Останній пророк

На 12-ому році після смерті Леоніда Мосендза появляється вперше книжковим виданням найбільший твір
Леоніда Мосендза, що над ним працював покійний письменник на протязі цілих 11 років свого трудного
життя і що з ним зв'язував свої письменницькі амбіції й досягнення, сподіваючися створити епопею —
завершення своїх письменницьких "шалених дум" і поривань, вінок усього свого життя. У свого
"Останнього пророка" прагнув він перелляти все те, чим жив і до чого змагав не тільки він сам, автор
твору й учасник визвольної боротьби українського народу, але й те, чим жив і до чого змагав цілий
народ. Тож, не зважаючи на добу і країну, що в них відбувається дія "Останнього пророка", цей твір
усією своєю настановою, усім змістом і ситуаціями с наскрізь українським твором, як українськими були
драматичні поеми Лесі Українки, перенесені в чужі віки і середовища. "Останній пророк" — це роман про
ставання і ріст українського націоналізму, персоніфікованого в постаті ізраїльського Єгоханана, того,
що Богом даний, майбутнього предтечі Месії — Івана Хрестителя.
Це роман про історію українського націоналізму, безкомпромісового, мужнього національного руху, що
його чітку й виразну візію виплекав собі у своїй уяві автор, задивлений у величну ідею й у вмідеалізоваинй
характер носіїв цього руху, які йдуть до вимріяної мети вперто і послідовно. Одним із ініціяторів
цього руху був і сам Мосендз, організуючи разом з іншими у 20-их роках Леґію Українських Націоналістів.
Як нелегким і трагічним було Мосендзове життя, так і цей роман його останній має свою незвичайну і
трагічну інколи історію.