Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. – 1917 р.): просопографічний портрет етносоціальної спільноти

Томозов В. В. Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. –
1917 р.): просопографічний портрет етносоціальної спільноти.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни. – Інститут історії України НАН України, м. Київ, 2021.
– Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація присвячена унікальній кревноспорідненій етносоціальній
спільноті – грекам-хіосцям, які наприкінці XVIII ст. оселилися на Півдні
України. Вони відігравали визначну роль у соціальному, економічному та
культурному розвитку цього регіону і були об’єднані між собою низкою
факторів – спільним етнічним походженням (усі вихідці з одного острова
Хіос в Егейському морі), соціальною належністю (стародавня еліта своєї
історичної батьківщини та вищі кола фінансової аристократії в Російській
імперії та світі), віросповіданням, родинними зв’язками (шлюби відбувалися
переважно у вузькому колі споріднених родів), традиціями (меценатство,
благодійність), напрямами діяльності (міжнародна торгівля, банківські
операції), сталою національною самоідентифікацією та спільними
стратегіями адаптації у новому середовищі. Такі соціальні утворення вивчає
спеціальна історична дисципліна – просопографія, методологічний
інструментарій якої дозволяє створювати колективні портрети.
Актуальність дослідження визначається низкою взаємопов’язаних
чинників:
● необхідністю створення просопографічного портрета греків-хіосців;
● спроможністю просопографії висунути, обґрунтувати та застосувати
конструктивні підходи для вирішення ряду актуальних проблем соціальної,
економічної та політичної історії;
● значенням просопографічних досліджень для становлення та
утвердження дисциплінарного статусу просопографії.


3





Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що в ній уперше на базі
різноманітних архівних джерел та опублікованих матеріалів створено
просопографічний портрет греків-хіосців; визначено внесок досліджуваної
просопографічної групи у розвиток усіх сфер життя Азовсько-
Чорноморського регіону; висвітлено вплив економічних факторів, що мали
місце у світовій та російській економіці у другій половині XIX – на початку
ХХ ст., на зміну соціальних орієнтирів представників родин;
продемонстровано стратегії соціальної адаптації представників хіоської
аристократії до російського імперського суспільства; проаналізовано
механізми збереження національної ідентичності.
У дисертаційній роботі використано загальнонаукові та спеціально-
історичні методи дослідження – історико-генетичний, компаративний,
типологічний, аналітичний, системно-структурний, а також метод
інтерпретаційного синтезу. Окрім того, застосовано методи і процедури
архівної, джерелознавчої та бібліографічної евристики, класифікації та
верифікації джерел.
Провідна проблематика дослідження має міждисциплінарний характер,
тому потребувала звернення до методологічного інструментарію різних
галузей наукового пізнання, як-от: історія економіки, етнічна історія,
локальна історія, регіоналістика, історія повсякдення, соціальна історія,
генеалогія, біографістика, просопографія, культурологія, антропологія.
Методи та стратегія просопографічного дослідження, застосовані у
дисертації, дозволили здійснити всебічний аналіз наявного матеріалу, а саме:
ідентифікувати певних осіб, встановити складну систему споріднення між
ними, реконструювати їхні біографії, з’ясувати основні напрями їхньої
діяльності, а також порівняти отриману інформацію з метою висвітлення
спільного (типового) та індивідуального у життєвих історіях кожного. Ця
дослідницька стратегія ґрунтується на науковому доробку французьких
генеалогів другої половини ХХ ст.


4





Проаналізована історіографія провідної проблеми дисертації засвідчила
відсутність комплексного просопографчного дослідження греків-хіосців як
замкненої кревноспорідненої етносоціальної спільноти. Поодинокі
просопографічні праці вітчизняних і закордонних науковців лише створили
певні підмурки для подальших розвідок. Особливістю закордонної
історіографії є специфічна джерельна база: більшість дослідників практично
не використовують інформаційний потенціал українських та російських
архівів.
Дисертація базується переважно на архівних документах, більшість з
яких вводиться до наукового обігу вперше. Зважаючи на надзвичайну їхню
розпорошеність по фондах архівосховищ різних міст і країн, практичну
відсутність документальних комплексів окремих осіб, родин і торгових домів
було використано насамперед писемні архівні джерела офіційного
походження, зокрема: акти громадянського стану (метричні записи та
свідоцтва про народження (хрещення), шлюб (вінчання) та смерть
(відспівування); документи соціального характеру (справи про долучення до
міщанства, купецтва, списки почесних громадян, справи про спадкове
почесне громадянство та дворянство, родовідні книги, послужні списки,
свідчення про перебування у членстві різних благодійних товариств тощо);
документи майнового характеру (купчі, дарчі, судові рішення, свідчення про
оголошення капіталу, про фінансову спроможність тощо).
Разом із матеріалами періодичної преси, довідкових видань, друкованих
звітів різноманітних товариств та мемуарами, листуванням, літературними
творами вони дозволили створити яскравий портрет греків-хіоців як
унікальної просопографічної групи.
Комплексне опрацювання джерел та літератури дозволило встановити,
що наріжним каменем життєвої філософії хіоської аристократії
(Маврогордато, Родоканакі, Раллі, Севастопуло, Скараманга, Каралі,
Аверіно) була вірність родовим і клановим традиціям. Самореалізація та
благополуччя кожного індивіда залежали від виживання і процвітання роду в


5





цілому. На принципі кревного споріднення й трималися їхні могутні торгово-
фінансові імперії. Необхідно зазначити неймовірну здатність греків-хіосців
до виживання за будь-яких умов. Для цього вони застосовували весь арсенал
наявних можливостей – політичну гнучкість, релігійну терпимість,
космополітизм, шлюбну політику, соціальну активність. Більшість із них,
опинившись волею долі у Російській імперії, не збиралися залишатися тут
назавжди, але максимально використовували політичну ситуацію у власних
інтересах.
Визначено, що переселення греків-хіосців на південні обшири України
було зумовлено низкою факторів: важливою роллю, що відігравали
чорноморські та азовські порти в міжнародній торгівлі хлібом, близькістю
цих портів до основних виробників товару, несприятливими умовами на
історичній батьківщині, протекціонізмом російської влади, експансивною
політикою хіоських торгових домів.
Досліджено, що основними напрямами економічної діяльності хіосців у
Російській імперії були міжнародна торгівля, промислове виробництво та
банківські операції. Хіосці, спираючись на значний родинний капітал та
міжнародні торговельні зв’язки, відгравали провідну роль в економічному
житті Чорноморсько-Азовського регіону. Експортували переважно збіжжя, а
також інші сільськогосподарські продукти – льон, бавовну, шкіру, а
імпортували бруківку, каву, вина, тканини, предмети розкоші. Більшість
хіосців використовували власні судна, згодом заснувавши цілі пароплавства
та пов’язані з ними страхові компанії. Хіосцям належав також ряд
промислових підприємств, спочатку переважно у галузі переробки
сільгосппродукції – млини, круп’яні фабрики, шкіряні, ткацькі та джутові
виробництва, цукрові та пов’язані з ними пивні та горілчані заводи,
виробництва вин та коньяків; згодом вони стали співвласниками та
акціонерами промислових товариств у галузях чорної металургії,
золотодобування тощо. Причому підприємства розташовувалися на території


6





не тільки України, а й усієї Російської імперії. Одним із важливих напрямів
їхньої економічної діяльності була банківська справа.
З’ясовано, що Східна (Кримська) війна, яка стала на заваді
середземноморській морській торгівлі, а потім і зміна торгівельної
кон’юнктури – торгівля південноукраїнським та бессарабським збіжжям вже
не забезпечувала надприбутків – значно скоригувала економічні орієнтири
хіосців. Певна кількість представників досліджуваних родів покинули
Російську імперію та оселилися в інших країнах, продовжуючи родову
справу. Ті, що залишилися, як правило, ліквідовували свої сімейні торгові
фірми. Наприкінці ХІХ ст. більшість нащадків хіоських кланів уже не вели
активної підприємницької діяльності, а жили переважно з банківських
капіталів та доходів від нерухомості. Наприкінці ХІХ ст. більшість хіосців
перетворилися на великих поміщиків, зосередивши в своїх руках значні
земельні багатства. Вони купували величезні дворянські маєтки в
Подільській, Київській, Волинській, Бессарабській, Херсонській, Таврійській
губерніях. Їм також належали фешенебельні будинки та дачі в Одесі,
Миколаєві, Таганрозі, Петербурзі, Ростові-на-Дону, які вони здавали в
оренду. Важливою статтею збагачення була спекуляція міськими земельними
ділянками, які купувалися свого часу задешево та продавалися під час
будівельного буму за великі гроші. Хіосці, які докорінно змінили свій спосіб
життя, далі інтегрувалися до середовища багатонаціональної імперської
панівної верхівки. Оскільки Російська імперія була надзвичайно соціально
ранжованою країною, вони вимушені були подбати про юридичне
оформлення свого привілейованого становища, домагаючись отримання
спадкового почесного громадянства чи, навіть, дворянства.
Підкреслено, що характерною рисою життя купців-хіосців була
надзвичайна за розмахом філантропічна та меценатська діяльність, причому
спрямована не тільки на підтримку своїх одноплемінників та метрополії, а й
на процвітання міст їхнього проживання. Значною мірою такі практики
диктувалися моделлю соціальної адаптації до нових соціо- та етнокультурних


7





реалій. При цьому представники досліджуваної просопографічної групи
намагалися зберігати національну ідентичність, скоріше хіоську, ніж грецьку.
Уже на початку ХХ ст. більшість представників досліджуваної
спільноти мешкали переважно за кордоном – у Парижі, Женеві, курортних
містах Лазурового узбережжя. Соціальні катаклізми, які розпочалися 1917
року у Російській імперії та знищили систему державного управління,
суспільний устрій, звичний лад життя, примусили греків-хіосців до еміграції.
Проте притаманний нащадкам хіоської аристократії космополітизм, значні
статки і широкі родинні зв’язки дозволили їм швидко адаптуватися до нових
реалій та зберегти свою належність до світової фінансової та соціальної
еліти.
Ключові слова: греки-хіосці, етносоціальна спільнота, просопографічна
група, генеалогія, просопографія, Південь України, рід, клан, торгівля,
підприємництво, банк, торговий дім, купець, благодійництво, гільдія,
почесне громадянство, дворянство.