Жіночі осередки францисканства в Галичині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: структура, соціальні характеристики, суспільна роль

Яцків О. Я. Жіночі осередки францисканства в Галичині у другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст.: структура, соціальні характеристики, суспільна роль. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Державний вищий навчальний
заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»;
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2021.



Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історії та
діяльності жіночих францисканських спільнот на теренах Галичини у другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст. З поміж великої кількості францисканських
жіночих спільнот, ми зосередили увагу на дослідженні найбільш чисельних
габітових згромаджень, які активно провадили освітню та доброчинну діяльність
у краї в зазначений період. У дисертації вперше комплексно розкрито історичні
витоки зародження та духовні основи виникнення жіночих францисканських
орденів сестер кларисок, бернардинок та згромаджень сестер феліціанок,
серцанок, серафіток, сестер францисканок Родини Марії та сестер-альбертинок.
Зроблено спробу визначити кількість осередків спільнот на теренах краю та
охарактеризувати їх. Актуальність теми зумовлена зацікавленням серед
дослідників тематикою чернецтва та поступовим відновленням діяльності римо-
католицьких чернечих згромаджень на теренах України.
Проаналізувавши стан розробки теми в історіографії, встановлено, що
діяльність францисканок в Галичині не була предметом широкого вивчення в
українській історіографії. Питання римо-католицького чернецтва фрагментарно
висвітлюється у російській історіографії. Так, відомо, що найбільше уваги було
приділено постаті засновника жебрущих орденів – св. Франциску, приклад життя
якого намагались наслідувати черниці досліджуваних спільнот, складаючи
обітницю добровільної убогості. У польській історіографії фрагментарно
висвітлена діяльність та історія окремих спільнот, охарактеризовано релігійний


3





рух загалом, містяться праці біографічного характеру присвячені постатям
засновників згромаджень. У свою чергу українська історіографія представлена
загальними працями з історії Римсько-католицької церкви та її інститутів, більш
детально досліджена історія та діяльність чоловічих жебрущих орденів –
францисканців та домініканців. Ґрунтовно досліджена діяльність греко-
католицького чернецтва. Натомість немає праць, які б узагальнено висвітлили
суспільну роль римо-католицького жіночого чернецтва та головні аспекти
створення осередків на теренах Галицького коронного краю.
Проаналізована джерельна база представлена значним масивом документів,
які об’єднані в окремі групи: архівні матеріали, опубліковані збірники
документів, статистичні матеріали, періодичні видання, листи. В науковий обіг
введено значний масив маловідомих архівних першоджерел з українських та
польських державних архівосховищ, а головну цінність становлять фонди з
приватних монастирських архівів, які підтверджують важливу роль освітньо-
виховної та благодійницької діяльності спільнот в Галичині. На основі
опрацьованих документів висвітлено масштаб суспільної діяльності черниць, що
засвідчують кількісні показники цільової аудиторії стосовно якої здійснювалася
ця діяльність.
Встановлено, що Правила св. Франциска були взяті за основу при написанні
конституцій та статутних документів новостворених спільнот, які прагнули до
богопосвяченого життя за прикладом святого. У дисертаційному дослідженні
висвітлено умови створення та поширення нових римо-католицьких жіночих
чернечих згромаджень у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Описана
діяльність спільнот, історичний розвиток яких сягає ХІІІ та XV ст. У дослідженні
проаналізовано основні етапи створення спільнот, безпосередньо на теренах краю,
та описано початок історії згромаджень за його межами, які перенесли сюди свою
діяльність. Висвітлено феномен католицького чернецтва та діяльність отця-
капуцина Гонората Козьмінського, як духовного основоположника габітових та
безгабітових чернечих спільнот. Досліджено дати заснування згромаджень,
зазначено імена засновників, з’ясовано повні назви спільнот латинською мовою із


4





відповідними офіційними абревіатурами, описано емблеми і символи чернечих
орденів, зазначено патронів та основні гасла згромаджень, які описували їхню
чернечу харизму.
З’ясовано, що соціально-політичні зміни, утворення дуалістичної Австро-
Угорської монархії, переважаюча кількість населення римо-католицького
віросповідання у Галицькому коронному краї зумовили створення нових жіночих
осередків римо-католицького чернецтва, зокрема францисканської гілки. Увагу
зосереджено на особливостях поширення згромаджень у межах римо-католицьких
єпархій краю. Досліджено, що спільноти діяли на теренах Львівської,
Перемишльської, Тарнувської та Краківської єпархій. Проаналізована джерельна
та історіографічна база підтверджує, що у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. жіноче францисканство активно розвивалося та переважало греко-
католицьке чернецтво. Монастирі діяли на території Галицького краю Австро-
Угорської монархії, зокрема у міських та сільських поселеннях. Досліджено, що
заснування жіночих осередків францисканства у Галичині зумовлене потребами в
опіці, вихованні, догляді та лікуванні окремих верств суспільства, яких черниці
називали «нужденними». Допомога та опіка над всіма потребуючими була
основною метою відкриття нових осередків та активного поширення у краї.
Висвітлено особливості внутрішнього устрою досліджуваних чернечих
спільнот, проаналізовано правила співжиття черниць згідно затверджених
статутних документів. Визначено, що у кожному згромадженні була владна
ієрархія, а посада генеральної настоятельки була виборною. Детальне
опрацювання статутних документів спільнот дає можливість висвітлити процес
обрання генеральної настоятельки та генеральної ради, скликання капітули та
розподіл обов’язків у згромадженнях. Охарактеризовано основні обов’язки
генеральної настоятельки та основні вимоги до її кандидатури. Проаналізовано
внутрішню організацію згромаджень з поділом на провінції, заснування матірних
та провінційних домів.
Визначено, що право на вступ до францисканських жіночих згромаджень
мали дівчата римо-католицького віросповідання, які свідомо та добровільно


5





прийняли рішення присвятити своє життя Богові. У дослідженні були
проаналізовані та описані всі умови вступу, видалення та виходу зі спільнот.
Описано всі вимоги до кандидаток, які прагнули до богопосвяеного життя.
Розглядаються основні етапи формаційної підготовки кандидаток, особливості
складання тимчасових та вічних чернечих обітниць. Досліджено особливості
поведінки черниць за межами монастиря, описано правила спілкування зі
світськими особами, монахами, ксьондзами та лікарями. Розглянуто основні
аспекти перебування сестер у догляді за хворими за межами чернечого дому.
У дослідженні охарактеризовано повсякденне життя черниць, особливості
дотримання мовчання, спільний відпочинок та розпорядок дня. У повсякденному
співжитті черниці строго дотримувались правил дому, які регламентували життя
спільнот. Члени чернечих спільнот жили спільнотним життям та здійснювали
харитативну діяльність на прикладі чернечих правил укладених засновниками
спільнот, що були офіційно затверджені Апостольською Столицею. Зазначено, що
всі чернечі спільноти підпорядковувались Папі Римському та місцевому
ординарію, який брав активну участь у житті згромаджень.
У дисертації з’ясовано та висвітлено відмінності та спільні риси чернечого
одягу (габіту) досліджуваних монаших спільнот. Основна відмінність габіту
полягала у його кольорі. Також відмінними були: хрестики, вервиці та їхні
елементи, наявність/відсутність обручок, спосіб зав’язування францисканського
шнура з правої/лівої сторони. Визначено, що спільним для всіх спільнот був
францисканський шнур, який у згромадженнях відрізнявся кольором та кількістю
зав᾿язаних вузлів на ньому. З’ясовано, що кожний елемент чернечого вбрання мав
своє символічне значення, про що детально описано у дисертаційному
дослідженні. Досліджено, що перед прийняттям до чернечої спільноти кандидатка
проходила всі етапи чернечої формації, випробування чеснот, складання
євангельських тимчасових та довічних обітниць, обрізання волосся та отримання
чернечого габіту з вельоном.
У роботі на основі широкого комплексу опублікованих та неопублікованих
джерел проаналізовано основні напрями діяльності жіночих францисканських


6





згромаджень на теренах Галичини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Досліджено, що черниці здійснювали активну освітню та благодійницьку працю
серед дітей, молоді, хворих та потребуючих. Діяльність римо-католицьких
жіночих чернечих інституцій францисканської гілки відіграла помітну роль у
релігійному житті, сприяла розвитку освіти та культури, справила вагому
суспільну роль. Відкриття охоронок, праця у школах, учительських семінаріях,
відкриття курсів для дівчат сприяли освітньому розвитку дітей з неблагополучних
сімей, які мали єдину можливість отримати знання в освітніх закладах черниць.
Досліджено благодійницьку діяльність черниць, яка мала за мету допомогти
всім нужденним. Суспільно-політичні перетворення у монархії призвели до
соціальної та економічної кризи, зумовили велику кількість покинутих дітей,
важкохворих та престарілих, які шукали притулку та їжі. З’ясовано, що
доброчинна діяльність францисканок зосереджувалася у притулках, інтернатах,
сиротинцях та шпиталях. Прагнучи врятувати здібну молодь, престарілих та
солдатів від голоду – черниці готували їжу та роздавали всім потребуючим.
У роки Першої світової війни, під час епідемій черниці зосереджували свою
працю у шпиталях, де допомагали врятувати інфекційнохворих та поранених.
Досліджено, що з її початком частину освітніх установ францисканок було
переоблаштовано під військові шпиталі.
Конфесійний та етнічний склад Галицького коронного краю у складі
Австро-Угорської монархії був досить строкатим, тому діяльність францисканок
була активною серед населення різних конфесій. Черниці намагались
співпрацювати з місцевими мешканцями, вивчали їхні потреби, під які згодом
відкривали чернечі осередки. Навчання у школах, виховання дітей в охоронках,
катехизацію молоді черниці здійснювали польською мовою, що не сприймалось
позитивно православним та греко-католицьким населенням. Францисканки
побудували розгалужену мережу осередків у краї, яка охоплювала великі міста,
містечка та села. Якість їхньої освітньої підготовки була високою, тому постаючи
перед дилемою виховання дітей у католицьких охоронках та школах чи
відсутність його взагалі, батьки віддавали дітей в освітні заклади францисканок.


7





Серед нужденних, які відвідували притулки черниць було багато поляків, русинів-
українців та осіб інших національностей, що шукали порятунку на теренах
Галичини. Суспільна діяльність жіночих францисканських згромаджень була
спрямована на допомогу всім потребуючим, без акцентування на етнічній чи
конфесійній належностях.
У більшості чернечих згромаджень не було негласних обмежень у
можливості навчатись та відвідувати освітні заклади дітям з греко-католицьких чи
іудейських сімей. Однак, деякі з спільнот спрямовували свою суспільну працю,
зокрема в освіті, виключно на допомогу польському населенню, про що зазначено
в дослідженні. Освітня, виховна та доброчинна праця жіночих францисканських
згромаджень серед населення на теренах Галичини у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. є важливою складовою історії Римсько-католицької церкви в краї
та історії України загалом.
Практична цінність отриманих результатів дослідження визначається
можливістю використання теоретичних положень і узагальнень у громадській
діяльності для розвитку волонтерських ініціатив, при розробці програм та
соціальних проектів, спрямованих на духовно-моральне виховання дітей та
молоді. Основні положення та конкретно-фактичний матеріал дисертації можуть
бути використані при підготовці фундаментальних праць з історії України та
всесвітньої історії, історичного минулого Церкви, навчальних посібників і
спецкурсів з історії Римсько-католицької церкви та францисканського руху, у
подальшій науково-дослідницькій роботі.



Ключові слова: Австро-Угорська монархія, архідієцезія, габіт, Галичина,
згромадження, настоятелька, монастир, обітниці, орден, осередок, Римсько-
католицька церква, францисканки.