Журналістська та редакційно-видавнича діяльність Степана Смаль-Стоцького

Пелипець М. І. Журналістська та редакційно-видавнича діяльність
Степана Смаль-Стоцького. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – «Теорія та історія журналістики». –
Науково-дослідний інститут пресознавства, Львівська національна наукова
бібліотека України імені Василя Стефаника; Львівський національний університет
імені Івана Франка, Львів, 2018.
У дисертації комплексно досліджено пресовидавничу та книговидавничу
діяльність Степана Смаль-Стоцького. Отримано нові результати та окреслено
дослідницькі парадигми, сформульовано ґрунтовні висновки. Розглянуто та
запропоновано періодизацію праць відомих смаль-стоцькознавців і науковців-
журналістикознавців. У хронологічній послідовності подано праці про діяльність
С. Смаль-Стоцького (1888–2017 рр.), у яких насамперед висвітлено одні із
пріоритетних сфер зацікавлення – журналістську та редакційно-видавничу.
Уперше проаналізовано проблемно-тематичні аспекти його журналістських
творів, окрім того, визначено головні засади майстерності та досліджено основні
причини зацікавленості означеною ділянкою. Тодішнє функціонування
української журналістики реалізовувалося завдяки ефективним напрямам –
інформуванню громадськості та дієвому способу переконування. Ці аспекти
успішно використовував С. Смаль-Стоцький при формуванні репертуару
суспільно-політичної, культурно-просвітницької та наукової проблематики
часописних текстів.
Введено до наукового обігу понад 200 журналістських матеріалів С. Смаль-
Стоцького, які дотепер не були знані науковій спільноті, з них – встановлено
авторство 116 публікацій. Розкрито також 10 криптонімів і псевдонім, які
використовував журналіст. Вагомим медіаопертям у вирішенні питань, які
торкалися різнопланової діяльності С. Смаль-Стоцького, а також того, що він
пропагував та критикував, були тексти промов, зокрема, нами віднайдено 37 3
матеріалів. Простежено, що для нього як відомого громадсько-політичного діяча
промова слугувала т. зв. «візитною карткою».
Обґрунтовано основні принципи та підходи, яких дотримувався С. Смаль-
Стоцький як редактор, їх застосування сприяло успішному результату –
започаткуванню та існуванню низки пресодруків. Незважаючи на тогочасні
суспільно-політичні обставини в умовах бездержавності, а також постійні
поліграфічні витрати, відсутність фахівців-редакторів, він сприяв реалізації
українського друкованого слова у тогочасному буковинському медіапросторі.
Пояснено причинно-наслідкові зв’язки редакторської діяльності С. Смаль-
Стоцького, зокрема у формуванні змісту, форми та періодичності часописів,
жанрового та тематичного наповнення. Він працював над забезпеченням
оперативною інформацією та аналітико-публіцистичним матеріалом пресодруків, у
його компетенції перебувала також організація редакторських колективів, яку він
успішно реалізовував, співпрацюючи із Я. Весоловським, Т. Галіпом, І. Захарком,
С. Кравчуком, Л. Луцівим, О. Маковеєм, В. Сімовичем, І. Созанським, В. Щуратом.
Вивчення вітчизняних соціальних комунікацій доповнили книжкові та
газетно-журнальні проекти С. Смаль-Стоцького. З’ясовано, що він був ініціатором
створення пресодруків: «Буковина», «Руска Школа», «Руска Рада», «Хлїбороб»,
«Україна». Окрім того, залишилися не реалізованими такі задуми, як створення
часописів «Українське Військо» та «Ruthenische Echo». Їх втіленню перешкодили
перш за все несприятливі суспільно-політичні обставини, а також події Першої
світової війни.
Видавнича діяльність С. Смаль-Стоцького представлена 54 книжковими
виданнями. Його зацікавлення мовознавчими («Про плян науки рускої мови в
ґімназиях» (1901), «Про руску правопись» (1891), граматика у чотирьох виданнях
(1893; 1907; 1914; 1928), літературознавчими («Характеристика літературної
дїяльности Івана Франка» (1913), «Т. Шевченко. Інтерпретації» (1934; 1965; 2003),
культурологічними («Буковиньска Русь» (1897), «Lvov, srdce zäpadny Ukrajiny»
(1919), суспільно-політичними («В чім наша сила» (1893), «Моя політика» (1913),
«Громада, або який лад і порядок має бути в громаді» (1900), «Порадник, як закладати каси пожичкові і щадничі (райфайзенскі)» (1900) питаннями сприяли
затребуваності та створенню нового видавничого продукту.
Досліджено, що С. Смаль-Стоцький успішно реалізував видавання творів
українських класиків, зокрема В. Стефаника, Ю. Федьковича, співпрацював як
видавець із Є. Жуковським, О. Кобилянською, О. Поповичем. Відзначено, що він
не лише сприяв значному поступу видавничої справи на Буковині, а й спроектував
її успішне ведення на інших теренах Західного регіону, оскільки його
протекторату потребували громадсько-політичні та культурні діячі, письменники,
зокрема Є.-Ю. Пеленський, Марко Черемшина.
Стверджено важливість книговидавничої продукції С. Смаль-Стоцького, яка
створювала можливість консолідації української громадськості на Буковині.
Реалізуючи себе на політичному поприщі, С. Смаль-Стоцький сприяв якісному
формуванню загального образу української журналістики та видавничої справи
наприкінці ХІХ – у 30-х рр. ХХ ст.
Ключові слова: Степан Смаль-Стоцький, історія журналістики,
журналістська практика, редакційно-видавнича діяльність, часописи, змістово-
формальні структури, редакторський інструментарій.