Жовтий князь (вид. 2011)
Василь Барка
Інформація
Коментарі (0)
Жовтий князь (вид. 2011) - Василь Барка
Автор: Василь Барка
Написано: 1961 року
Твір додано: 22-10-2021, 15:25
Жовтий князь - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року.
В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата.
Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу.
Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою.
Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.
В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата.
Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу.
Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою.
Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.
Що ще подивитися
«Репресовані» щоденники: Голодомор 1932–1933 років в Україні
Ярослав Файзулін
Спротив геноциду
Володимир Тиліщак,Володимир Мирославович Бірчак,В'ячеслав Василенко,Володимир В'ятрович,Сергій Горобець,Володимир Іванченко,Ніна Лапчинська,Олександр Штоквиш
Петрушин у роки Голодомору. 1932–1933
Сергій Горобець