У війни не жіноче обличчя

Світлана Алексієвич

Інформація Коментарі (0)

У війни не жіноче обличчя - Світлана Алексієвич

Роман

Автор: Світлана Алексієвич

Написано: 1983 року

Жанр: Література / Історична література

Твір додано: 20-10-2021, 16:58

Завантажити:

PDF FB2 DJVU DOC

«У війни не жіноче обличчя» – це документ людської пам’яті, запис історій жінок, яких війна змусила взяти в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. Ця книга – результат кількарічної кропіткої праці: авторка розшукувала учасниць Великої Вітчизняної війни і записувала їхні свідчення, які цілковито відрізнялися від свідчень чоловіків-ветеранів та від офіційної форми викладу спогадів про ті події. Письменниця досліджує духовний світ жінок, які виживали в нелюдських умовах війни. У книзі зображено їхнє ставлення до смерті і необхідності вбивати, стосунки з чоловіками-соратниками і командирами, про побут на війні; про бажання жити після всього побаченого і пережитого, а ще – про повоєнну необхідність повернутися до жіночності, яка виникала не лише з внутрішньої потреби, але й через тиск суспільства,бо навіть найближчі люди вимагали якнайшвидше витіснити пережитий жах із свідомості.

ЛЮДИНА БІЛЬША ЗА ВІЙНУ (ЗІ ЩОДЕННИКА-КНИЖКИ)
Через сімнадцять років
Із того, що викинула цензура
Із того, що викинула я сама
«НЕ ХОЧУ ЗГАДУВАТИ...»
«ПІДРОСТІТЬ, ДІВЧАТКА... ВИ ЩЕ ЗЕЛЕНІ...»
Про клятви і молитви
Про запах страху і валізи цукерок
Про побут і буття
«ОДНА Я ПОВЕРНУЛАСЯ ДО МАМИ...»
«У НАШІЙ ХАТІ ДВІ ВІЙНИ ЖИВУТЬ...»
«ТЕЛЕФОННА ТРУБКА НЕ СТРІЛЯЄ...»
«НАС НАГОРОДЖУВАЛИ МАЛЕНЬКИМИ МЕДАЛЯМИ...»
Про ляльки і гвинтівки
Про смерть і подив перед смертю
Про коней і птахів
«ЦЕ БУЛА НЕ Я...»
«Я ЦІ ОЧІ І ТЕПЕР ПАМ’ЯТАЮ...»
«МИ НЕ СТРІЛЯЛИ...»
Про черевички і прокляту дерев’янку
Про спеціальне мило «К» і гауптвахту
Про розплавлені підшипники і російський мат
«БУВ ПОТРІБЕН СОЛДАТ... А ХОТІЛОСЯ БУТИ ЩЕ Й ВРОДЛИВОЮ...»
Про чоловічі чоботи й жіночі капелюшки
Про дівочий дискант і матроські забобони
Про безмовність жаху і красу вигадки
«ПАНЯНКИ! А ВИ ЗНАЄТЕ: КОМАНДИР САПЕРНОГО ВЗВОДУ ЖИВЕ ЛИШЕ ДВА МІСЯЦІ...»
«ЛИШЕ ОДИН РАЗ ПОГЛЯНУТИ...»
Про бісову бабу і травневі троянди
Про дивну тишу перед небом і загублену каблучку
Про самотність кулі й людини
«ПРО БУЛЬБУ ДРІБНЕНЬКУ...»
Про кошик із міною і плюшевою іграшкою
Про мамок і татків
Про маленьке життя і велику ідею
«МАМО, ЯК ЦЕ - ТАТО?»
Про купання дитини і про маму, схожу на тата
Про Червону Шапочку і про радість зустріти на війні кота
Про мовчання тих, хто вже може говорити
«І ВОНА ПРИКЛАДАЄ РУКУ ТУДИ, ДЕ СЕРЦЕ...»
Про останні дні війни, коли вбивати противно
Про твори з дитячими помилками і кінокомедії
Про Батьківщину, Сталіна і червоний ситець
«РАПТОМ СТРАШЕННО ЗАХОТІЛОСЯ ЖИТИ...»