Українсько-австрійська співпраця в умовах трансформації європейської системи міжнародних відносин (1992-2018)

Сафар’янс Є.В. Українсько-австрійська співпраця в умовах
трансформації європейської системи міжнародних відносин (1992-2018) –
кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора
філософії) за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Інститут історії
України НАН України. Київ, 2019.
Зміст анотації
У дисертаційній роботі на основі опрацювання неопублікованих і
опублікованих джерел досліджено особливості розвитку українсько-
австрійських відносин на актуальному етапі трансформації європейської
системи міжнародних відносин від завершення «холодної війни» через
монополярну систему міжнародних відносин до багатополярної системи
міжнародних відносин.
Завершення «холодної війни» відкрило нову сторінку європейської
історії. Змінилося тлумачення австрійського нейтралітету, його
внутрішньополітичних і зовнішньополітичних аспектів. Змінився баланс сил,
трансформувалася європейська система безпеки. Наукове осмислення цих
процесів є важливим теоретичним і практичним завданням.
Ретельне дослідження українсько-австрійських відносин в умовах
розвитку процесу європейської інтеграції становить безумовний інтерес. В
теоретичній площині важливо визначити рівень дієвості австрійського
нейтралітету та порівняти його з позаблоковим статусом в Україні. Цікавим є
досвід Австрії в інтеграції до Європейського Союзу та відповідної
трансформації політики австрійського нейтралітету.
Не менш актуальним дисертаційне дослідження є з огляду на практичне
значення. Важливо з’ясувати умови та механізми формування позиції
австрійської еліти та її ставлення до європейської політики України. Необхідно
також врахувати зміни громадської думки в Австрійській Республіці та інших
країнах ЄС впродовж останніх років, що були спричинені агресивними діями
РФ в інформаційній, політичній та економічній сферах. Дослідження співпраці України та Австрії упродовж 1992-2018 рр. є
актуальним з огляду на недостатнє вивчення цієї теми українськими та
зарубіжними істориками. Залучені нами до наукового обігу матеріали
Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України
дозволяють зруйнувати вже сформовані стереотипи та сприяють кращому
розкриттю теми українсько-австрійських відносин.
Передумовою подолання сучасної кризової ситуації може бути всебічна
інтенсифікація різних сфер українсько-австрійського співробітництва як на
суто міждержавному рівні, так і в міжнародних організаціях. Одним з важливих
аспектів такого процесу є систематизація та аналіз інформації двосторонньої
співпраці, що і зумовлює актуальність роботи.
Наукова новизна роботи полягає у постановці та розробці актуальної
теми, яка досі не була предметом спеціального вивчення у вітчизняній
історичній науці. У дисертації вперше залучено до наукового обігу низку досі
невідомих науковцям документів Галузевого державного архіву Міністерства
закордонних справ України, які стосуються українсько-австрійського
співробітництва; всебічно та системно досліджено тенденції розвитку сучасної
українсько-австрійської співпраці у контексті трансформації європейської
системи міжнародних відносин; розкрито окремі аспекти дипломатичних
переговорів напередодні офіційного визнання України Австрією, спростовано
версію про заочну підтримку ідеї незалежності України австрійцями; показано
взаємовпливи РФ та Австрійської Республіки в політичній та економічній
сферах, а також їхній вплив на українсько-австрійську співпрацю в умовах
кризи колективної системи безпеки 2014 р. Уточнено роль історичних
передумов українсько-австрійських відносин у процесі налагодження
дипломатичних відносин між обома державами; тенденції торговельно-
економічного та інвестиційного співробітництва між Україною та Австрією, які
потребують корективи з урахуванням Зони вільної торгівлі з ЄС; концепцію
щодо неможливості використання українським суспільством та елітами досвіду
австрійської політики нейтралітету, який зовсім не відповідає сучасним умовам
існування України за умов російської «гібридної війни». Набуло подальшого розвитку дослідження процесу формування нормативно-правової бази
українсько-австрійських відносин у всіх сферах. Зазначено, що на уточнення та
удосконалення заслуговують правові засади співпраці у політичній та
економічній сферах; висвітлення специфіки розвитку українсько-австрійського
науково-технічного і гуманітарного співробітництва, яке має асиметричні
характеристики і потребує системного підходу.
Джерельну базу дисертаційного дослідження склали нормативно-правові,
договірні, дипломатичні документи з фонді Галузевого державного архіву МЗС
України, документи посольства України в Австрії, посольстві Австрійської
Республіки в Україні, мемуари політиків, періодичні видання, довідкова
література та статистика. Подальше вивчення теми пов’язане із пошуком нових
архівних джерел та поглибленням аналізу окремих аспектів українсько-
австрійського співробітництва.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її
фактологічного матеріалу, висновків і міркувань у процесі викладання сучасної
історії міжнародних відносин, історії українсько-австрійських відносин,
спеціальних освітніх курсів, присвячених історії європейської інтеграції, історії
зовнішньої політики Австрії, історії зовнішньої політики України, історії
європейської системи міжнародних відносин. Матеріали дисертації можуть
бути використані для розробки стратегії розвитку відносин України та Австрії,
створення науково-довідкових видань, а також під час проведення тематичних
екскурсій.
Формування договірно-правових засад українсько-австрійських відносин
відбувалося на почату 1990-х років під впливом логіки розвитку відносин між
Україною та Австрійською Республікою з урахуванням європейських
інтеграційних прагнень обох держав. Звичайно впливають на процес
формування договірно-правових засад динаміка торговельно-економічної
співпраці, клімат двосторонніх політичних відносин та потреби міжкультурних
зв’язків. Подальший розвиток договірно-правових засад українсько-
австрійських відносин обумовлювався імплементацією Угоди про асоціацію
між Україною та ЄС. «Австрійська народна партія» та «Соціал-демократична партія Австрії» досягли міжпартійного консенсусу щодо важливості стабільних
політичних відносин з Україною. Український напрям австрійської зовнішньої
політики після вступу Австрії у 1995 році до ЄС було доповнено
східноєвропейською політикою Євросоюзу. Вплив Австрії на формування та
реалізацію політики ЄС щодо України залишається значним. Тому системний
розвиток співпраці з Австрією залишається пріоритетом у реалізації
європейської інтеграційної стратегії України.
В політичній сфері Австрія усіляко підтримує відновлення територіальної
цілісності України та дотримується режиму санкцій проти Росії. Торговельно-
економічне співробітництво поступово поглиблювалось упродовж 1990-х – поч.
2000-х рр., проте після світової фінансової кризи 2008 р. обсяги товарообігу
зменшились. Український товарний експорт в Австрію на 80% складається з
сировини. Австрійська Республіка займає 5-ту позицію за розміром інвестицій в
економіку України. Між обома державами посилюється співпраця в науково-
освітній сфері, з 2014 р. все більш інтенсивною стає культурно-гуманітарна
взаємодія України та Австрії.
У висновках зазначається, що Австрія не є безумовним прихильником
членства України в ЄС, її політична еліта побічно виступає за постійний
нейтралітет України, що суперечить закріпленому в Конституції України
положенню про пріоритетність європейської та євроатлантичної інтеграції.
Австрія є важливим партнером України, але ще багато потрібно зробити для
того, аби українсько-австрійські відносини повною мірою відповідали
динамічним змінам в Європі та у світі. Зокрема, на детальну розробку
заслуговує «дорожня карта» розвитку усіх напрямків українсько-австрійської
співпраці на короткострокову та середньострокову перспективу.
Ключові слова: Австрія, європейська інтеграція, Європейський Союз,
європейська система міжнародних відносин, співпраця, політика нейтралітету,
НАТО, Росія, Україна, Центральна Європа.