Професор Б. К. Єнкен (1873-1943) – вчений, педагог, організатор вітчизняної агрономії та сільськогосподарської дослідної справи першої половини ХХ століття

Сергєєва І.Л. Професор Б. К. Єнкен (1873-1943) – вчений, педагог,
організатор вітчизняної агрономії та сільськогосподарської дослідної справи першої
половини ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека НААН України, Київ, 2018.
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню науково-
організаційної, науково-освітньої та виробничо-практичної діяльності Бориса
Карловича Єнкена – ученого-селекціонера, педагога, організатора вітчизняної
агрономії та сільськогосподарської дослідної справи.
Опрацювання літературних джерел з досліджуваної теми та проведений
історіографічний аналіз свідчать про пробіли у відомих інформаційних джерелах з
наукової біографії Б. К. Єнкена, зокрема з точки зору систематизованого і
всебічного висвітлення наукового доробку ученого в контексті історичного розвитку
сільськогосподарської дослідної справи у першій половині ХХ століття. Існуючі
дослідження несуть опосередковану інформацію, яка розкриває епізоди життя і
творчої діяльності ученого та аспекти його наукової діяльності. У цих дослідженнях
виокремлено три основних періоди: перший – дорадянський період (1909-1917 рр.),
другий – радянський (1918-1991 рр.), а до третього періоду віднесено наукові
дослідження пострадянського часу і донині. Досліджуючи історіографію теми за
радянських часів, складається думка про однобічну оцінку діяльності Б. К. Єнкена.
Хоча серед літературних джерел є досить популярні, але, нажаль, вони містять
вузьку джерельну базу.
До 1990-х років архівні матеріали про життя та творчу спадщину професора
Б. К. Єнкена були практично недоступні для істориків і дослідників України. Лише з
набуттям Україною незалежності вдалося повернути із небуття ім’я ученого.
Джерельна база включала в себе опубліковані і неопубліковані матеріали, 3

документи архівних установ. Особливу цінність склали архівні документи які було
залучено у процес дослідження вперше.
Опрацьовано матеріали 9 фондів, 21 справи чотирьох архівних установ:
ЦДАВО, м. Київ, РДІА (Росія), ДАВО, м. Вінниця, ДАХО, м. Харків. У ході
дисертаційного дослідження була налагоджена співпраця з науковцями-
викладачами Ризького політехнічного університету (РПУ), які надали архівні
матеріали стосовно студентських років навчання Б. К. Єнкена (м. Рига, Латвія).
Основу джерельної бази склали наукові праці вченого.
Проаналізований архівний матеріал є достатньою джерельною базою для
достовірного висвітлення предмету дослідження у повному обсязі.
За допомогою загальнонаукових і спеціально–історичних методів дисертаційне
дослідження вдалося викласти у послідовній та логічно завершеній формі.
Використовуючи проблемно-хронологічний метод, здобувач більш детально
висвітлив бібліографію ученого. У роботі основну увагу приділено аналізу
безпосередньої діяльності Б. К. Єнкена як ученого-селекціонера, агронома,
педагога, одного із основоположників суспільної агрономії, організатора вітчизняної
сільськогосподарської дослідної справи. Детальне вивчення його життєвого та
творчого шляху необхідно для розуміння шляхів розвитку вітчизняної аграрної
науки і аграрного сектору виробництва. У цьому плані запропоновано періодизацію
життя та діяльності Б. К. Єнкена, що ґрунтується на етапах його наукової,
організаційної та громадської діяльності.
Формування власної думки ученого щодо природознавчих дисциплін
відбувається під час навчання у реальному училищі з 1886 по 1893 рр., де
Б. К. Єнкен закінчив 7 класів (м. Тамбов, Російська імперія). З 1893 по 1900 рр.
студент Б. К. Єнкен навчався у Ризькому політехнічному інституті на
сільськогосподарському відділенні. У цей період у майбутнього ученого
закладається науково-освітній погляд на проблеми суспільної агрономії. Саме у
цьому вузі вперше відбувається знайомство ученого зі специфікою роботи хімічної
та сільськогосподарської станції університету. 4

У 1900-1908 рр. Б. К. Єнкен розпочав свою науково–професійну діяльність у
Саратовській губернії працюючи повітовим агрономом. У цей час учений
впроваджує новітні заходи з агрономії у Петровському, Вольському, Тамбовському,
Аткарському повітах, а також по всій Саратовській губернії. Розпочинає писати
наукові роботи та записки, які друкувалися в часописах Самарської губернії та
міській «Земській газеті». Публікує перші наукові праці, присвячені актуальним
питанням агрономії, організації агрономічної справи, організації та покращенню
агрономічної допомоги населенню. Його статті публікує газета «Тамбовський
голод», одним із трьох редакторів і засновників якої він був у 1904 р.
Важливим напрямом діяльності Б. К. Єнкена стала його участь у роботі
Харківського товариства сільського господарства та сільськогосподарської
промисловості (1908-1919 рр.). Цей період є найбільш плідним у житті й творчості
Б. К. Єнкена. Він пов'язаний з науковою та організаторською діяльністю у
Харківському товаристві сільського господарства та сільськогосподарської
промисловості – громадському об’єднанні, яке визначило розвиток
сільськогосподарської дослідної справи і виробництва в Україні і на всьому півдні
Російської імперії наприкінці XIX та на початку XX сторіч. Вчений взяв
безпосередню участь в організації та керівництві Харківської дослідної станції, та у
формуванні її перших робочих колекцій сільськогосподарських культур, що у
подальшому стало підґрунтям для створення у 1992 р. Національного центру
генетичних ресурсів рослин України (НЦГРРУ).
Велика заслуга Б.К. Єнкена полягає в тому, що він стояв у витоків вітчизняної
сільськогосподарської дослідної справи. За його безпосередньої участі була
створена перша в Російській імперії селекційна станція – Харківська селекційна,
пізніше дослідна станція, на якій було започатковано селекційно-дослідну роботу з
польових сільськогосподарських культур.
Як талановитий організатор Б. К. Єнкен у 1913-1914 рр. взяв безпосередню
участь у перетворенні Харківської селекційної станції на підрозділ Харківської
обласної сільськогосподарської дослідної станції. За його ініціативи при 5

Харківській станції було створено дорадчий орган – Комітет
сільськогосподарського рослинництва.
На Харківській селекційній, потім дослідній станції Б. К. Єнкен проявив себе
як талановитий і досвідчений селекціонер, створивши у період з 1909 по 1919 рр.
перші вітчизняні сорти соняшнику Зеленка (Харківський 76) і Харківський 27-82;
разом із О. Ф. Гельмером і А. В. Чернишовим – сорт озимого жита Немишлянське
953, провів селекційні роботи з покращення сортів жита: Пярнуське, Альпійське,
Єлісейське, Заальське та ін., створив низку цінних селекційних ліній ячменю ярого.
Важливе значення для становлення і розвитку сільськогосподарської науки і
виробництва мала активна участь Б. К. Єнкена в організації та проведенні з’їздів,
нарад, конференцій та виставок. За напрямами розв’язання проблем сільського
господарства відбувалися наступні з’їзди, в яких учений взяв безпосередню участь:
І-ий Всеросійський з’їзд діячів з селекції сільськогосподарських рослин,
насінництва і розповсюдження насіннєвого матеріалу (м. Харків, 1911 р.); Перший
з’їзд з сільськогосподарської дослідної справи Південно-Східної Європейської Росії
і Північного Кавказу (24–26 травня 1912 р., Ростов-на-Дону); Нарада з питань
сільськогосподарської дослідної справи у Санкт-Петербурзі (1913); 1-ий
Всеросійський сільськогосподарський з’їзд (1–10 вересня 1913 р., Київ) та ін.
Усі підняті та винесені на широкий загал питання вітчизняної аграрної науки
висвітлені в його наукових доповідях. Науковий доробок професора Б. К. Єнкена
налічує понад 127 наукових праць. Умовно його можно поділити за наступними
напрямами: суспільна агрономія; селекція та насінництво; рослинництво;
організаціїя дослідної справи; запобігання ерозії генофонду; збір, вивчення та
збереження рослинних (теперішній термін – «генетичних») ресурсів. Не
залишилися поза увагою вченого і такі галузі сільського господарства як
виноградарство, виноробство, садівництво, городництво, а також тваринництво.
Вперше ним були підняті питання про організацію контрольно-насіннєвих станцій,
створення спеціальних розсадників дикорослих і місцевих сортів
сільськогосподарських рослин, збереження цінних сортів і форм
сільськогосподарських рослин у генбанках, організацію розгалуженої мережі 6

лабораторій із всебічної оцінки якостей зерна, зокрема борошномельних при
дослідних установах. Вчений доклав чимало зусиль для створення таких
лабораторій в Одесі, Харкові, Маслівці та Києві.
Значущою і плідною за результатами для розвитку вітчизняних
сільськогосподарської дослідної справи і виробництва було закордонне відрядження
Б. К. Єнкена, проведене за сприяння Харківського товариства та Департаменту
Землеробства. З метою ознайомлення з селекційною справою на Західно-
Європейських станціях і стажування на деяких із них він у 1911 р відбув до
Німеччини, Австрії і Швеції. Працював в Інституті бродильних речовин і
крохмального виробництва та на Дослідній станції з переробки хлібів у Берліні, на
селекційних станціях у Галле (Німеччина) та Свальофі (Швеція), що посприяло
становленню ученого як фундатора сільськогосподарської дослідної справи.
Слід відмітити, що 18-22 вересня 1911 р. Б. К. Єнкен як єдиний делегат від
Російської імперії взяв участь у 4-й Міжнародній генетичній конференції (Париж), а
також впродовж двох семестрів був слухачем сільськогосподарського відділення
Університету в Галле. Результати своєї наукової, селекційної діяльності та огляд
новітньої літератури з селекції та насінництва він висвітлив у статтях в
періодичному виданні «Южно-Русская сельскохозяйственная газета» («Південно-
Російська сільськогосподарська газета»), що було засновано та видавалось
Харківським товариством сільського господарства та сільськогосподарської
промисловості. За результатами стажування Б. К. Єнкен видав 32-сторінкову
брошуру-звіт «Листи з-за кордону (нотатки селекціонера)».
Варто зазначити, що він одним з перших обґрунтував актуальність запобігання
ерозії генофонду шляхом збереження сортів народної селекції та цінних дикорослих
форм у спеціальних колекційних розсадниках, поряд зі створенням колекцій
селекційних сортів, як вихідного матеріалу для селекції. Вчений зробив практичні
кроки для реалізації цих положень на Харківській селекційній станції (нині -
Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН), що в подальшому стало підґрунтям
для створення Національного банку генетичних ресурсів рослин України,
формування та ведення якого за науково-методичного керівництва та координації з 7

боку Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН здійснюють понад 30
провідних селекційних і наукових установ України.
Унікальним напрямом наукової діяльності ученого стала організована ним
разом з іншими провідними вченими у 1914 р. перша експедиція з всебічного
дослідження та ретельного вивчення видового та сортового складу й умов
вирощування сільськогосподарських культур Харківської губернії. Започатковані
Б. К. Єнкеним дослідження видового та сортового складу культурних рослин
шляхом проведення експедицій залишаються актуальними. За часів функціонування
Національного банку генетичних ресурсів рослин України було організовано понад
40 експедицій.
У 1918 р. вчений публікувався у часописах «Хлібороб – Кооператор» і
«Українська кооперація», журналі «Сільський господар», Південно-Російській
сільськогосподарській газеті».
Життя та діяльність ученого на Кубані (1919-1924 рр., 1930-1943 рр.) охоплює
виробничо-практичну і науково-освітню роботу у державних установах і навчальних
закладах. У цей період друком виходять його статті на сторінках періодичного
видання «Южно-русская сельскохозяйственная газета», які висвітлюють важливі
питання галузі садівництва, плодівництва та розсадництва, а також
винороградарства та виноробства.
Працюючи у Кубанському сільськогосподарському технікумі (1923-1924 рр.),
Б. К. Єнкен викладав селекцію та спеціальне землеробство (хліборобство), читав
основи сільського господарства, завідував дослідним полем і проводив
демонстраційні досліди з навчальних дисциплін.
У поважному віці учений знову повертається на Кубань, де працює з 1930 р. до
кінця життя у 1943 р. Він веде викладацько-наукову діяльність у Кубанському
сільськогосподарському інституті (нині – Кубанський державний аграрний
університет) та очолює наукову бібліотеку Кубанської дослідної станції
Всесоюзного інституту рослинництва (ВІР). Саме на Кубанській станції ВІРу
учений провів свої останні роки життя. 8

У 1924-1925 рр. Б. К. Єнкен працює завідувачем головної лабораторії
(державної хлібної інспекції) Одеського морського порту й району. За цей короткий
період учений написав методологічні основи для роботи Державної хлібної
інспекції.
Важливим напрямом діяльності ученого (1925-1926 рр. ) стала редакторська та
науково-організаційна робота в Сільськогосподарському науковому комітеті
України (СГНКУ) при НКЗР УСРР і Всеукраїнському товаристві насінництва
(ВТН).
Одним із головних напрямів його діяльності у 1926-1929 рр. стала виробничо-
практична і науково-освітня робота у навчальному закладі Маслівського сорто-
насіннєвого технікуму імені К. А. Тимірязєва. У цей період Б. К. Єнкен
започаткував становлення Миронівської школи селекції зернових культур.
Створив при технікумі лабораторію з дослідження технічних властивостей
сільськогосподарських рослин, продуктів їх переробки і стандартизації –
борошномельно-хлібопекарсько-олійну.
У технікумі Б. К. Єнкен читав курси лекцій з селекції коренебульбоплодів,
спеціальної селекції, зернознавства та дослідної справи, а також здійснював
наукове керівництво 10-ма дипломниками.
Аналіз архівних документів свідчить про те, що Б. К. Єнкен опікувався і
сприяв підготовці наукових кадрів, допомогав і створював умови для їх наукового
зросту серед яких майбутні видатні вчені-селекціонери – Ф. Г. Кириченко,
П. Х. Гаркавий, В. М. Ремесло, М. М. Кулєшов та ін.
Діяльність ученого у Маслівському сорто-насіннєвому технікумі імені К. А.
Тимірязєва стала запорукою створення на базі Миронівської дослідної станції (нині
Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН) потужного селекційного
центру по роботі з зерновими культурами.
Не менш важливим досягненням ученого стала створена ним у 1928 р.
лабораторія борошномельного і хлібопекарського випробування зерна у
Всеукраїнському торговельному музеї, на основі експонатів Київського
Контрактового ярмарку.
Досягнення Б. К. Єнкена на ниві аграрної науки та педагогіки є фундаментом,
на якому розвивались і розвиваються окремі галузі природничих і соціальних, у т.ч.
педагогічних наук. Б. К. Єнкен залишив у спадок світовій науці чимало наукових
праць, які й досі не втратили своєї актуальності та практичної цінності і
продовжують залишатися теоретичною базою для сучасної аграрної науки і
виробництва. Його теоретичні та практичні праці мали значний вплив на розвиток
окремих напрямів агрономії, хімії, рослинництва, селекції та насінництва.
Ключові слова: Б. К. Єнкен, сільськогосподарська дослідна справа, агрономія,
селекція, товариство, Харківська селекційна станція, Маслівський сорто-
насіннєвий технікум імені К. А. Тимірязєва, Ризька політехніка, з’їзд, генофонд,
колекція.