Бібліотеки монастирів Львівської латинської митрополії XIV–XVIII ст.: книгознавчі аспекти

Лоштин Н. Т. Бібліотеки монастирів Львівської латинської митрополії XIV–XVIII ст.: книгознавчі аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 27.00.03 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (27 – Соціальні комунікації) – Львівський національний університет імені Івана Франка; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ, 2018.
У дисертації здійснено аналіз комплексу інвентарів бібліотек XVIII ст. як джерел до історії книгозбірень монастирів Львівської латинської митрополії XIV–XVIII ст. з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Здійснено аналіз історіографії, що засвідчує активне зацікавлення дослідників історією бібліотек монастирів Західної Церкви на теренах Королівства Польського (з XVI ст. – Речі Посполитої) в епоху пізнього середньовіччя та раннього модерного часу. Початок вивчення монастирських бібліотек Львівської латинської митрополії можна простежити з середини ХІХ ст., коли у межах своєрідної “орденської” історіографії можна знайти на інформацію про книгозбірні. Активізація цих досліджень відбулась після ІІ Світової війни. Серед праць, що торкаються окресленого у дисертаційному дослідженні регіону, варто згадати роботи Едварда Ружицького, Йоланти Ґвьозьдзік, Еміліана Ленарта, Александра Кшиштофа Ситніка та Агнєшки Флюди-Крокос, Людвіка Ґжебеня, Ришарда Скшиняжа, Ірени Шостек, Романа Ніра, Ірини Ціборовської-Римарович та Наталії Швець.
Джерельну основу дисертаційної роботи склали 14 рукописів, що зберігаються у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Дванадцять з них це інвентарі (у двох рукописах вміщено по два документи, тому загалом використано чотирнадцять інвентарів), один журнал використання книг з бібліотеки й один інвентар бібліотеки Львівського університету.
Бібліотеки монастирів францисканців-обсервантів (бернардинців, від монастиря Св. Бернардина у Кракові) належать до найстаріших та найбільших на теренах Львівської латинської митрополії. У фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка зберігаються інвентарі чотирьох книгозбірень: Львова (1747 р., 3643 книги), Лежайська (1766 р., 2138 книг), Пшеворська (1768–1779 рр., 1590 книг) та Жешува (1784 р., 867 книг). Усі монастирі входили до складу Руської провінції ордену. Тематичне наповнення бернардинських бібліотек проілюстровано на прикладі збірок польської проповідницької літератури. Збережений журнал випозичення книг із бібліотеки бернардинців у Львові дає змогу дослідити читацький склад цієї книгозбірні та встановити коло читацьких інтересів цих осіб. У дослідженні встановлено імена 126 користувачів бібліотеки, які протягом 1771–1784 рр. користувались книгозбірнею.
Членам Товариства Ісуса вдалось створити мережу бібліотек, що належать до найбільших та найкраще укомплектованих у XVII–XVIII ст. У фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка збереглись два інвентарі бібліотек осередків Товариства Ісуса, що діяли в межах Перемишльської дієцезії: Перемишля та Самбора. Окрім того, до нашого часу збереглись списки дублетних книг із цих бібліотек: перемишльський як окремий рукопис, а самбірський як частина головного інвентаря. Станом на момент ліквідації ордену бібліотека у Перемишлі нараховувала 6985 томів, а також 1071 том дублених видань, у Самборі – 1735 томів та 403 томи дублетів. Тематичне наповнення цих бібліотек проілюстровано на прикладі збірок заборонених книг (Перемишль) та лектури з історії і права Речі Посполитої (Самбір).
До найстаріших монастирських бібліотек Львівської латинської митрополії, зокрема у межах Перемишльського єпископства, належать книгозбірні ордену Святого Гробу Господнього (поширена назва мєховіти – від містечка Мєхова, де виник перший осередок ордену у Королівстві Польському). У бібліотеці Львівського університету зберігається рукописний інвентар книгозбірні монастиря мєховітів у Лежайську (монастир засновано у 1439 р.). Інвентар недатований, до нього записано 296 книг без тематичного поділу. При аналізі документу запропоновану класифікацію книг за тематичними категоріями: Святе Письмо та коментарі до нього й екзегетика; катехизм та літургіка; теологія; проповідництво; аскетична література; агіографічна література; історія; філософія, етика, логіка, риторика; право; змішані книги; рукописи.
Бібліотеки тринітаріїв порівняно пізно сформувались на теренах Речі Посполитої, що пов’язано із тим, що орден лише у кінці XVII ст. розпочав свою діяльність у державі. Монастир у Станіславові функціонував у 1690–1783 рр. За неповних сто років була сформована бібліотека, яка нараховувала 616 книг у 823 томах. Аналіз тематичного наповнення бібліотеки здійснено на прикладі збірки “полоніки” – книгах польських та зарубіжних авторів, що були опубліковані у Речі Посполитій. Ідентифіковано 143 видання, які можна віднести до “полоніки” (23.2% від загальної кількості книг).
На прикладі збірки полемічної літератури у бібліотеці дрогобицького монастиря проаналізовано розвиток книгозбірень ордену кармелітів взутих. Дрогобицький осередок ордену існував з кінця XVII ст. і був закритий австрійською владою у 1789 р. Стан бібліотеки станом на другу половину XVIII ст. засвідчують два інвентарі: з 1766 р. та 1772 р., що збережені в одному рукописі. Станом на 1772 р. у бібліотеці було 735 книг. Полемічна література виділена в окрему тематичну категорію, із окремими виділеннями форматів книг – 47 книг.
Бібліотека монастиря домініканців у Ярославі є найстарішою серед тих, що розглядаються у дисертаційному дослідженні. Вона сформована при монастирі у Бохні (Краківська архідієцезія, заснований у XIV ст.), і лише у 1777 р. потрапила до Ярослава, куди переїхали брати-проповідники, коли їхній монастир у Бохні згорів. Кількісний стан книгозбірні станом на кінець XVIII ст. засвідчує інвентар з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. До нього внесено 2020 книг. Окрему збірку становлять праці з семи вільних мистецтв (183 книги у тематичній категорії “риторика, граматика, поетика, астрономія, геометрія”), на прикладі якої проілюстровано книжковий репертуар бібліотеки.
Францисканці-реформати, на відміну від інших орденів францисканської сім’ї, досить пізно почали формувати свої бібліотеки, у першій половині XVII ст. Монастир реформатів у Жешуві проіснував досить короткий період, у 1709–1787 рр. Проте за цей час сформовано велику бібліотеку, що нараховувала, відповідно до інвентаря з другої половини XVIII ст., 3451 книгу. На прикладі збірки рукописних книг (88 книг у тематичній категорії “manuscripti”) здійснено аналіз книжкового репертуару бібліотеки.
Після першого поділу Речі Посполитої 1772 р. та входження території Руського воєводства, а з ним і Львівської архідієцезії і Перемишльської дієцезії, до складу Австрійської держави, мережа монастирів, а відповідно і їхніх бібліотек, зазначали численних змін. Під час секуляризаційних реформ політика закриття та реформування монастирів призвела до того, що численні книжкові збірки були втрачені як цілісні колекції та розпорошені між іншими інституціями. У кращому випадку, вони потрапили до бібліотеки Львівського університету. Разом із бібліотекою львівського єзуїтського колегіуму та колекцією книг сім’ї Ґареллі вони сформували університетську книгозбірню у кінці XVIII ст.
Збережений до нашого часу рукописний інвентар книг античних авторів, що надійшли з монастирських бібліотек до книгозбірні університету засвідчує, що вони були виділені в окрему збірку. До документу внесено 1125 книг без тематичного поділу, в алфавітному порядку за іменами авторів. При опрацюванні усі книги розділено на декілька тематичних категорій: архітектура, астрономія, географія, герметизм, граматика, енциклопедії, історія, математика, медицина, природознавство, риторика, філософія, художня література. Окремо здійснено аналіз книг авторства Арістотеля та Цицерона, що чисельно переважають видання творів інших авторів.
Здійснено комплексний аналіз інвентарів бібліотек монастирів Львівської латинської митрополії з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка як джерел до історії бібліотек регіону, книжкової справи та історії читання, а також інтелектуальної культури на українських землях. Виділено чинники, що впливали на формування книгозбірень, шляхи їхнього поповнення. Здійснено ідентифікацію користувачів однієї з монастирських бібліотек. Встановлено імена бібліотекарів чи осіб, що виконували їхні функції. Насамкінець простежено долю монастирських книгозбірень, що були ліквідовані або ж реформовані у кінці XVIII ст.
Наукова новизна отриманих результатів: у дисертаційному дослідженні вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження інвентаря бібліотеки католицького монастиря як історичного джерела; вперше здійснено реконструкцію книжкового репертуару монастирських бібліотек Львівської латинської митрополії за матеріалами комплексу інвентарів з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Також вперше здійснено аналіз читацьких інтересів користувачів монастирських бібліотек на прикладі одного монастиря.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при подальшому вивченні схожих комплексів історичних джерел; написані комплексних досліджень з історії бібліотек, книги та історії читання й праць з історії інтелектуальної культури на українських землях; підготовці спеціалізованих навчальних курсів та створенні підручників й навчальних посібників.
Ключові слова: Львівська латинська митрополія, монастир, бібліотека, інвентар, коло читацьких інтересів, книгознавство, бібліотекознавство