Таємна водичка

Ранкове сонечко розбризкало містом веселі промінчики. Один невгамовний опинився в дитячій кімнаті. Кого ж він побачив? У ліжечку, наче маленьке ведмежатко, спав хлопчик і усміхався. Мабуть, дивився гарний кольоровий сон. Раптом він солодко позіхнув, потер оченята і прокинувся.
- Мамо, тато! – покликав голосно.
До кімнати увійшли батьки.
- Мені таке наснилося! – хлопчик миттєво скинув ковдру і сів на ліжку. - Наче я патрулюю вулиці на справжньому джипі! Навкруги багато машин, я уважно слідкую за дорогою. Було так класно! Навіть переслідував злочинця!
Мама сіла поруч і поцілувала сина, а тато, щось ховаючи за спиною, таємниче мовив :
- Віталіку, пам’ятаєш, я обіцяв винайти для тебе дещо незвичайне?
- Нарешті я дочекався! – сплеснув у долоньки хлопчик. - Говори швидше, що це?
- Гарантую, подарунок тобі сподобається, - сказала мама.
У руках тато тримав невеличку старанно відполіровану залізну коробочку з гарними візерунками.
- Скринька зі скарбами? – розсміявся Віталік, підбіг до нього і заглянув усередину. Побачив три колбочки у формі конусів: зелену, синю і білу. Вони були міцно закриті пробками.
- Там водичка, але особлива, - сказав тато.
- І що в ній такого особливого? – поцікавився син, розглядаючи незвичайний подарунок.
- Візьми будь-яку іграшку, от тоді і побачиш...