Роль італійської громади Одеси в соціально-економічному житті Наддніпрянської України наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.

Феденко О. О. Роль італійської громади Одеси в соціально-
економічному житті Наддніпрянської України наприкінці XVIII – початку
XX ст. – кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут
історії НАН України. Київ, 2018.

Зміст анотації
Актуальність обраної теми зумовлена недостатнім висвітленням і
необхідністю осмислення ролі італійської громади Одеси в соціально-
економічному розвитку Наддніпрянської України як одного з важливих
епізодів вітчизняної й регіональної історії, а також необхідністю
виробленням стратегій державної національної й економічної політики.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена змістом і
сукупністю поставлених завдань та шляхами їх розв’язання. У дисертації
запропоновано новий концептуальний підхід дослідження проблеми шляхом
виокремлення діяльності італійців Одеси із контексту соціально-
економічного розвитку Наддніпрянської України та їхньої діяльності в
мистецтва. До наукового обігу введено значний масив архівних матеріалів із
фондів архівів України (Одеси, Херсона, Києва) та Італії (Турина, Неаполя),
що дозволяють відтворити цілісну картину економічної діяльності членів
італійської громади Одеси наприкінці XVIII – початку XX ст. Визначено
етапи формування італійської громади Одеси, мовну і станово-професійну
приналежність її членів. З’ясовано вплив діяльності італійських купців на
розвиток торгівлі в Наддніпрянській Україні. Висвітлена участь італійських
переселенців у розбудові промисловості і ремісничої справи в
Наддніпрянській Україні. Проаналізовано роль генеральних консулів в
організації життя та економічної діяльності італійських емігрантів. Встановлено походження, родинні зв’язки та покоління італійських купців і
промисловців (родини Анатра, Порро, де Азарта, Сонданс, Кавассо, Поццо,
Котронео). Розкрито громадську діяльність і благодійну діяльність
італійських негоціантів та інших членів італійської громади Одеси.
Наукове і практичне значення полягає в тому, що зроблені в дисертації
теоретичні узагальнення і висновки на основі нововиявлених архівних
матеріалів допомогли комплексно висвітлити проблеми ролі італійської
громади Одеси в соціально-економічному житті Наддніпрянської України
наприкінці XVIII – початку XX ст. Запропоновані наукові положення й
узагальнення можуть бути використані для подальших наукових досліджень
з історії італійської діаспори і консульських установ, соціально-економічних
процесів на території Наддніпрянської України та у проведенні національних
урядових програм в Одеській області і реалізації двосторонніх міжнародних
угод про співпрацю між Україною й Італією.
Репрезентативність джерельної бази дисертаційного дослідження, яка
включає широкий спектр за змістом і типом документальних джерел
(законодавчі, актові та міжвідомчі документи, статистичні матеріали,
тогочасну іноземну і вітчизняну пресу, джерела особового походження),
дозволяє всебічно розглянути тему дослідження.
У дисертації виокремлено етапи формування італійської громади Одеси
та фактори, що на неї впливали: 1) Кінець XVIII – перше десятиліття ХІХ ст.
– період, коли в Одесі з’являються перші італійські емігранти, значна частина
яких складалася з військових, що перебували на службі в Російській імперії.
Численність громади в цей період складала до 1000 осіб; 2) Друге десятиліття
ХІХ ст. – перша половина 1870-х рр., що характеризується зростанням
численності громади до 3000 осіб, передусім професій, пов’язаних з
торгівлею та морською справою; у місті з’являються консульські
представництва усіх Італійських держав. 3) 1870-ті рр. – початок ХХ ст., коли
спостерігалося постійне зменшення кількості італійців у місті. Розкрито професійний склад італійських переселенців, що був
обумовлений як їх традиційними заняттями, так і потребами молодого міста,
що постійно розвивалося. Італійці були пов’язані передусім з промисловими,
торговими заняттями і морською справою. Завдяки освіченості й швидкому
вивченню російської мови значна кількість італійців вступала на державну
службу в органи місцевої й судової влади, навчальні та медичні заклади.
Доведено, що справжніми лідерами італійської громади були консули,
які призначалися урядами Італійських держав в Одесу, і чиї функції сприяли
добробуту й економічній діяльності італійських іммігрантів. Простежено
роль генеральних італійських консулів у становленні, лобіюванні та захисті
торгових інтересів власної держави в одеському консульському окрузі.
Проаналізована участь італійських підданих у торгівлі Наддніпрянської
України, в якій можна виділити два періоди. Для першого періоду, що
розпочинається у першій половині ХІХ ст., характерно домінування
генуезького капіталу, репрезентованого 13 компаніями. Вони
спеціалізувалися на експорті українського зерна, що за контрактом
постачалося в головні європейські порти Середземномор’я: Геную, Трієст,
Марсель, Неаполь. Вартість експортних операцій італійських торгових домів
складала мільйони карбованців на рік, тоді як імпорт був в рази менше.
Основними товарами, що ввозилися в Одесу з Італії, були натуральні
продукти, будівельні матеріали, мануфактурні товари з Тоскани і
Сардинського королівства та ін., що збувалися як в Одесі, так і в інших
регіонах України.
У другій половині 1860-х рр. розпочинається другий період, який був
зумовлений економічною кризою кінця 1850-х рр., ліквідацією частини
компаній у місті, становленням зернового ринку США. Як наслідок, у місті
діяли лише два генуезькі торгові доми «Брати далль Орсо» і компанія
«Джероламо Ассаретто». В цей період в економіці міста з’являється
сицилійський капітал, представниками якого були торговий дім «Брати
Анатра», що включав експортну контору, пароплавне товариство, а з 1877 р. і борошномельну парову фабрику, і родина Котронео.
Досліджено, що попит на українське збіжжя з боку італійських та інших
європейських ринків і його задоволення експортною діяльністю італійськими
негоціантами Одеси зумовили товаризацію і збільшення обсягів
землеробства, модернізацію економіки, становлення інституту посередництва
у торгівлі, створення робочих місць, розвиток певних груп занять та
інфраструктури у Наддніпрянській Україні.
Вперше відтворена біографія найзаможніших італійських купців
(Б. Понсіо, К. де Азарта, П. Казаретто, Дж. Порро, К. Рокка, братів Анатра,
Дж. Котронео), їхні родинні та товариські зв’язки, основні аспекти
економічної і суспільної діяльності. Італійські негоціанти відкривали торгові
доми, як на власні заощадження, так і на капітал родичів або кредиторів за
кордоном.
Виявлено представництво італійців у промисловості та ремісничій
справі України. Насамперед, вони були представлені в харчовій галузі,
домінуючи у виробництві макаронів і галет, мармуровому і ювелірному
ремеслі. Товари італійських підприємств реалізовувалися, як в Одесі й інших
частинах Російської імперії, так і шли на експорт через одеський порт до
країн Європи і Азії.

Ключові слова: італійці, Одеса, торгівля, промисловість, реміснича
справа, купці, Наддніпрянська Україна, консули.