Єврейське населення в соціально-економічному, суспільно-політичному, освітньо-культурному і духовному житті Поділля (1861 – 1914 рр.)

Орловський Л. О. Єврейське населення в соціально-економічному,
суспільно-політичному, освітньо-культурному і духовному житті Поділля
(1861 – 1914 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – Історія України. Кам’янець-Подільський
національний університет імені Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський, 2019.
У дисертації на основі комплексу архівних та опублікованих джерел і з
використанням існуючих теоретичних наукових розробок досліджено процеси
демографії, соціально-економічного, суспільно-політичного, освітньо-
культурного і духовного життя єврейського населення Поділля впродовж
1861–1914 рр.
Автор розглядає і узагальнює історію єврейської громади Поділля в 60-х
рр. ХІХ – на початку ХХ ст. як складову частину регіональної історії України.
У роботі встановлено, що історія єврейського населення Подільського регіону
мало досліджена. Історіографія проблеми представлена в основному сучасною
українською і зарубіжною науковою літературою. Фактично відсутні
кваліфікаційні наукові роботи та монографічні видання з теми дослідження, а
проблеми демографії, соціально-економічного, суспільно-політичного,
освітньо-культурного і духовного розвитку єврейського населення Поділля
періоду 1861–1914 рр. не були систематизовані і узагальнені. Використана в
роботі широка архівна й опублікована документальна база джерел дозволили
виконати мету і дослідницькі завдання, визначені у вступі роботи, та отримати
наукову новизну дослідження. Окремим підрозділом обґрунтовано науково-
теоретичні засади та методи наукового дослідження згідно з вимогами
сучасності.
У роботі з’ясовано, що в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
єврейська громада була однією з найбільших національних меншин в Україні,
в тому числі на Поділлі. Проаналізовано політику антисемітизму російського
самодержавства стосовно євреїв, яка була направлена на їх денаціоналізацію, 3
асиміляцію і русифікацію яка призвела до єврейських погромів у Російській
імперії і на Поділлі в 1881–1882 рр. та в період революції 1905–1907 рр., а
також до активізації міграційних процесів, масових виселень із сільської
місцевості та початку розвитку еміграції сімей у зарубіжжя.
Однак потужні національні традиції, національне самоусвідомлення і
консолідований опір євреїв завадили реалізації цієї політики та сприяли
збереженню, консервації національно-культурного життя в місцях компактного
проживання на Поділлі.
У дослідженні здійснено аналіз статистики загальної чисельності євреїв у
містах, містечках і в сільській місцевості Подільської губернії. З’ясовано, що
протягом усього досліджуваного періоду динаміка чисельності євреїв на
Поділлі засвідчувала їх зростання за рахунок природного приросту.
Охарактеризовано соціальний поділ єврейського населення на такі стани,
як міщани, купці, землероби, а за майновою диференціацією – заможні,
середній клас і переважна біднота. За професійною ознакою найбільше євреїв
було зайнято в торгівлі, на другому місці були ремісники різних професій,
решта – робітники у фабрично-заводській промисловості, а найменше – у
сільському господарстві. Заможні євреї були купцями, власниками
підприємств, підрядниками, орендарями, лихварями.
У досліджуваний період сформувалася єврейська інтелігенція, яка була
представлена вчителями, лікарями, науковцями, адвокатами, чиновниками,
служителями культу, діячами культури і мистецтва які суттєво впливали на
життя як єврейського, так і всього населення Подільського регіону.
У дослідженні здійснено аналіз участі євреїв Поділля в торгівлі,
промисловому і ремісничому виробництві та їх місця і ролі у формуванні
ринкових відносин в економіці регіону. Подільські євреї були зайняті в
цукровій, винокурній, борошномельній, тютюновій та інших галузях
фабрично-заводської промисловості. Продукція, яку виготовляли єврейські
підприємці, активно збувалася на місцевих ринках та експортувалася за
кордон. Незважаючи на успішний розвиток промисловості, більшість 4
єврейського населення продовжувала займатися дрібною торгівлею,
продуктами сільського господарства – 29,65%, хлібом – 20,4%, тканинами,
одягом і взуттям – 7,21%. Євреї утримували в своїх руках 23,3% усіх питних
закладів губернії. Масова участь євреїв у шинкарстві викликала соціальну
напругу між єврейською громадою та населенням регіону.
У ХІХ ст. царський уряд ухвалив закони про переселення євреїв на вільні
державні і власницькі землі з метою переведення їх у землеробський стан і
створення єврейських землеробських колоній. Упродовж 1861–1914 рр. на
Поділлі діяло 18 таких колоній, у яких проживало 11231 осіб, котрі мали у
своєму користуванні 21229 дес. земельних угідь. Проте для більшості євреїв-
колоністів землеробство виявилося заняттям новим і не потрібним для них.
Поступово це призвело до процесу згортання єврейських землеробських
колоній (у 1913 р. їх залишилося 7). Спроба влади створити з числа євреїв у
“смузі осілості” землеробський соціальний стан провалилася, проте євреї
здебільшого були власниками і орендаторами земельних угідь. Так, у
Подільській губернії у 80-х р. ХІХ ст. у користуванні євреїв було 22,4% (дес.
землі) від кількості землі приватного володіння.
Доведено, що антисемітська політика царизму негативно вплинула на
громадянські права єврейського населення краю. Єврейське населення було в
певній мірі позбавлене виборчих прав, що усувало євреїв від участі в
місцевому самоврядуванні. Тільки активна участь подільських євреїв у
політичному русі під час революції 1905–1907 рр., у виборах до Державної
думи змусили самодержавство частково долучити їх до місцевого
самоврядування.
У роботі встановлено, що велику роль у зміцненні та розвитку
єврейського населення краю відігравали створені євреями різні благодійні
громадські об’єднання і товариства. Метою таких товариств була допомога
хворим та незаможним євреям, збір коштів нужденним різних статей, віку,
звання і становища, а також постачання їх одягом, їжею, паливом, допомога в
пошуках заробітку, організація поховання померлих. 5
У дослідженні описано громадсько-політичне життя євреїв Поділля, їх
участь у подіях революції 1905–1907 рр., підтримка ними діяльності осередків
“Бунду” та інших політичних партій, боротьба проти самодержавства за права,
свободи і демократизацію суспільства.
У дисертації показано, що головними чинниками самовираження євреїв
Поділля залишалися освіта, культура, мова, релігія та традиції. Свою
традиційну освіту євреї отримували в різних типах навчальних закладів, таких
як хедери, талмуд-тори, що забезпечували початковою освітою дітей
насамперед із малозабезпечених родин.
Встановлена урядом дискримінаційна норма при вступі дітей євреїв у
гімназії і вищі навчальні заклади не дала змоги усім бажаючим отримати
середню і вищу освіту. Для єврейського населення Поділля був притаманний
високий рівень освіченості. Він становив у 1897 р. 41,3 % для євреїв-чоловіків і
21,7 % для жінок.
Встановлено, що значний вплив на розвиток і популяризацію єврейської
культури мала організована мережа народних єврейських бібліотек-читалень,
театрів і пересувних театральних груп та інших художніх колективів. У роботі
вдалося повернути із забуття імена видатних представників подільського
єврейства: вчених, письменників, поетів, митців, які зробили значний внесок у
духовно-культурний розвиток регіону і сьогодні посіли чільне місце не тільки
у вітчизняній, але й світовій культурі.
Невід’ємною частиною життя єврейства була іудейська релігія, яка
проповідувалася через розвинуту в краї мережу синагог, молитовних шкіл і
будинків. Основними напрямами єврейської релігії були іудаїзм і хасидизм.
Одним із проявів впливу царизму на релігійне життя євреїв було
“вихрещення”, або нав’язування євреям християнського віросповідання.
З’ясовано, що масового переходу євреїв у християнство не було. Провал
політики “християнізації” євреїв довів, що єврейське населення не було
лояльним царському режимові. 6
Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше виконано
дослідження, яке комплексно і всебічно характеризує розвиток єврейської
громади Поділля в 1861–1914 рр. через аналіз економічного, суспільно-
політичного, культурно-освітнього і духовного життя єврейського населення
краю.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що отримані
результати дослідження можуть бути основою подальших наукових розробок
щодо історії євреїв, так і досліджень з історії Поділля, використані у
навчальному процесі вишів, при створенні музейних експозицій, у краєзнавчій
та культурно-просвітницькій роботі в місцях проживання євреїв.
Ключові слова: Правобережна Україна, Подільська губернія, Поділля,
євреї, єврейська національна меншина, громада, “смуга осілості”,
антисемітизм, єврейські погроми, землеробські колонії, іудаїзм, міграція