Епізод з історії примусового виселення євреїв з Миколаєва у 1830-х рр.: спроба переселення до Ізмаїлу

Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2015. — Вип. 43. — 374 с.

Миколаїв в першій чверті ХІХ ст. був важливим центром єврейського капіталу, що позитивно
вплинуло на економічний розвиток міста. Однак досить скоро підприємницькій діяльності євреїв в
Миколаєві було покладено край. 20 листопада 1829 року вийшов відомий царський указ, що став
черговою подією з історією гонінь на євреїв в Російській імперії. Згідно з цим документом російській цар
наказував виселити євреїв з Севастополя та Миколаєва. В статті автор намагається розглянути
питання переселення єврейського населення після сумнозвісного указу, ставлення до нього місцевого
керівництва, особливості переселення до Ізмаїлу, становище єврейських міщан та купців на підставі
справи о “квартирній повинності”, що знаходиться у Ізмаїльському архіві. Дослідник приходить до
висновку, про те, що численні скарги, які містяться у зазначеному архіві, свідчать про досить
несприятливе ставлення до переселенців з боку місцевого керівництва. Вочевидь, саме це було однією
з причин того, що втрачені Миколаєвом у 1830-х рр. значні єврейські капітали та підприємницькі сили
не змогли, у повній мірі, посприяти економічному розвитку Ізмаїла.
Ключові слова: євреї, примусове виселення, переселення, Миколаїв, Ізмаїл, ізмаїльська міська дума,
квартирна повинність, купці.