Етнічні фактори у процесах формування білоруського народу та нації

Остапенко А.В. Етнічні фактори у процесах формування білоруського
народу та нації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.05 – етнологія. – Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
– Київ, 2021.
Актуальність теми дослідження. У сучасному світі все більше зростає
інтерес окремого індивідуума до своєї ідентичності, з’ясування приналежності
його до якогось етносу. Інтерес до свого коріння у людей набуває різних форм.
Це і рух за відродження старовинних звичаїв і обрядів, фольклору, пісенної
спадщини, це також прагнення здобути або відродити національну державність.
У всіх країнах світу наростають проблеми, пов’язані з етнічними процесами,
міграцією, конфліктами, політикою мультикультуралізму і етноциду. Найбільш
гострі з них – це міжетнічні конфлікти, зниження рівня життя багатьох народів,
загроза безповоротної втрати їх мови, культури і всієї спільноти в цілому.
Вивчення цих процесів є не лише актуальним, а й затребуваним.
Актуальність даного дисертаційного дослідження пов’язана також і з тим,
що в сучасному світі інтенсивно відбуваються процеси національної розбудови,
виникають нові етнополітичні утворення. Всі ці процеси так чи інакше
стосуються і білоруського співтовариства. У 1991 р. Білорусь стала суверенною
державою, а її народ заявив про себе як молода і в той же час багата своєю
історією нація. Для нової держави, що отримала назву Республіка Білорусь,
актуальними стали питання історії білоруського народу, національної мови,
традицій, звичаїв, національних символів. Білоруська національна ідея
виявилася на чолі кута державного планування, пріоритетів зовнішньої і
внутрішньої політики, ідеології. Актуальність дослідження обумовлена
високою динамікою етнонаціональних процесів сучасності, що відбуваються в
інформаційну епоху на тлі процесів глобалізації, які ставлять світ в якісно нові
умови.


3



Із наукової точки зору тема є актуальною з огляду на підвищений інтерес
до проблеми етногенезу білоруського народу і формування білоруської нації,
дискусійних аспектів етнічної історії Білорусі, що обумовлено низкою умов і
обставин, в тому числі: відсутністю єдиної концепції походження білоруського
етносу; втратою духовних і культурних цінностей на державному рівні;
глобалізацією свідомості сучасної людини; розривом і втратою спадкоємності у
національних звичаях і традиціях, що ставить традиційну культуру білорусів
під загрозу виродження і повного зникнення; необхідністю формулювання
сутнісного розуміння білоруського етносу, білоруської нації, національного
державотворення на державному рівні.
Наукова новизна дисертації обумовлена сукупністю і масштабністю
поставлених завдань. На сьогодні в історичній науці відсутні цілісні наукові
праці, що присвячені питанням білоруського етногенезу та націогенезу.
Наукова новизна роботи та особистий внесок автора викладені у таких положеннях,
що виносяться на захист:
вперше:
– здійснено панорамне комплексне дослідження етнічної історії Білорусі
від витоків білоруського етносу до сьогодення;
– побудовано авторську модель вивчення білоруського етногенезу та
націогенезу;
– за проблемно-хронологічним принципом узагальнено історіографію
концепцій білоруського етногенезу і персоніфіковано внесок білоруських та
зарубіжних дослідників етнічної історії Білорусі;
– введено до наукового обігу маловідомий фактичний, статистичний та
аналітичний матеріал, залучено до аналізу маловідомі історіографічні
джерела білоруського та іноземного походження;
– виявлено, проаналізовано та спростовано ряд аналітичних та
фактологічних розбіжностей та перекручень, що стосуються багатьох аспектів
теми дослідження;


4



– обґрунтовано авторську концепцію білоруського етнотворення і
націотворення та сутність білоруської національної ідеї;
удосконалено:
– за допомогою маловідомого інформаційного матеріалу, зібраного
автором, узагальнено особливості етнічних процесів на білоруських землях за
доби Київської Русі та Великого Князівства Литовського;
– викладено авторську концепцію еволюції релігійного світогляду
білорусів;
набули подальшого розвитку:
– ідеї попередніх дослідників щодо етногенезу білоруського
народу, враховуючи новітні досягнення зарубіжних вчених з поставленої
проблеми;
– малодосліджені аспекти, які потребують подальшого осмислення
та узагальнення.
Практичне значення дослідження обумовлюють сформульовані в
ньому висновки, положення, узагальнення, їхня наукова новизна.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при
викладанні гуманітарних дисциплін у навчальних закладах України та
Білорусі, підготовки узагальнюючих праць з всесвітньої історії, етнології
та культурної антропології.
Репрезентативність та достовірність результатів, здобутих дисертантом,
забезпечується використанням широкого спектру міждисциплінарних наукових
методів та принипів, зокрема історизму, науковості, всебічності, використання
порівняльно-історичного методу, проблемно-хронологічного, соціологічного,
історико-генетичного, структурно-функціонального, аксіологічного методів.
Поряд із загальними методами використані більш конкретні наукові підходи і
принципи – системний підхід та загальна теорія систем, теорія ієрархічних
багаторівневих систем, математичне моделювання.
Вперше використана теорія ієрархічних багаторівневих систем (ІБС). ІБС і
методи математичного моделювання, які застосовані нами для опису


5



багаторівневої схеми нації-держави, а також побудови моделей еволюційного
шляху націй – авторські розробки.
Автором запропонована схема, в якій політична підсистема суспільства
застосовується до концепції теорії стадій і включає в себе три базові елементи
(підсистеми): виробничі відносини, сім’ю і націю (націю-державу). Еволюція
людства йде шляхом структурної диференціації від простого до складного як
перехід від гомогенності до гетерогенності. Цим пояснюється зростання
кількості націй, націй-держав, їх посилення, вдосконалення.
В дисертації вперше здійснено комплексне дослідження етнічної історії
Білорусі від витоків білоруського етносу до сьогодення, побудовано авторську
модель вивчення білоруського етногенезу і націогенезу, використавши
проблемно-хронологічний метод узагальнено історіографію концепцій
білоруського етногенезу і персоніфіковано вклад білоруських і зарубіжних
дослідників етнічної історії Білорусі.
Автором переглянуто застарілі погляди, розкрито головні недоліки,
характерні для робіт попепередніх періодів, введено до наукового обігу
маловідомий фактичний, статистичний і аналітичний матеріал, проанализовано
маловідомі історіографічні та фактологічні джерела білоруського та
іноземного походження, виявлено, проаналізовано та спростовано ряд
аналітичних і фактологічних розходжень і перекручень, що стосуються
етнічної історії білорусів, обгрунтовано авторську концепцію етапів розвитку
білоруського народу і нації, а також сутність білоруської національної ідеї.
Автор піддає критиці концепцію давньоруської народності, вважає
виправданим визнання ролі балтського фактору і участі племені литва,
підданому слов’янізації, в процесі етногенезу білорусів.
За допомогою маловідомого інформаційного матеріалу, зібраного
автором, узагальнено особливості етнічних процесів на білоруських землях за
доби Київської Русі, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої,
Російської імперії, СРСР.


6



Значну увагу приділено дисертантом витокам і часу формування
білоруського народу, території і етнічних меж білорусів, білоруської мови.
Зібраний, проаналізований і узагальнений інформаційний матеріал,
присвячений ідентифікації назви білорусів, еволюції білоруської ментальності,
національної ідентичності білоруського народу.
Першим кроком побудови нашої концепції етнічного походження білорусів
є визнання ролі балтського фактора в основі соціального, антропологічного,
культурного, спадкового та інших складових древніх племен, що населяли
територію Білорусі. Істотним компонентом в подальшій історії формування
білоруського етносу є плем’я «литва», яке згадується трохи пізніше кривичів,
дреговичів і радимичів, приблизно з XII ст.
Плем’я литва розселилося на великому просторі території сучасної
Гродненщини і Мінщини. Точні межі літописної литви визначив Микола
Єрмолович. У дисертації проаналізовано існуючі концепції етногенезу
білорусів. Запропоновано авторську думку походження білоруського етносу,
згідно з якою білоруський етнос утворився шляхом злиття слов’янських племен
кривичів, радимичів і дреговичів, а також племені литва. У XIII столітті
відбулося об’єднання слов’янських князівств на території сучасної Білорусі і
утворилося Велике князівство Литовське. Населення центральної і західної
частин ВКЛ ідентифікувалися під загальною назвою «литвини».
Під час розквіту ВКЛ (ХVI ст.) склалася білоруська народність. Це якісний
стрибок переходу від племінних відносин (кривичів, дреговичів, радимичів і
литви) в державне утворення – ВКЛ.
Модерністський етап формування білоруської нації, що займає відрізок
приблизно в 200 років, відображає шлях модерної білоруської нації від перших
свідчень про білорусів на початку ХIX століття до сучасної держави Республіки
Білорусь.
В роботі детально викладено авторську концепцію еволюції релігійної
свідомості білорусів від дохристиянських вірувань і прийняття християнства
до сьогодення.


7



Виокремлено коло малодосліджених і дискусійних сторінок етнічної
історії і практики державного будівництва в Білорусі, а також окреслені основні
напрами тематичної проблематики, що потребує активізаії і інтенсифікації наукового
інтересу з боку майбутніх дослідників.
Ключові слова: Білорусь, білоруси, етногенез, плем’я, етнос, народ, нація,
етнічні процеси, білоруська національна ідея, державність, ментальність,
ідентичність, релігійна свідомість.