Жменя вічності

Вічність належить нам. І кожен візьме собі стільки,
 скільки вміститься у жменях. Тільки не розсипте, бо свого
 часу Бог неуважно розчепірив пальці - і от тепер на небі
стільки зірок, що не порахувати навіть нашим нащадкам.
Олег Авраменко не потребує рекомендацій. І його новий роман як завжди динамічний, несподіваний, розумний, - словом, фірмовий авраменківський.
Випадкова зустріч приводить головного героя у табір
 заколотників. Режим інопланетних загарбників, який,
 здавалося, житиме вічно, раптом починає тріщати по
 швах... Але переповідати художні твори - справа невдячна. Єдине, що хочеться зауважити, - авторові вдалося
 уникнути традиційних фантастичних вад і не потрапити у
 звичні жанрові пастки. Характери тут виписані з бальзаківською ретельністю, сюжет накручується так, що позаздрив би сам Хаггард. А проблеми консервації людської
 культури й альтернативного розвитку цивілізації майстерно вплетені у тканину бойовика.
Навіть сили добра, що мають урешті-решт перемогти,
 виявляються не такими вже і добрими. А сили зла - не такими вже і злими. Інакше кажучи, все, як у нашому житті. Бо це книжка про нас із вами. І до бісової мами космольоти та просторові переходи.
Адже вічність насправді у наших руках. Просто у жменях.

ISBN 966-7831-62-0