Остап Терлецький у суспільно-політичному житті Галичини останньої третини ХІХ століття

Романів Т. Б. Остап Терлецький у суспільно-політичному житті
Галичини останньої третини ХІХ століття. Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Львівський
національний університет імені Івана Франка. Львів, 2021.
Сучасна українська історіографія характеризується науковими
пошуками в різних ділянках гуманітарних знань. Один з її напрямів
пов’язаний з дослідженнями, спрямованими на вивчення відомих знакових
постатей національної історії. Здійснення таких наукових досліджень
допомагає розширити просопографічні знання в ділянці новітньої української
історії.
До таких діячів, які перебували на вістрі національних процесів,
боротьби за утвердження ідеї соборності України, самоусвідомлення
українського народу, його культурного розвитку в останній третині ХІХ ст.
належав Терлецький Остап Степанович (1850-1902). (Дисертанткою
встановлено його літературні псевдоніми – В. Кістка, Іван Заневич, В. Мак,
Остафій Туземний, Патсон, Михалко, Остап Т.). О. Терлецький розпочав
свою діяльність як діяч Станіславівської громади, ще в гімназійні роки,
згодом став активним учасником студентського руху в Галичині,
співорганізатором віденського студентського товариства «Січ», знаним в краї
видавцем політичної та наукової літератури, літератором та науковцем.
Великий вплив на формування суспільних ідеалів О. Терлецького мали М.
Драгоманов, І.Франко, М.Павлик та інші європейські та галицькі політики. У
зрілий період своєї діяльності О. Терлецький стає співорганізатором Русько-


4



Української радикальної партії (РУРП), поєднуючи ідеали європейського
соціалізму із галицьким радикалізмом, з ідеями захисту «людей праці»,
сільським громадівством та пошуком реальних змін у галицькому
суспільстві. Згодом ці ідеї захисту галицького селянина він реалізовує в
адвокатській практиці, якою займався протягом короткого періоду часу. В
останній період своєї діяльності він обґрунтував правничі концепти
національної держави, права у цій державі, демократичні свободи. Цей
напрям діяльності О. Терлецького був спрямований на творення в
перспективі проекту української національної держави.
В українській історіографії діяльність О.Терлецького комплексно не
вивчалася, а відображення знайшли лише фрагменти пов’язані з його
літературною та літературно – критичною творчістю, виданням
публіцистичної літератури, в основному соціалістичного спрямування.
Особливе місце в літературі знайшли соціалістичні процеси 1877 – 1878 рр.,
де звичайно найбільше були представлені І.Франко та М.Павлик, а постать
О.Терлецького розглядалася лише фрагментарно.
При визначенні ступеня наукової розробки проблеми в українській
історіографії виділено декілька дослідницьких етапів. Перший з них
пов'язаний з роботами, які з’явилися вже у час діяльності О.Терлецького (в
основному це науково – критичні статті І.Франка, які стосуються
літературної творчості), міжвоєнний період представлений роботами
галицьких авторів, чия діяльність була пов’язана із Науковим Товариством
Шевченка (НТШ), де подано оціночні судження щодо діяльності
О.Терлецького як громадського діяча, політика, літератора і правника.
Політична і наукова робота О.Терлецького знайшла аналіз у середовищі
вчених і політиків української діаспори США і Канади. Вирізняється робота
І. Лисяка – Рудницького, який визначив місце О. Терлецького в


5



національному політикумі і національно – культурній історії ХІХ – початку
ХХ ст. Діяльність О.Терлецького досить фундаментально представлена у
роботах радянських авторів 50-х – 70-х рр. ХХ ст., які зосереджувалися
головним чином на ідеологічних засадах його праці – участі у
соціалістичному русі 70-х рр. ХІХ ст., пропаганді європейського соціалізму
того періоду, публікації робіт зарубіжних і національних авторів з виразним
окресленням знову ж соціалістичного змісту. Сучасна українська
історіографія проблеми побудована на виразно демократичних засадах і
створює можливості для неупередженого погляду на його твори, предметне
висвітлення суспільних процесів у Галичині останньої третини ХІХ ст.,
комплексне висвітлення життя та діяльністі Остапа Терлецького.
Висновки та головні положення дисертаційного дослідження здійснено
на основі презентабельної джерельної бази, яка визначається оригінальними
архівними матеріалами. Зокрема, це документи Державного архіву Івано-
Франківської області, Центрального державного історичного архіву України
у Львові, Державного архіву Львівської області. Авторка використала
матеріали Архіву Віденського університету (Archiv der universität Wien ),
Державного Архіву у м. Відень (Haus, Hof-und Staatsatchiv, Wien),
Австрійської національної бібліотеки (Österreichische Nationalbibliothek), які
практично не використовувалися попередніми українськими дослідниками.
Особливе місце в роботі знайшли матеріали Відділу рукописних фондів і
текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, Відділу
рукописів і Відділу україніки Львівської національної наукової бібліотеки
України імені Василя Стефаника. У дисертаційній праці представлена преса,
мемуари та спогади, довідкові видання.


6



У роботі розкрито громадсько – політичну, наукову та науково –
публіцистичну, правничу діяльність О.Терлецького на тлі суспільних
відносин, які склалися у Галичині в останній третині ХІХ ст.
Суспільно-політичні ідеали О.Терлецького почали формуватися в
умовах Галичини 60-х – 70-х рр. ХІХ ст., коли визначальною для
інтелектуальної молоді стала ідея громадівства та європейського соціалізму.
О.Терлецький як гімназист формує першу громадівську структуру у
Станіславові, видає рукописну газету «Зірка», збирає молодіжну аудиторію
на берегах Бистриці Надвірнянської. Політичну діяльність продовжує і в
наступні роки, навчаючись на юридичному та філософському факультетах
Львівського університету, а згодом і у Віденському університеті. У 1870-х рр.
залучається до перших гуртків, які займалися соціалістичною теорією та
пропагандою. Цей період означений його активною участю у молодіжній
віденській організації «Січ», де згодом він став її очільником. Великий вплив
на О.Терлецького мало його родинне середовище, зв’язок з якими він
відчував протягом усього часу своєї громадської і політичної діяльності.
Період 1870-х рр. був пов'язаний з видавничою діяльністю
О.Терлецького, яка стосувалася брошур – «метеликів» С. Подолинського на
соціальні теми, робіт Ф.Волховського та ін. За свою видавничу діяльність
О.Терлецький зазнав переслідувань з боку австрійської поліції у Відні.
Наукова діяльність О.Терлецького була пов’язана на початковому етапі
його творчості з написанням літературних та літературно – критичних творів.
У роботі проаналізовано твір О. Терлецького «Літературні стремління
галицьких русинів від 1772 до 1872 рр.», який перевидавався автором у більш
розширеному вигляді у наступні роки після рецензій і зауважень І. Франка,
зокрема, у 1903 р. з’явилася його праця «Галицько-руське письменство 1848-
1865 рр.» Особливе місце у літературній науковій творчості О.Терлецького


7



зайняла робота «Українське село в драмах Карпенка-Карого», де знайшли
відображення проблеми соціальної історії, сільських відносин, верствових
змін.
Значними в діяльності О.Терлецького були роботи суспільно-
політичного і соціального змісту. В дисертації проаналізовані його праці
«Першопричини великоруського народу», «Галицько-руський нарід і
галицько-руські народовці», «Лихва на Буковині», «Робітницька плата і рух
робітницький в Австрії в послідніх часах» та ін.
Наукові та науково-публіцистичні роботи О.Терлецького викликали
жваві відгуки у громадському середовищі, супроводжувалися значним
інтересом до його автора. У публіцистиці автор жваво реагував на суспільні
виклики: вступ у громадську діяльність численної плеяди молодих
народовців, які відкрито виступили проти консервативних русофілів;
поширення в Галичині наддніпрянських національних традицій –
національного духу, народної творчості та ін..; важливе місце у публіцистиці
автора зайняла пропаганда творчості Тараса Шевченка та його «Кобзаря».
Публіцистика О.Терлецького торкалася й інших вагомих суспільних
проблем. У роботі зроблено висновок, що наукова та науково-публіцистична
творчість О.Терлецького визначалася значним ступенем соціальної
заангажованості автора, діяльність якого торкалася найвагоміших суспільно-
політичних проблем життя галицького суспільства і українців зокрема.
Останній період діяльності О.Терлецького пов’язаний з роботою в
Русько-Українській радикальній партії (РУРП) ( автор здійснив підготовку
мінімальної та максимальної програми; взяв участь у виробленні концепції
щодо національної програми партії). Саме участь в РУРП дозволила йому
підійти до розв’язання актуальних соціальних проблем, критики існуючого
суспільного ладу і суспільних відносин, радикальних оцінок русофільства


8



(москвофільства) і народовців, політики австрійського уряду та польської
адміністрації і шляхти.
Визначальним для світогляду О.Терлецького було те, що суспільні
процеси у Галичині він ув’язував з національним, громадським і національно
– культурним життям українців у Наддніпрянщині. Він вважав, що
радикальні зміни у житті українського народу пов’язані із суспільною
діяльністю в цьому напрямі кращих представників та національних лідерів
Галичини та Наддніпрянської України. При оцінці національних і
національно – державних перспектив українства О.Терлецький брав до уваги
соціальні, політичні, історико-традиційні, національні, демографічні та інші
чинники.
Визначальне місце в означенні національно-державних перспектив
українства мали погляди О.Терлецького на виникнення і сутність держави і
права. У роботі встановлено, що його позиції відносно державного ідеалу та
майбутнього державно – правового устрою перегукувалися із тогочасними
правовими позиціями професора Львівського університету Станіслава
Дністрянського. В ідейно – політичному контексті ці програми будувалися як
соціально зорієнтовані, утверджуючи ідеали не «панування над масами»
(такий лозунг висували тодішні консервативні партії, а в їх числі
«староруські»), а «рівності мас». Державно-правові перспективи українства в
Галичині, О.Терлецький пов’язував із необхідністю економічного,
політичного, національного і духовного звільнення народу. Зміст «просвіти
народу» він вбачав у загальному розвитку наукових знань у суспільстві і
через досягнення їх певного рівня це ж суспільство могло бути
підготовленим до кардинальних змін у ньому. За його ідеєю, соціальні рухи у
суспільстві повинні відбуватися через усвідомлення необхідності змін у


9



вирішенні першочергових завдань: суспільно-політичних, соціальних,
національних, національно-культурних та ін.
Теоретичне розуміння права, державно-правових перетворень, біжучої
політики О.Терлецький реалізовував на практиці, працюючи адвокатом і
спілкуючись із галицьким українським населенням.
Громадська, наукова, науково-публіцистична, видавнича та правнича
діяльність О.Терлецького стосувалася усіх аспектів суспільного життя та
громадських відносин у Галичині в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.
Ключові слова: Остап Терлецький, Галичина, Австро-Угорщина,
громадсько-політична діяльність, товариство «Січ», суспільна робота,
Русько-Українська радикальна партія, процес галицьких соціалістів, право.