Німецько-японські відносини напередодні Другої світової війни (1933-1939 рр.)

Білоконь А. О. Німецько-японські відносини напередодні Другої
світової війни (1933-1939 рр.). – Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. –
Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв,
2019.
Актуальність дослідження. Розвиток відносин між Німеччиною та
Японією напередодні Другої світової війни є яскравим прикладом відносин
країн Західної Європи з країнами Далекого Сходу, що має складну та
багатогранну історію. Саме протягом 1933-1939 рр. починає виокремлюватися
архітектура нового світоустрою та блокова приналежність держав, що
вступлять незабаром у Другу світову війну. Актуальність теми зумовлена
тим, що німецько-японські відносини напередодні Другої світової війни
недостатньо вивчені у вітчизняній історіографії. Історія розвитку
дипломатичних і військово-політичних відносин Німеччини та Японії у
Версальсько-Вашингтонській системі міжнародних відносин і під час її
руйнації та занепаду мала свої особливості, які й стали одними з
першорядних чинників розв’язання Другої світової війни. Об’єктивна оцінка
цілісності системи міжнародних відносин вимагає включення німецько-
японських відносин у загальну систему міжнародних відносин 30-х років ХХ ст.
Мета та завдання дослідження полягають у проведенні всебічного
аналізу та висвітлення розвитку відносин між Німеччиною та Японією
напередодні Другої світової війни (1933-1939 рр.).
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на основі вивчених
праць попередників і джерельної бази, вперше проблема розвитку німецько-
японських відносин напередодні Другої світової війни, стала предметом
спеціального історичного дослідження, здійснено комплексний підхід до її
вирішення: зроблена спроба розглянути німецько-японські взаємовідносини
на фоні загальної міжнародної обстановки 1933-1939 рр.; на оригінальних 3

джерелах розглянуто розвиток дипломатичних відносин, розкрито діяльність
посольства Німеччини в Токіо та дипломатичних представництв Японії в
Німеччині; зроблено акцент на дипломатичній діяльності посла Німеччини в
Токіо Герберта фон Дірксена; узагальнено наукові досягнення щодо
зовнішньополітичного курсу нацистської Німеччини в Азійсько-
Тихоокеанському регіоні; поглиблено дослідження європейського вектору
зовнішньої політки Японії у 1930-х роках; уточнено особливості укладання
Антикомінтернівського пакту; досліджено позицію СРСР щодо розвитку
міждержавних німецько-японських відносин; вивчено взаємовідносини
Японії, Китаю та Німеччини на Далекому Сході; проведено аналіз
особливостей позиції Японії щодо німецько-австрійського питання 1938 р.
У першому розділі «Історіографія проблеми, джерельна база та
методологія дослідження» міститься історіографічний огляд, з’ясовано
рівень опрацювання досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній
літературі.
Було виділено наступні групи історіографічного надбання: a) західна
(переважно німецька та австрійська) історіографія, що представлена працями як
сучасних західних істориків, так і авторів післявоєнного періоду; б) японська
історіографія; в) радянська/російська історіографія, що має значний
історичний доробок, проте уся радянська література, що доступна в Україні,
була написана з позиції відповідної ідеології; г) українська історіографія.
Аналіз наукового доробку дозволяє стверджувати, з одного боку, про
значущість дослідження німецько-японських відносин і пов’язаної з ними
проблематики, а з іншого – про відсутність узагальнюючих праць в
українській історіографії з досліджуваної теми. Поряд з тим, наявні роботи у
зарубіжній історіографії сприяли автору в отриманні необхідних наукових
уявлень і тенденцій розвитку зарубіжного історіографічного поступу.
Виявлено широкий пласт архівних джерел, які склали основу для
дослідження формування, становлення і розвитку німецько-японських
відносин окресленого періоду. Аналіз опублікованих документів довів їхню 4

важливість для доповнення й увиразнення предмету дослідження.
Використання достатньо репрезентативної джерельної бази, що включає,
серед іншого, матеріали Політичного архіву Зовнішньополітичного відомства
Німеччини (Берлін), Федерального архіву Німеччини (Берлін), Баварського
архіву (Мюнхен), Австрійського державного архіву (Відень) і Національного
архіву Японії (Токіо), дозволило виконати завдання, поставлені у дисертації.
Методологічну основу дослідження склала система наукових
принципів і методів пізнання, спрямованих на об’єктивне, всебічне висвітлення
подій, явищ і фактів. Серед основних принципів – принципи історизму,
об’єктивності, системності. Були задіяні порівняльно-історичний метод,
статистичний і кількісного аналізу, хронологічний принцип і комплексний
підхід. Методологія роботи ґрунтується на засадах політичного реалізму як
основного теоретичного підходу до розуміння й аналізу діяльності держав в
якості головних гравців на міжнародній арені. Основи такого підходу для
вивчення проблем історії міжнародних відносин були закладені після Другої
світової війни Гансом Моргентау та Раймоном Ароном.
У другому розділі «Розвиток міждержавних відносин Німеччини та
Японії напередодні Другої світової війни» прослідковано розвиток
дипломатичних відносин між Німеччиною та Японією та з’ясовано, що у
1933 р. німецько-японські відносини набули нового сенсу. Поворотним
пунктом став майже одночасний вихід обох держав з Ліги Націй. Визначено,
що для гітлерівської Німеччини напередодні Другої світової війни Японія
була надійним союзником на Далекому Сході і товариські відносини з нею
були засобом для реалізації амбітних геополітичних планів Німеччини. Таку
лінію можна чітко прослідкувати, звернувшись до угод, що були укладені
протягом 1933-1939 рр., а також через відкриття нових дипломатичних
представництв та активне дипломатичне листування. Визначено, що
внутрішньо-політичні процеси стали підґрунтям для формування засад
зовнішньої політики Німеччини 1930-1945 рр.; розкрито періодизацію
нацизму, протягом якого Німеччина пройшла шлях від демократії до 5

диктатури та тотальної війни, процес ідеологізації та соціального підйому.
З’ясовано дипломатичний склад посольства Німеччини в Японії, висвітлено
основні напрямки діяльності посла Німеччини Герберта фон Дірксена та
встановлено, що Японія розглядалася як стратегічний союзник в Азійсько-
Тихоокеанському регіоні.
Розкрито засади європейського напрямку зовнішньої політики Японії й
особливості діяльності її дипломатичних представництв у Німеччині.
Зазначено, що японський інтерес до німецького націонал-соціалізму був
зорієнтований, у першу чергу, на культурній співпраці з нацистською
Німеччиною. З японської точки зору термін «культура» вживався у сенсі
«Захід». Напередодні і в ході Другої світової війни армійське та флотське
командування Японії не тільки мало вирішальний вплив на
зовнішньополітичний курс уряду, але у низці випадків відкрито втручалося
до сфери компетенції дипломатичного відомства.
У третьому розділі «Німецько-японські відносини у системі
міжнародних відносин другої половини 1930-х років» розглянуто позицію
СРСР щодо німецько-японського зближення та проаналізовано вплив
зовнішньополітичних факторів, серед яких значне місце займало військове
пожвавлення Японії на кордоні з СРСР. Проаналізовано дипломатичне
листування радянської дипломатичної місії у Токіо з Народним комісаріатом
закордонних справ СРСР. Встановлено, що, з одного боку, СРСР не хотів
загострення відносин з Японією, з іншого – демонстрував рішучість своїх
намірів, називаючи поведінку уряду Японії провокаційною та такою, що веде
до погіршення міждержавних відносин. Разом з тим, не можна
применшувати роль таких зовнішніх суб’єктів, як СРСР, США й інших країн,
що впливали на фінансування та постачання озброєння і ресурсів для
Німеччини й Японії, незважаючи на їх гостру риторику засудження
підготовки до війни.
На основі матеріалів закордонних архівів було досліджено
дипломатичні коментарі та звіти німецьких та японських дипломатів і
високопосадовців щодо Антикомінтернівського пакту; охарактеризовано
німецько-японське питання й аншлюс Австрії у контексті відносин з
Японією. Встановлено, що Японія активно цікавилася німецько-
австрійськими відносинами у 1930-х роках, Міністерство закордонних справ
Японії через низку своїх дипломатичних представництв в Європі збирало
інформацію про відносини Німеччини з Австрією, а також у середині
держави активно працювала внутрішня поліція, що відслідковувала реакцію
японців на ситуацію навколо аншлюсу Австрії й активізації міждержавних
відносин. Японія налагодила культурні, економічні та дипломатичні
відносини з Австрією; проаналізовано звіти японських дипломатів щодо
розвитку німецько-австрійських відносин. Охарактеризовано відносини
Німеччини, Китаю та Японії на Далекому Сході.
Підсумовуючи основні результати проведеного дослідження,
дисертантка дійшла висновків про те, що розвиток відносин між
Німеччиною та Японією, як комплексне дослідження, має важливе значення
для вивчення та кращого розуміння міжвоєнної системи міжнародних
відносин. У вітчизняній історичній науці, на жаль, відсутні комплексні
дослідження, присвяченні опрацюванню цієї проблеми. Дані відносини лише
фрагментарно представлені у чисельних публікаціях із всесвітньої історії й
історії міжнародних відносин, а також історії Другої світової війни.
Ключові слова: Німеччина, Японія, Антикомінтернівський пакт,
дипломатія, історія, Ліга Націй, Друга світова війна, Далекий Схід.