Західно-Українське товариство Ліги Націй: організаційні засади та напрями діяльності

Фіногенов О. М. Західно-Українське товариство Ліги Націй:
організаційні засади та напрями діяльності. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01. – історія України. Інститут українознавства ім.
І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. –
Львів, 2020.
У дисертаційній роботі уперше в українській історіографії комплесно
досліджено: програмні засади діяльності Західно-Українського товариства
Ліги Націй (ЗУТЛН); статус ЗУТЛН у Союзі товариств Ліги Націй (СТЛН),
вплив міжнародних чинників на еволюцію його напрямів діяльності;
взаємини ЗУ ТЛН з еміграційним урядом Західно-Української Народної
Республіки (ЗУНР), українськими партіями, організаціями, установами;
ставлення ЗУТЛН до політики владних інституцій Польської держави в
українському питанні; варіанти співпраці з наддніпрянським Українським
товариством Ліги Націй (УТЛН).
Актуальність теми дослідження зумовлена декількома факторами,
насамперед тим, що у 1920–1930-х рр. українське питання залишалося
невирішеним. Жодна європейська держава не відстоювала права
українського народу на створення незалежної і соборної держави.
Український політикум Західної України у міжвоєнний період ХХ ст.,
порівняно з іншими українськими землями, мав значно кращі можливості для
реалізації своїх програмних вимог. Представники українських політичних
сил намагалися використати формат діяльності тогочасних міжнародних
організацій, зокрема й Союзу товариств Ліги націй. Сповідуючи ідеали
незалежності і соборності України, створене 1922 р. Західно-Українське
товариство Ліги Націй намагалося актуалізувати українське питання на
міжнародній арені. Зважаючи на тенденції світової політики у міжвоєнний
період ХХ ст., його можливості та впливи були достатньо обмежені.


3



Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю
поставлених завдань та засобами їх розв’язання. Уперше в українській
історичній науці: показано відстоювання у 1920-х роках ЗУТЛН українського
питання у контексті діяльності у СТЛН; висвітлено організаційні та
ідеологічні засади ЗУТЛН; досліджено вплив міжнародних чинників на
еволюцію напрямів діяльності товариства. Уточнено: роль українських
політичних партій, громадських організацій в актуалізації українського
питання на міжнародному рівні; висвітлення проблеми еволюції ставлення
національно-державницьких сил Західної України до політичного курсу
Польської держави в першій половині 1920-х рр. Новий рівень розвитку
отримали: питання українсько-польських взаємин у політичній та
соціокультурній сферах 1920-х рр.; проблема консолідації національно-
державницьких сил Західної України у міжвоєнний період ХХ ст.;
біографічні дані лідерів товариства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
використання конкретно-фактичного матеріалу та висновків праці в
подальших наукових розробках з історії суспільно-політичних процесів у
Європі в міжвоєнний період ХХ ст., політологічних, регіональних та інших
дослідженнях при написанні узагальнюючих праць з історії України, Польщі,
міжнародних відносин. Матеріали дисертації можуть бути використані при
підготовці нормативних курсів з новітньої історії країн Європи і Америки,
теорії та історії політичних партій, порівняльної політології, а також у
практичній діяльності громадських організацій на сучасному етапі.
У дисертації констатовано, що ЗУТЛН – одна з провідних еміграційних
організаційних структур західноукраїнських політичних діячів, створених з
метою розширення впливу на міжнародному рівні екзильного уряду ЗУНР
для вирішення проблеми державного статусу Східної Галичини.
Охарактеризовано діяльність ЗУТЛН у першій половині 1920-х рр.,
визначено керівний склад організації, основні завдання діяльності, практичні
кроки на шляху до втілення ідеї відновлення української державності.


4



Відзначено, що ЗУТЛН створювалося для дотримання і розвитку засад,
прийнятих основним договором Ліги Націй, які були спрямовані на
формування міжнаціональних відносин, підтримку діяльності цієї
інституції щодо усунення несправедливості, насильства поневолення
народів та забезпечення всім народам, на основі права, самовизначення,
вільного їх розвитку під «політичним і національним оглядом», піднесення
культури, зміцнення взаємовідносин між націями.
Зазначено, що ЗУТЛН декларувала підтримку Ліги Націй у її намірах:
усунути несправедливість, панування сили і безправ’я у міжнародно-
правових відносинах; забезпечити всім націям відповідно до права на
самовизначення народів вільний розвиток, а також з цією метою добиватися
їх самостійності і, за можливості, широкої незалежності; перетворити Лігу
Націй у майбутньому на таку світову організацію, яка на підставі
міжнародного права об’єднає всі нації світу і зробить Лігу Націй справжнім
верховним арбітражним судом для вирішення всіх міжнародних правових
претензій. Згідно із статутними положеннями, члени ЗУТЛН
зобов’язувалися: проводити широку пропаганду в пресі й громадських колах
ідеї утворення самостійної та нейтральної Галицької республіки; утворювати
об’єднані спілки, союзи та інші об’єднання, засновувати власні філії;
проводити анкетні опити, збори Товариства і народні збори; відправляти
меморандуми та інші відповідні звернення депутацій та делегацій Товариства
до Міжнародної Унії товариств Ліги Націй (СТЛН) та самої Ліги Націй, а
також до державних установ і парламентів всіх держав світу; співпрацювати
з іншими подібними товариствами; сприяти гуманітарним організаціям і
закладам у країні та за кордоном.
Проаналізовано зовнішньополітичну діяльність ЗУТЛН, ініційовану
емігрантським урядом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на
початку 1920-х р. Відзначено, що товариство у 1921 – 1924 рр. виступало на
міжнародній арені захисником національно-державницьких інтересів
українців Галичини, пропагувало ідею відновлення української державності


5



після завершення Першої світової війни. Охарактеризовано ефективність
роботи керівних органів ЗУТЛН, діяльність його представників у СТЛН,
акцентовано на співпраці з політичними партіями Західної України, які да-
вали свіжий матеріал для нот-протестів, звернень до урядів і парламентів
держав світу. Доведено, що після остаточного переходу західноукраїнських
земель до складу Другої Речі Посполитої (1923 р.), товариство на Ліонській
конференції СТЛН здійснило спробу перегляду рішення Ради амбасадорів від
1923 р. та виступило з рішучим осудом національно-культурної політики
Польської держави. Розглянуто реакцію галицького політикуму на
підсумкові ухвали Ліонської конференції (1924 р.) та діяльність українських
представників на міжнародному форумі.
Ключові слова: Західноукраїнське товариство Ліги Націй, Союз
Товариств Ліги Націй, українське питання, дипломатія, Західноукраїнська
Народна Республіка, еміграційний уряд, Східна Галичина, Польська держава.