Делоський поліс у IV – першій половині III ст. до Р. Х.

Кукоба Л. І. Делоський поліс у IV – першій половині III ст. до Р. Х. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України, Київ, 2021.
Дисертація присвячена комплексному вивченню делоського поліса у IV –
першій половині III ст. до Р. Х. На основі широкого кола джерел розглядається
міжнародне становище Делоса як загальногрецького релігійного центру, його
політичний та економічний розвиток у період завершення класичної доби та
остаточного становлення епохи еллінізму.
У дослідженні вперше здійснено комплексне дослідження найважливіших
сторін життя та еволюцію Делоса на фоні кризи давньогрецьких полісів та
становлення елліністичних держав; поставлено питання острова Ренеї як важливої
складової частини делоського поліса. Удосконалено визначення ролі делосько-
аттичної амфіктіонії у житті поліса, знання про значення свята Делії на Делосі,
дослідження Першої та Другої ліг несіотів та місце Делоса у цих острівних
об’єднаннях, здійснено спробу реконструкції самосвідомості делосців. Набули
подальшого розвитку систематизація наявних джерел та наукової літератури з
проблеми, дослідження Делоса як релігійного, суспільно-політичного та
економічного осередку Східного Середземномор’я в античний період та переклад
давньогрецькомовних джерел.
У результаті аналізу наукової літератури виявлено, що дослідження історії
Делоса розпочалося з початком археологічних розкопок на острові у 1870-х роках
Французькою школою в Афінах. Про Делос почали згадувати, головним чином, в
узагальнюючих працях, досліджуючи Перший Афінський морський союз. Під час
подальшого археологічного дослідження з’являлися праці, які були присвячені


3



або загальній історії стародавнього Делоса, або окремим його періодам. Велику
кількість праць було об’єднану у групу, яка мала на меті дослідження різних
аспектів суспільно-політичного, економічного, релігійного життя Делоса. Крім
того, для багатьох дослідників предметом вивчення стали виявлені епіграфічні
написи та їх трактування, археологічні знахідки тощо. З усього масиву наукової
літератури не було виявлено окремого дослідження, присвяченого делоському
полісу у IV – першій половині III ст. до Р. Х.
Проаналізовано джерельну базу дисертаційного дослідження. Встановлено,
що вона є достатньо репрезентативною. До джерел входять наративні
повідомлення античних авторів, таких, як Геродот, Фукідід, Страбон, Каллімах,
Полібій, Плутарх, Павсаній та ін., епіграфічні написи, археологічні знахідки та
нумізматичні джерела. Усі вони доповнюють один одного, і лише комплексне
використання наявних джерел дає змогу дослідити делоський поліс у зазначений
період.
У роботі розглянуто Делос як релігійний центр стародавньої Греції.
Встановлено, що легенда про народження на острові богів Аполлона та Артеміди
і прихід іонійських племен привели до становлення та розвитку культу цього бога
на ньому. Делос став центром саме іонійського культу Аполлона. Ці племена
збирались на острові та влаштовували свята на честь свого бога-покровителя та
сформували ранню острівну амфіктіонію. Досліджено, що бога Аполлона
вшановували і гіперборейці, та розглянуто версії щодо походження цих племен.
Досліджено питання існування оракула на острові та з’ясовано, що оракул міг
функціонувати та давати певні пророцтва, але він не був таким відомим, як
дельфійський. Виявлено, що становлення Делоса як авторитетного релігійного
центру привело до того, що інші держави намагались встановити дружні
відносини зі святилищем шляхом свого покровительства. На острові було
виявлено сліди Наксоса та Пароса. Тиран Самоса Полікрат подарував святилищу
Аполлона сусідній острів Ренею, а афінський тиран Пейсістрат провів очищення
острова. Представлено історію зв’язків Афін та Делоса, що беруть свій початок


4



ще з царських часів. Досліджено утворення Делоської симмахії і визначено роль
та місце Делоса в цьому союзі.
Охарактеризовано делосько-аттичну амфіктіонію; з’ясовано, що вона мала
проафінський характер. Афіни позиціонували себе предводителями іонійських
племен та використовували цю амфіктіонію у продовженні своєї політики,
спрямованої на становлення афінської гегемонії в Егеїді. Як релігійні очільники
іонійців і не тільки, Афіни провели друге очищення острова та заснували своє
свято на честь бога Аполлона – Делії.
Розглянуто місце Делоса в острівному об’єднанні Ліги несіотів.
Встановлено, що у заснованому Антігоном Монофтальмом союзі Делосу
відводилась роль релігійного центру, учасником цього острівного об’єднання
острів не був. Встановлено, що Делос постійно перебував під покровительством
Антігонідів, Птолемеїв та інших елліністичних монархів. Розглянуто Другу Лігу
несіотів, що сформувалась під протекторатом Родоса, та встановлено, що в цьому
об’єднанні роль Делоса як релігійного центру відійшла на другий план, він
відігравав роль комерційного центру.
Досліджено місце та роль острова Ренеї у складі делоського поліса.
Встановлено, що джерела по-різному розкривають цю проблему. Якщо, за
наративними повідомленнями, Ренея була лише «фізичним продовженням»
острова, то епіграфічні та археологічні дані вказують на її важливість в
економічному житті поліса.
Охарактеризовано політичний розвиток делоського поліса у IV – першій
половині III ст. до Р. Х. Виявлено, що політичний устрій делоського поліса у
IV ст. до Р. Х. не досить повно репрезентований у джерелах. Відомо про
функціонування народних зборів та буле. Натомість епіграфічний матеріал досить
детально розкриває діяльність на острові афінської адміністрації – амфіктіонів.
Встановлено, що вони контролювали святилище бога Аполлона та його казну. У
їхньому віданні були всі фінансові операції храму. Амфіктіони здавали в оренду
храмові теменоси та будинки, надавали позички як приватним особам, так і цілим
полісам. Це дало можливість Афінам контролювати всіх боржників храму.


5



Доведено, що делосці до управління храмом Аполлона не допускались. Серед них
лише обирались гієропії, у віданні яких були справи культу.
Простежено становлення незалежності та політичну еволюцію делоського
поліса. Визначено, що з відходом афінської адміністрації з острова Делос із
запізненням еволюціонував у самостійний поліс. Коли решта давньогрецьких
полісів втратили свою незалежність і перетворювались на елліністичні міста,
Делос зумів реалізувати всі свої полісні структури. Перебуваючи під
покровительством елліністичних монархів, усе внутрішньополітичне життя
зосередилось лише в руках делосців. Виявлено одну з особливостей поліса –
важливу роль відігравала посада гієропіїв. Доведено, що від відправників культу
посада гієропіїв еволюціонувала в адміністрацію святилища Аполлона. Тепер же
храмова казна була у віданні делоських громадян.
Досліджено декрети проксенії делоського поліса. Встановлено, що за період
афінського панування дійшла невелика кількість цих декретів, а із становленням
незалежності їх кількість різко зросла. Це може давати додаткові свідчення щодо
самостійного управління делосцями своїм полісом та внутрішніми справами.
Розглянуто делоську громадянську общину в досліджуваний період.
Виявлено, що вона становила досить невелику кількість повноправних громадян,
де важливу роль відігравали родинні відносини. Життя делосців організовувалось,
головним чином, навколо служіння святилищу Аполлона та виконання
громадських літургій. Здійснено спробу реконструкції самосвідомості жителів
Делоса та вказано на розумінні ними свого особливого становища через наявність
загальногрецького святилища.
На основі епіграфічних джерел досліджено храмове господарство
делоського поліса. Доведено, що воно становило основу економічного розвитку.
Головні прибутки надходили від здачі в оренду храмових теменосів як на самому
Делосі, так і на Ренеї, а також Миконосі. Крім того, храмове господарство
передбачало і громадське будівництво на острові.


6



Окремо виділено для розгляду організацію господарства на Ренеї. Вказано,
що більшість храмових теменосів були розташовані на цьому острові і,
відповідно, більшість прибутків від нього надходило до храмової казни.
Виділено та розглянуто і нехрамові галузі економіки. Встановлено, що
наявність загальногрецького святилища сприяла розвитку такої індустрії, як
обслуговування паломників. Крім того, Делос спеціалізувався на виробництві
бронзових виробів і, що досить важливо, почав формуватись як важливий
комерційний центр.
Ключові слова: острів Делос, Ренея, Кіклади, святилище Аполлона, іонійці,
поліс, Афіни, амфіктонія, Ліга несіотів, теменоси.