Трансформація світогляду червоноармійців на території радянської України: політичний, економічний, соціальний аспекти (1917–1920-ті роки)

Вільховик О. В. Трансформація світогляду червоноармійців на території
радянської України: політичний, економічний, соціальний аспекти (1917–1920-
ті роки). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Полтавський національний педагогічний
університет імені В. Г. Короленка; Запорізький національний університет,
Запоріжжя, 2018.
У дисертації вперше в історичній науці на підставі широкого кола джерел
зроблене комплексне дослідження політики радянської влади щодо
цілеспрямованих трансформаційних впливів на світогляд військовослужбовців, що
перебували у складі формувань більшовицької Робітничо-селянської Червоної армії
на території радянської України в 1917–1920-х рр.
Виявлено, що в Україні в 1917 р. більшовизм як політична сила не мав за
собою широкої соціальної бази й спирався лише на російський і зрусифікований
пролетаріат, частину найбіднішого селянства. Спроба радянської влади підкорити
українське населення військовою силою призвела до суттєвого ускладнення
становища більшовиків в Україні і змусила їх шукати більш дієві і гнучкі методи.
Серед них головну роль відігравали інтенсивна агітація і пропаганда комуністичної
ідеології. Основні політичні й організаційні заходи ідеологічної стратегії були
націлені на трансформацію світогляду червоноармійців-українців у лавах Червоної
армії, яких залучали до встановлення і утвердження радянської влади на противагу
національно-свідомому суспільному сегменту.
З метою формування соціально-політичної бази для встановлення своєї влади
в Україні більшовицькі агітатори створили загони робітничої гвардії та «Червоне
козацтво» у переважній більшості з російського пролетаріату. За їхньою допомогою
радянська влада намагалася приховати окупаційний характер своєї присутності на
території УСРР та продемонструвати ознаки об’єктивної зумовленості перемоги
радянської влади. На практиці цей процес часто супроводжувався ексцесами, які
призводили до зворотних, неочікуваних для більшовиків результатів, зокрема, 3

провалу добровільної та примусової мобілізації українського населення до Червоної
армії.
У результаті невдалих мобілізаційних кампаній, посилення дезертирства
більшовики перейшли до більш дієвої політики – створення «нових людей» з
комуністичною свідомістю. Її втілення у Червоній армії покладалося на
ідеологічний апарат та командний склад. Головною функцією останніх був
тотальний комуністичний вплив через розгалужену систему інституційного
контролю, засоби творення нових ціннісних орієнтирів, що вступали в конфлікт з
традиційними поглядами українців, які опинялися в конфліктогенній зоні гострої
політичної боротьби. Проте побудова радянського суспільства воєнно-
комуністичними методами, популістські обіцянки та нав’язлива ідеологічна
«обробка» військових вдарили бумерангом по самих більшовикам.
На тлі загального невдоволення виник повстанський рух, до якого масово
приєднувалися українці-червоноармійці, які дезертирували з армійських частин.
Комуністична партія іменувала його «контрреволюційним» й розглядала як
злочинні форми протидії своїй владі. Більшовики розробили цілу систему каральних
органів і заходів для боротьби з дезертирством, що є свідченням великих масштабів
цього явища.
Дисертанткою вперше визначена вирішальна роль комплексного,
синергетичного за своєю природою ідеологічного, впливу державного механізму на
червоноармійців з метою трансформації світогляду українського населення в
цілому. Адже військовослужбовці, які пройшли школу ідеологічного перевиховання
під час служби в Червоній армії, формально засвоїли комуністичні ідеї, значною
мірою прагматично сприймаючи їх як сходинки соціальних ліфтів. Увага з боку
держави до червоноармійців та їхніх родин мала стати переконливим чинником
зростання довіри до радянської влади з боку всього українського суспільства. Іншим
важливим інструментом трансформації світоглядних переконань стала освіта, шлях
до оволодіння якою для сільської молоді відкривала армія.
Ґрунтуючись на архівні матеріали уперше акцентована увага на особливостях
методів культурно-пропагандистського впливу на світогляд червоноармійців. 4

Більшовики розширювали культурно-освітні горизонти новобранців, організовували
дозвілля завдяки клубній та бібліотечній роботі, пропагували комуністичні догми
через гуртки та читальні. Завдяки усній агітації на мітингах і зборах, відзначенню
більшовицьких свят, читанню більшовицької літератури й преси, перегляду
радянських кінофільмів відбувалися поступові зміни у ставленні до більшовицької
влади, а отже й світоглядних цінностей червоноармійців-українців.
Значною перешкодою в швидкому утвердженні комуністичних догм стала
релігійність українського народу. Червона армія була однією з пріоритетних сфер
упровадження матеріалістичного світогляду. Атеїстична пропаганда в армії
здійснювалася у контексті державної богоборчої політики й торпедувала найбільш
консервативний сегмент традиційного світогляду, особливо стійкого у селянському
середовищі. Однак у справі подолання релігійно-культурних традицій радянська
пропаганда до кінця не впоралася з поставленим завданням: більшість
червоноармійців не позбавилися релігійних переконань або їх рудиментів.
Уперше було залучено низку практично не вивчених архівних документів
вітчизняних архівів із теми дисертаційного дослідження для аналізу заключного
етапу процесу комплексного трансформаційного впливу більшовицької держави на
світогляд червоноармійців – демобілізації. Констатуємо, що більшовики розглядали
демобілізованих червоноармійців як політичну опору на селі, резерв партійно-
радянського активу й керівних кадрів. Спектр їхнього використання поширювався
на ключові ланки органів місцевої влади (голів і членів сільрад), посади агітаторів,
організаторів комітетів взаємодопомоги, а також як активістів. Особи, що пройшли
службу в Червоній армії, нерідко ставали кадровими військовими.
Значно поглиблений історіографічний аналіз висвітлення стратегії
більшовиків, найважливіших методів утвердження пріоритетності комуністичної
ідеології у свідомості червоноармійців-українців надав змогу визначити політичні,
економічні та соціальні аспекти трансформації світогляду червоноармійців на
території України. Введено в обіг значний фактологічний матеріал, який дозволив
розширити й поглибити можливості реконструкції процесу зміни суспільної 5

парадигми в Україні на початковому етапі становлення радянської влади, одним з
рушіїв якого стала Червона армія.
Практичне значення основних положень та одержаних результатів полягає в
тому, що вони мають науково-теоретичне і прикладне застосування при написанні
узагальнюючих праць з історії України, всесвітньої історії, у науково-дослідній
роботі в галузі військової історії та військового будівництва, подальшій розробці
обраної теми. Уведені в науковий обіг документи та матеріали, фактологічний
матеріал і висновки дослідження можуть бути використані в навчальному процесі
для студентів військових і гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів
України.
Ключові слова: Червона армія, червоноармійці, світогляд, більшовики,
радянська влада, Червона гвардія, «Червоне козацтво», мобілізація, дезертирство,
повстанський рух, антирелігійна політика, пропаганда, агітація, демобілізація.