Постать останнього кошового отамана П.І. Калнишевського у контексті історії Запорозької (Нової) Січі: історіографія

Коцур Г. Г. Постать останнього кошового отамана П. І. Калнишевського
у контексті історії Запорозької (Нової) Січі: історіографія. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – «Історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни» – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. – Київ, 2019.

Актуальність дослідження. Створення наукової історії України,
інтеграція української історіографії в європейську та світову потребує
теоретико-методологічного та соціокультурного осмислення їх вузлових
проблем, аналізу етапів і особливостей розвитку історичної науки, наявної
історіографічної спадщини. Наукове та неупереджене вивчення подій і явищ
минулого сприятиме кращому розумінню сучасності.
Кошовий отаман Запорозької Січі П. Калнишевський залишив помітний
слід у вітчизняній історії, його життя переплелося з долею українського
народу та уособлює окремий період національної історії. Через синтез
історіографії, історії та персонології постать П. Калнишевського
розглядається як така, що реально жила у світі, соціумі, мала свої
світоглядно-моральні орієнтири, свої позитиви й недоліки. Актуальність
теми посилюється через необхідність вивчення життя та діяльності
П. Калнишевського як системного поєднання історичного, діяльнісного,
соціально-психолого-індивідуального, культурного тощо у багатовимірному
розвитку особистості.
Важливість цього дослідження полягає у необхідності розуміння
квінтесенції російської політики, де рельєфно проявилися давні внутрішні та 3
зовнішні амбіції, експансіоністські імперські плани щодо України.
Захоплення та знищення Запорозької Січі має багато спільного із анексією
Росією Криму, війною на Сході України, проектом «Новоросія».
Дослідження допоможе краще зрозуміти політику російських режимів щодо
України, витоки «гібридної» війни, розвіяти ідеологічні міфологеми на тлі
активної антиукраїнської пропаганди з боку північного сусіда. Вивчення та
врахування досвіду минулого (позитивного й негативного), винесення з
нього уроків, розглядається як важливе завдання науковців, успішне
вирішення якого неможливе без широких історіографічних досліджень.
Актуальність теми продиктована й відсутністю комплексного
історіографічного дослідження життєпису П. Калнишевського. Осмислення
всього наукового доробку української та зарубіжної історіографії є
необхідним, важливим та актуальним.
Наукова новизна дисертації полягає у постановці та втіленні авторської
концепції наукового вивчення проблеми, за якою вперше: у вітчизняній та
зарубіжній історичній науці здійснено системний і комплексний аналіз
історіографії теми; відображаються провідні тенденції та окремі
закономірності розвитку історичних знань щодо постаті останнього
кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського, їх загальні та
специфічні риси протягом різних періодів вивчення даного питання,
досягнення в умовах сьогодення; введено до наукового обігу широке коло
нових історіографічних джерел; залучено найновіші дані, які не підлягали
історіографічному аналізу та на основі яких концептуально переосмислено
низку оцінок, стереотипних тверджень, висновків, які домінували в
історіографії; виявлено та спростовано ряд фактологічних й аналітичних
розбіжностей, що стосуються дослідження багатосторонньої діяльності
П. Калнишевського; вперше історіографія теми вивчається у двох аспектах:
об’єктивізму та персоналізму, розкриваючи важливі тенденції їх
взаємовпливу та взаємозумовленості; реконструйовано творчий шлях
науковців, простежено зміни їх поглядів, методології, найхарактерніші 4
морально-етичні засади певного покоління істориків відповідної епохи,
зв’язку між біографіями дослідників та вагомими подіями соціокультурного
життя (через співпереживання автором відповідних подій, за рефлексією,
власним баченням змісту джерел); запропоновано авторську модель
поєднання біографічний методу у підході до життєпису істориків із
вивченням «історії» окремої особистості, кошового отамана Запорозької Січі
П. Калнишевського, через призму світоглядних орієнтирів і морально-
етичних принципів; характеризуються найновіші праці, які ще не підлягали
історіографічному аналізу, з’ясовується їх історіографічна значимість;
зібрано та частково опубліковано нову інформацію щодо біографічного поля
П. Калнишевського; визначені історіографічні та історичні проблеми, які
потребують подальшої наукової розробки. Удосконалено: основні теоретико-
методологічні підходи дослідження постаті кошового отамана
П. Калнишевського як наукової проблеми; тлумачення деяких ключових
дефініцій, які стосуються теми дослідження. Подальшого розвитку дістало:
з’ясування поглядів українських і зарубіжних науковців щодо життєпису
П. Калнишевського як складової багатогранної діяльності козацької еліти;
акумулювання здобутків різних поколінь української історіографії,
об’єднання творчого потенціалу істориків материкової України та
української діаспори для створення наукової історії України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
можуть бути використані для порівняльно-історичного аналізу, з’ясування
сучасних тенденцій суспільно-політичного та соціально-економічного життя
в Україні, пояснення глибокого коріння ряду нинішніх явищ у країні та
передбачення у майбутньому. Результати дослідження дадуть змогу
історикам зорієнтуватися в широкому масиві літератури для подальшого
вивчення проблеми відображення постаті останнього кошового отамана
Запорозької Січі П. Калнишевського в історіографії. Новий фактичний
матеріал допоможе науковцям краще зорієнтуватися у великому масиві
праць, критично їх оцінювати, з’ясувати досягнення та невирішені проблеми. 5
Отримані результати можуть бути використані при підготовці
узагальнюючих праць з історії історичної науки, наукових праць з історії
запорозького козацтва, читанні нормативних курсів і спецкурсів з історії
України та історіографії тощо.
У дисертації вперше у вітчизняній та зарубіжній історичній науці
здійснено комплексне історіографічне дослідження постаті останнього
кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського. Запропоновано
періодизацію проблеми з її обґрунтуванням у взаємозв’язку з розвитком
історичної думки, сучасних теоретико-методологічних засад історіографії.
Охарактеризовано найважливіші етапи, напрямки та особливості
дослідження теми. Виокремлено три основні історіографічні періоди
наукової розробки проблеми: перший – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.;
наступний – 1920-ті рр. – 1991 р. і сучасний – 1991-2018 рр., які розкривають
ключові тенденції світової та національної історіографії в інтерпретації
актуальних питань історії України в цілому і, зокрема, Запорозької Січі та
особистості П. Калнишевського.
Акцентується увага на пріоритетах вивчення історії запорозького
козацтва, Нової Січі, персоналій – представників козацької старшини на
дорадянському етапі у контексті процесу трансформації історичних знань в
українську історичну науку. У контексті визрівання національних засад
української історичної думки розкривається утвердження критичного
ставлення до джерел і праць попередників, у тому числі при висвітленні
життєпису П. Калнишевського. Доведено, що в тоталітарну добу
історіографія стала складовою частиною радянського механізму науки,
відчула на собі весь вплив тогочасного режиму: знищувались наукові школи,
зазнали репресій метри історичної науки, виклад історії перетворювався в
ідеологічне знаряддя більшовизму. Утвердження в радянській історіографії
марксистсько-ленінської методології в її сталінській інтерпретації негативно
позначилось як на вивченні історії запорозького козацтва, так і постаті
П. Калнишевського. Зазначено, що українські історики діаспори відіграли 6
важливу роль у збереженні та примноженні національних традицій
історіографії. Встановлено, що започаткування історіографічних засад
європейських наративів новітнього часу віддзеркалилося на сучасних
наукових студіях постаті кошового отамана П. Калнишевського через призму
з’ясування значимості державницьких процесів, ролі особи в історії.
Підкреслено, що заявлена тема в історіографічному плані постає складним
симбіозом питань української історії козацької доби та розвитку історичного
пізнання. Наявний на сьогоднішній день історіографічний комплекс
публікацій кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. про кошового отамана Запорозької
Січі П. Калнишевського сприяв виокремленню даного питання в
дисертаційне дослідження.
Виявлено, систематизовано, класифіковано та проаналізовано джерельну
базу дисертації, яку складають різні за своїм призначенням і змістом
історіографічні джерела. Встановлено, що опрацьований комплекс джерел є
надзвичайно широким і репрезентативним. Запропонований теоретико-
методологічний інструментарій сприяв дослідженню теми та виконанню
поставлених завдань. У дисертації виявлено та спростовано ряд
фактологічних й аналітичних розбіжностей, що стосуються дослідження
багатосторонньої діяльності П. Калнишевського.
Аналізується зміст наукових дискусій навколо питань дати та місця
народження П. Калнишевського, ранніх років його життя, кар’єрного росту,
ув’язнення на Соловках. Встановлено, що протягом останніх десяти років
дослідники критично переосмислили окремі віхи біографії та розставили
важливі акценти щодо родинних і соціальних зв’язків останнього кошового
отамана, його походження. Підтверджено, що питання світоглядно-
морального портрета кошового отамана через з’ясування його життєвої
позиції, ціннісних орієнтирів, духовності, внутрішнього світу, переконань,
пріоритетів, вчинків завжди викликали інтерес у дослідників.
Проаналізувавши стан наукової розробки проблеми у різні історіографічні
періоди, нами запропоновані критерії визначення світоглядних орієнтирів та 7
морального-етичних принципів П. Калнишевського. Проаналізувавши масив
наукових праць, отримала нове бачення економічна політика
П. Калнишевського, в основу якої було покладено заселення козацького
краю, що увійшло в історіографію як «політика колонізації». З’ясовано, що
уперше вжито термін «колонізація» щодо політики П. Калнишевського.
Робиться наголос, що вже в ХІХ – на початку ХХ ст. науковці довели
основну роль в освоєнні Півдня України українського селянського та
козацького населення. Обґрунтовано тезу, що саме запорожці заклали основи
мирної колонізації в краї та продовжували освоювати ці землі після
знищення Запорозької Січі 1775 р. Важливими є висновки дослідників про те,
що основною метою колонізаторської політики П. Калнишевського було
забезпечення економічної незалежності Війська Запорозького від Російської
імперії. Репрезентовано твердження, що саме в часи кошового отамана
утверджувалися прогресивна форми господарювання – зимівники, як
багатогалузеві господарства фермерського типу, нове економічне мислення,
формувалася унікальна хліборобська культура.
Через характеристику та аналіз літератури з історії Нової Січі,
російсько-турецьких воєн та військового мистецтва запорозьких козаків
загалом здійснено наукове осмислення військової майстерності
П. Калнишевського. З’ясовано, що найретельніше досліджено військову
діяльність П. Калнишевського у контексті російсько-турецької війни 1768–
1774 рр.
Науковцями переконливо доведено, що найяскравішу сторінку в історію
благодійності козацької доби вписав останній кошовий отаман Запорозької
Січі П. Калнишевський. Вагомим є вивчення вражаючих масштабів та
географії благодійної діяльності запорозького керманича, походження його
статків та використання їх на доброчинність. Наголошується, що серед
багатогранної діяльності П. Калнишевського на сьогоднішній день найбільше
дослідженою є філантропічна. 8
Ключові слова: історіографія, українська історіографія, історіографічний
процес, історіографічні джерела, вітчизняна історична наука,
П. Калнишевський, кошовий отаман, Запорозька Січ, Нова Січ, запорозьке
козацтво.