Німецьке окупаційне цивільне управління на Півдні України (1941 – 1943 рр.): адміністративно-політичний та соціально-економічний аспекти

Тішин О. В. Німецьке окупаційне цивільне управління на Півдні
України (1941 – 1943 рр.): адміністративно-політичний та соціально-
економічний аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Запорізький національний
університет, Запоріжжя, 2020.
Проблема нацистської окупації на сьогодні є важливим сегментом
національної пам’яті в Україні. Незважаючи на те, що з часу завершення
Другої світової війни минуло 75 років, події німецько-радянської війни й
нині викликають гострі дискусії в українському суспільстві.
Ухвалення 9 квітня 2015 р. Верховною Радою України пакету законів
про декомунізацію поставило юридичну крапку у визнанні злочинної
сутності як радянського, так і гітлерівського режимів, однак не завершило
протистояння навколо питання оцінки подій 1939 – 1945 рр. До сьогодні
проблема нацистської окупації продовжує залишатися в своєрідному полоні
дихотомії «націоналістичне / радянське» й використовується для
різноманітних політичних маніпуляцій з боку місцевих еліт. Cитуацію значно
ускладнюють спроби Російської Федерації використати тему Другої світової
війни в інформаційній війні проти України.
Попри те, що в незалежній Україні була опублікована величека
кількість праць, присвячених Другій світовій війні, значна частина наукового
доробку українських істориків й надалі ґрунтується на старих радянських
підходах до оцінки подій 1941 – 1945 рр., які виникли в контексті побудови
грандіозного проєкту історичної пам’яті про переможну війну СРСР над
гітлерівською Німеччиною. Тому на сьогодні в українському науковому
середовищі постало питання переосмислення проблеми регіонального виміру
нацистської окупації у світлі новітніх концептуальних підходів вітчизняної
та зарубіжної історіографій. 3
Таким чином, актуальність теми даної роботи можна визначити не
лише відсутністю комплексного дослідження адміністративно-політичних та
соціально-економічних аспектів німецького окупаційного цивільного
управління на території Півдня України в 1941 – 1943 рр., а й потребою
наукового протистояння спробам поширення в українському інформаційному
просторі неоімперської версії історії Другої світової війни.
Наукова новизна дисертації полягає у здійсненні комплексного
дослідження адміністративно-політичних та соціально-економічних аспектів
«нового порядку» на Півдні України під німецьким окупаційним цивільним
управлінням в 1941 – 1943 рр. Визначено комплекс об’єктивних та
суб’єктивних ідеологічних чинників, які привертали увагу керівництва
Третього рейху й зумовлювали специфічне ставлення нацистів до Півдня
України як до регіону, де начебто сформувався континуум німецької
присутності. Проаналізовано функціонування в 1941 – 1943 рр. зони
цивільного управління як території Півдня України, яка увійшла до складу
генеральних округів «Дніпропетровськ», «Миколаїв» і «Таврія». Визначено
адміністративно-територіальну специфіку зони німецького окупаційного
цивільного управління на Півдні України на основі порівняння з іншими
окупаційними режимами, встановленими Третім рейхом у державах Європи.
Доведена унікальність південноукраїнської промисловості за «нового
порядку» порівняно з іншими промисловими комплексами решти
історико-географічних регіонів, що увійшли до складу рейхскомісаріату
«Україна».
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в можливості
використання його результатів для подальшого вивчення як нацистського
окупаційного режиму в Україні, так і «нового порядку» у Європі, для
підготовки лекцій та спецкурсів з історії Другої світової війни на українських
землях.
У підсумку проведеного історіографічного аналізу з’ясовано, що
історіографію проблеми можна умовно поділити на три періоди. Під час 4
першого періоду (40-ві – середина 50-х рр. ХХ ст.) радянські історики
здійснювали вивчення окупаційного режиму, зосередивши увагу на його
злочинній сутності. Під час другого етапу (середина 50-х – кінець 80-х рр.
ХХ ст.) відбувалося фактологічне наповнення вже виробленого й офіційно
затвердженого владою концептуального підходу. Третій період розпочався з
1991 р. й для нього характерні зародження та розвиток нових підходів до
розгляду проблеми, методологічний плюралізм, поступове подолання
радянського догматизму.
Вивчення адміністративно-політичних та соціально-економічних
аспектів німецького окупаційного цивільного управління на Півдні України
базується на використанні таких груп джерел: законодавчі акти, матеріали
офіційного діловодства, статистичні матеріали, матеріали періодичної преси,
джерела приватного характеру.
В основу методологічної бази дослідження були покладені принципи
об’єктивності, історизму та багатофакторності. У дисертації використано як
загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи.
Нацистські плани відносно південноукраїнських земель можна
окреслити як такі, що набули типової форми іредентизму, метою якої мало
стати об’єднання всіх територій з мінімальною присутністю німецького
етносу. На сприйняття образу Півдня України політичною елітою Третього
рейху впливав геополітичний потенціал території, який формував комплекс
чинників (вигідне географічне розташування, природно-ресурсний та
економічний потенціал регіону, специфічні соціально-демографічні ресурси,
нацистські доводи історичного характеру).
Південноукраїнські землі, імовірно, мали б отримали статус, подібний
до того статусу, який отримали західноукраїнські землі у складі
Генерального губернаторства, коли вони формально не були безпосередньою
складовою Німеччини, проте підлягали управлінню німецької цивільної
влади як своєрідна «європейська колонія». 5
Визначено адміністративно-політичні особливості «нового порядку» на
Півдні України під німецьким окупаційним цивільним управлінням у 1941 –
1943 рр.: фактично подвійне підпорядкування південно-східних областей
цивільній та військовій окупаційній владі, що яскраво проявлялося на
прикладі генерального округу «Крим»; на цій території було зосереджено
чотири з п’яти розміщених у рейхскомісаріаті «Україна» «міських»
крайзгебітів; німецька окупаційна адміністрація використовувала в регіоні
вже налагоджені моделі адміністративно-територіального поділу, сформовані
російською дореволюційною та радянською довоєнною владами.
Підкреслено, що на Півдні України під німецьким окупаційним
цивільним управлінням у 1941 – 1943 рр. склалася типова управлінська
організація влади, притаманна й іншим територіям, які увійшли до складу
рейхскомісаріату «Україна». На Півдні України німецька цивільна
окупаційна структура набула такого вигляду: «генеральні комісари –
гебітскомісари – штадткомісари – місцеві допоміжні управи».
Здійснено порівняльний аналіз нацистського та радянського режимів у
межах південноукраїнських земель. Спільною формою організаційно-
виробничого контролю над українським селом для «совєтів» і нацистів на
території Півдня України під німецьким окупаційним цивільним управлінням
стала колгоспно-радгоспна система. Для «совєтів» і нацистів каральні акції
були неодмінним джерелом страху, що забезпечував тоталітарну систему
фактично дармовою робочою силою. Селянське повсякдення визначалося
переходом до ручної праці та численними обмеженнями окупаційної влади.
Як нацистський, так і радянський режими проводили доволі схожу податкову
політику на Півдні України, яка була націлена на отримання максимального
зиску з селянських господарств й зводилася до натуральних та грошових
форм оподаткування.
Визначено певні особливості, які склалися у сфері промисловості
південноукраїнських земель, що потрапили під німецьке окупаційне цивільне
управління в 1941 – 1943 рр. По-перше, після встановлення «нового 6
порядку» на південноукраїнських землях німецька влада зіткнулася з
викликом – на території регіону «совєти» здійснили спробу провести
тотальну деіндустріалізацію, внаслідок чого промисловість Півдня зазнала
більших руйнувань, аніж інші території України. По-друге, відбудова
південноукраїнської промисловості стала одним із найбільш успішних
заходів окупантів, що особливо стосувалося видобутку марганцю, залізної
руди та налагодження енергопостачання. По-третє, відбулося різке
збільшення частки німецького монополістичного капіталу, масштаби якого
значно перевищували подібні процеси в інших окупованих територіях
України. По-четверте, південноукраїнська суднобудівна промисловість та
портові комплекси повинні були скласти основу для базування німецького
військово-морського флоту.
З’ясовано, що в 1941 – 1943 рр. ставлення місцевого населення Півдня
України до соціально-економічної політики німецької окупаційної
адміністрації пройшло еволюцію від сподівання на покращення умов життя
(введення приватної власності, ринкових важелів управління економікою,
налагодження виробництва товарів широкого вжитку) до повного
розчарування та неприйняття «нового порядку».
Отже, під час нацистської окупації на Півдні України поряд з
румунською та військовою зонами функціонувала окрема зона німецького
окупаційного цивільного управління, окреслена межами генеральних округів
«Дніпропетровськ», «Миколаїв» та «Крим». Саме в межах
південноукраїнських земель, що увійшли до цивільної зони управління,
Третій рейх здійсненив низку управлінських заходів, які зрештою вирізняли
цю зону від решти регіонів України, що потрапили під нацистську окупацію.

Ключові слова: німецьке окупаційне цивільне управління, окупація, «новий порядок», Південь України.