Листи із степової України

Джерело: журнал "Плуг" 1928 р., №10-№11.
--------------------------------------------
У 1928 p., напередодні колективізації, пресі було доручено показати читачам переваги колективного господарювання на прикладі вже діючих комун. Редакція журналу «Плуг» відрядила у південні райони України свого спеціального кореспондента Докію Гуменну. Заручившись правом писати «повно й правдиво, як чула й бачила», вона вирушила на Дніпропетровщину, Запоріжжя, а потім і на Кубань, де тоді ще переважало українське населення. Наслідком докладного вивчення життя того регіону став цикл нарисів «Листи із Степової України» та «Ех, Кубань, ти Кубань, хлібородная». Ці нариси стали злетом і трагедією письменниці на першому, довоєнному, етапі творчості.
Описуючи працю в комунах, технічне зростання села, захоплюючись мальовничими наддніпрянськими пейзажами, авторка водночас помітила й те, що не могло її не вразити: втрата ентузіазму людей до сумлінного господарювання, передчуття якихось суспільних катастроф. Уже в першому «листі» з берегів над Кодацьким порогом вона відверто це висловила: «Тут, на камені, якось не віриться, чи була революція, чи ні. 1 невже вона відбилася на селі тільки тими облігаціями, викачкою хліба, самообкладанням, прокльонами... Селянське господарство занепадає, руйнується... Яка кому користь від цього? А тут ще й привид голоду...»