Світло людей

Василь Овсієнко

Інформація Коментарі (0)

Світло людей - Василь Овсієнко

Спогади

Автор: Василь Овсієнко

Написано: 2018 року

Жанр: Література / Історична література

Твір додано: 19-10-2021, 17:21

Завантажити:

PDF

Колишній в’язень сумління з майже 14-річним «стажем» пропонує півсотні статей, написаних за 20 років волі, – про співкамерників Василя Стуса, Юрія Литвина, Олексу Тихого, Валерія Марченка, Левка Лук’яненка, про в’язнів сумління Оксану Мешко, Миколу Руденка, Петра Григоренка, Євгена Сверстюка та інших видатних особистостей. Книжка цінна своєю суворою достовірністю й інформаційною насиченістю, моральним максималізмом та офірним ідеалізмом, який дають лаґерні університети. Її герої – не просто жертви Великого терору, а яскраві Особистості, які порвали пута неправди й неволі. Як сумлінний історик, автор пропонує суспільству інформацію про репресії 20–80-х років. Як відважний публіцист, дає яскраві оцінки своїм сучасникам – друзям і ворогам.

Видання розраховане на всіх, хто цікавиться рухом опору і правозахисним рухом в Україні.

Передмова Євгена Сверстюка до першого видання книжки «Світло людей»
Від автора

ПОСТАТЬ ВАСИЛЯ СТУСА НАД ПЛИНОМ ЧАСУ
Мордовія
Закрайсвіту
Кучино
Повернення
«О пресвята моя зегзице-мати»
Великому громадянину України
Духовний подвиг не пропадає марно
Вулиця Василя Стуса в Києві
Виступ Василя Овсієнка на творчому вечорі Євгена Сверстюка «На святі надій» (16 грудня 2008 року, Національна філармонія України)
Стус і його «рятівники»
Карикатура на Стуса

ПРЯМОСТОЯННЯ
Базарська трагедія
Початок Великого терору
Ці моторошні слова: Соловки, Сандармох...
Біломорканал. Дорожні нотатки
Соловки отамана Петра Калнишевського
Дещо про родину Ольги Петрівни Вангенгейм
Правозахисний рух в Україні (середина 1950-х – 1980-ті роки)
Любов. Добро. Свобода (Юрій Литвин)
Повстав і поліг (Олекса Тихий)
Козацька Матір (Оксана Мешко)
Воздвиження чесних хрестів
Похорон Валерія Марченка
Мордований союз (Михайло Хейфец)
Музей у Кучино – совість Росії
«Де все людською мукою взялось...»
Бог Своє береже
Прорив до волі (Петро Григоренко)
Ґенерал Петро Григоренко – не Герой України?
Український шлях (Микола Руденко)
Доля України – його доля (Левко Лук’яненко)
Свідчить Олена Апанович (Виступ на «Липневих читаннях» в Інституті літератури 2002 року)
Подвижник (Ігор Кравців)
Двадцятип’ятилітник (Михайло Якубівський)
Прямостояння, або У Євгена Концевича така манера: приймати гостей лежачи
Прапор над Києвом (Георгій Москаленко і Віктор Кукса)
Острів незалежности (Віктор Могильний)
Ми просто йшли... (Десятиліття Українського культурологічного клубу)
«Нас порівняли мури, як статут»
Нерозкаяному грішникові немає віри (Два листи п. Ларисі Івшиній, головному редакторові ґазети «День»)
«Візерунок цнот» 5-го відділу КГБ, або Мистецтво переписувати історію
Не буде з хама пана, або Ще років 50 президентами України мають бути українці
Постгеноцидна Україна (Виступ на Другій міжнародній конференції «Голодомор 1932–1933 рр.»)
Антирадянська книжка (Сергій Білокінь)
Нам не личить вірити менше, або Зерно, кинуте в землю (Анатолій Русначенко)
Скиньмо чужі окуляри! або Вихід з полону
Думки світлі і вдячні (Микола Горбаль)
Волинські Атени
Потоптавши гординю, або Як зеки блокували антинаціональне підприємство з обмеженою відповідальністю (Діалог Василя Овсієнка та Євгена Сверстюка)
Кава на трьох, або Міт про дисидентів (Розмова Євгена Сверстюка, Миколи Горбаля, Василя Овсієнка)
Варяги внутрішні і варяги зовнішні
Покажчик імен