Вірус

Науково-фантастична повість.

- Незабаром у тебе почнеться нестерпний біль у животі та м'язах, а голова розколюватиметься, - вигукував Дмитро, активно жестикулюючи. - Горло палатиме і ти не зможеш говорити від страждань. Дрібний висип, що покриє тебе з ніг до голови не даватиме спокою. Безперервне криваве блювання і носова кровотеча примусять забути про все. У шоковому стані ти безсило конатимеш, заливши кров'ю всі стіни. Це буде схоже на пекло. А якщо тобі пощастить, або навпаки не пощастить, то ти побачиш як із твого тіла будуть випадати тверді кристали вірусу – кристалоїди. Вірус не тільки вбиватиме тебе, а й буде використовувати як середовище для адської кристалізації. Колба з людини. Ну як тобі?...

- Зараз головне – полегшити симптоми хвороби, тобто симптоматичне лікування. І хоча дев'ять чоловік із десяти на другій неділі помирають, одна людина все-таки виживає.
Дмитро почувши спокійний голос Степана заговорив не відриваючи погляд від своєї далекої цілі:
- Цей вірус – невидимка з отруйними щупальцями. Він як розбійник нападає на клітину, ламає її систему керування й сам стає повноправним господарем і в буквальному значенні цього слова включає програму копіювання себе і клітина як навіжена всі свої ресурси витрачає тільки на одне – збільшення кількості вірусу.
- Ти правий, - сказав Степан. - Це здається неможливо, але при даній хворобі інколи утворюються кристалоїди, це означає, що вірус із організму починає кристалізуватися. Імунна система людини програє і як правило кінець один - смерть. Страждання ж людини, мабуть, гірші тільки в пеклі...