Соціальний портрет офіцера українських армій періоду національної революції (1917–1921 рр.)

2

АНОТАЦІЯ
Тютенко Р.В. Соціальний портрет офіцера українських армій періоду
Національної революції (1917–1921 рр.). Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 20.02.22 – Військова історія. – Міністерство освіти і науки
України, Львівський національний університет імені Івана Франка,
Міністерство оборони України, Національна академія сухопутних військ імені
гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2018.
Дисертація є системним дослідженням колективного портрету україн-
ського офіцера армій Української Народної Республіки, Української Держави
та Західно-Української Народної Республіки у 1917–1921 рр. У центрі
дослідження постає офіцер як людина з її професійними і приватними проб-
лемами, набуттям досвіду та повсякденними практиками.
Робота виконана на базі широкого джерельного матеріалу, тогочасної
політичної і військової преси та художньої літератури.
Найважливіші архівні матеріали зосереджені у Центральному держа-
вному архіві вищих органів влади і управління України, Центральному
державному історичному архіві України у м. Львові, Галузевому державному
архіві Служби безпеки України, Галузевому державному архіві Служби
зовнішньої розвідки України, відділі рукописів Львівської національної
наукової бібліотеки імені В. Стефаника, а також у Центральному військовому
архіві Військового історичного бюро (Centralny Archiwum Wojskowy
Wojskowego Biura Historycznego im. gen. broni Kazimierza Sosnkowskiego) та у
відділі мікрофільмів Національної бібліотеки у Варшаві.
У дослідженні висвітлено особливості появи українського офіцерського
корпусу з колишніх російської та австро–угорської армій та особливості його
розвитку в українських арміях у період революційних подій 1917–1921 рр.
Автор розглянув характерні вияви та сутність українського офіцера і
його життя в українському суспільстві УНР та ЗУНР. У роботі також 3

3

проаналізовані своєрідні риси, які були притаманні офіцерові і доповнювали
його психологічний, моральний та емоційний образ. Виявлено особливості
суспільних, політичних настроїв офіцера під час революцій, війн, змін влади,
уявлення війни, його особисте ставлення до неї, сприйняття себе у війнах
проти ворогів УНР/ЗУНР та місця України у цих війнах. Простежено родинне
походження офіцера, ступені та умови отримання освіти в навчальних закладах
та його життєві долі після поразки Української революції 1917–1921 рр. в
СРСР чи в еміґрації.
У роботі висвітлені елементи повсякденного життя українського офіцера
у період 1917–1921 рр. Особлива увага приділена матеріально-технічному
забезпеченню командного складу: на основі архівних матеріалів, періодики і
спогадів проаналізовані грошове утримання військовиків, харчове забез-
печення, а також побутові умови. Окрім того були охарактеризовані особ-
ливості проведення вільного часу на фронті та в запіллі.
У дисертації подано образи українських офіцерів в інтерпретаціях
особових, візуальних джерел та художньої літератури. В контексті воєнних та
політичних подій простежено місце українських офіцерів в національно-
демократичному русі і проаналізовані їхні вибори й стратегії поведінки. У
дисертації доведено, що українські офіцери становили окрему соціальну
цілість, поєднану спільною ідентичністю, а їхня роль у відродженні держави і
української нації на початку ХХ ст. була дуже значущою.
Ключові слова: офіцер, армія, УНР, ЗУНР, Українська Держава, УГА,
УСС, Українська революція.