Енеида (вид. 1808, ін. прим.)

Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників.
Головний інтерес представляє те, що видання дуже старе: фактично, найстарша з відомих друкованих книг, написаних явно українською мовою.
Кількість сторінок: 156

ОСОБЛИВОСТІ МОВИ ТА ЧИТАННЯ
Текст "Енеїди" написаний українською мовою з використанням прийнятих на той час у російській мові літер. Українська абетка ще не усталена: для позначення українських звуків різні письменники використовували різні літери. Одні- церковнословянські, інші- загальноприйняті російські. Але при цьому спеціально обговорювалось, які літери як слід читати, щоб відтворювались особливості української.
Так, Михайло Максимович у своєму (російськомовному) виданні "Малороссийские песни", яке вийшло у Москві в 1827 році, таким чином описує специфіку використання літер для позначення української мови: літерою "Ъ" (ять, як сучасний російський твердий знак, перекреслений зверху) у російській мові позначають звук "є", в українській - "і". Російські літери "И" та "Ы" в українській вимові майже завжди звучать як українське "И".
Крім цього, оскільки україномовні тексти видавались у Росії для росіян, то слова, схожі для обох мов, писались на російський лад.
Тобто, якщо дуже грубо описати, то:
- літеру "Ъ" (ять, а не твердий знак) слід читати "І"
- літери "И" та "Ы" слід читати як "И" з різною ступінню твердості, хоча не завжди