Національно-патріотична домінанта у публіцистиці Софії Русової

Євдокименко І. М. Національно-патріотична домінанта у
публіцистиці Софії Русової. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство
освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2020.
Дисертація присвячена з’ясуванню національно-патріотичної домінанти у
публіцистичних працях С. Русової − видатного українського педагога,
письменниці, літературознавиці, громадської, культурно-освітньої діячки та
фундаторки українського жіночого руху в Україні кінця ХІХ – початку ХХ
століть.
Під національно-патріотичною домінантою варто розуміти екстраполяцію
ідейно-теоретичних поглядів С. Русової на авторську публіцистику. Ідейність
поглядів полягає у формуванні національної ідентичності українців,
просвітницькій діяльності інтелігенції, розвитку освіти, науки, національної
літератури та мови, популяризації видавничої справи, покращанні добробуту
життя народу, розвитку громадянських прав і свобод українців, а також
об’єднанні зусиль різних верств українства для здійснення суспільно-
політичних і культурних проєктів, матеріальній підтримці заходів, спрямованих
на формування національної держави.
Актуальність наукового дослідження зумовлена тим, що публіцистична
спадщина С. Русової досі ще не була об’єктом вивчення у галузі соціальних
комунікацій, але є важливою у вивченні стану суспільної думки певного
історичного періоду. У журналістикознавстві – це приклад того, як продуктивна
діяльність певного публіциста може впливати на формування громадської
думки, за умови акцентуалізації на національно-патріотичному вихованні,


3



окресленні основних гуманітарних напрямів, що спрямовані на толерантно
коригувальні процеси, які максимально гуманізують суспільне життя і рівень
духовних засад суспільства.
У роботі в хронологічній послідовності було проаналізовано та
конкретизовано, відповідно до теми та об’єкта наукового дослідження, основні
періоди публіцистичної діяльності громадської діячки завдяки становленню і
розвитку головної – національно-патріотичної – домінанти в її публікаціях.
Запропоновано публіцистичну спадщину С. Русової досліджувати та
аналізувати за чотирма періодами: 1888−1905 рр., 1906−1916 рр., 1917−1921 рр.,
1922−1938 рр. Вибір хронологічних меж кожного періоду обґрунтовано
певними життєвими фактами та соціально-політичними умовами, що
відбувалися в країні у той час.
У процесі аналізу публіцистичні твори авторки систематизовано за
жанрово-тематичним принципом: літературно-критичні огляди, рецензії,
замітки; мистецтвознавчі статті, проблемні та аналітичні статті, звіти на
педагогічну тематику; біографічні, історичні та подорожні нариси, праці,
написані для жінок і про жінок (статті, характеристики-силуети, замальовки,
есе).
До літературно-критичних праць віднесено статті, рецензії, замітки, у
яких оглядово подається характеристика й оцінка низки літературних явищ,
об’єднаних С. Русовою за певним принципом. Зміст історичних публікацій
становлять розповіді про історію України та її регіонів, а також життя людей за
кордоном, зокрема в Норвегії, Франції, Швейцарії, Чехії тощо. У
мистецтвознавчих статтях подаються історичні відомості про театр та
характеристика мистецького життя тогочасного суспільства. У педагогічних
розвідках окреслено суспільно важливі педагогічні питання, зокрема заснування
та функціонування на території України національних дошкільних, шкільних та
позашкільних закладів освіти та виховання. На сторінках українських,


4



російських і зарубіжних періодичних видань знайшли відображення основні
аспекти концепції національно-патріотичного виховання С. Русової.
За матеріалами, акумульованими в процесі опрацювання джерельної бази
наукового дослідження, укладено бібліографічний покажчик публіцистичної
спадщини С. Русової за періодичними виданнями, які подано в алфавітному
порядку: хронологічні межі – з 1888 року, тобто з часу виходу першої статті до
1938 року, коли вийшла друком остання прижиттєва публікація С. Русової. При
укладанні покажчика використано бібліографічний покажчик «Софія Русова –
вчитель, державний діяч, педагог», створений фахівцями ДНПБ України
ім. В. О. Сухомлинського, бібліографія публікацій С. Русової з науково-
методичного посібника О. Джус «Життя і творчість Софії Федорівни Русової
(1856–1940)» та власні бібліографічні джерела. До характеристики періодичних
видань залучено історико-бібліографічні дослідження «Українська преса в
Україні та у світі ХІХ–ХХ ст.» у чотирьох томах, «Українські часописи Львова»
у трьох томах (упорядники М. Романюк і М. Галушко), багатотомна «Історія
української журналістики в іменах» та «Періодичні видання Києва (1835–1917)»
у трьох томах.
У дослідженні також здійснено кількісний аналіз публікацій, що дав змогу
сформувати цілісне уявлення щодо публікаційної діяльності авторки. За увесь
період своєї творчої діяльності С. Русова опублікувала 85 публікацій, що
вийшли друком окремими брошурами, 380 публікацій було на друковано на
сторінках періодичних видань.
Визначено частотність публікацій С. Русової у періодичних виданнях
кінця ХІХ − початку ХХ ст. За весь період своєї публіцистичної діяльності
педагог і громадська діячка друкувалася на шпальтах російських, українських і
закордонних часописів. У загальному підсумку − 65 різних періодичних видань.
До найпопулярніших можна зарахувати педагогічні та жіночі журнали «Світло»


5



(Київ»), «Русская школа» (Санкт-Петербург), «Жіноча доля» (Коломия),
«Вільна українська школа» (Київ), «Нова Україна» (Прага) тощо.
Вибір періодичних видань часто залежав від кількох основних чинників:
місця знаходження публіцистки в певні періоди життя, спрямуванням самого
видання та тими суспільно-політичними подіями, що відбувалися в країні.
Графічні зображення публікаційної активності авторки та частотності її
публікацій у періодичних видань кінця ХІХ − початку ХХ століть можна
розглянути в додатках до наукового дослідження.
Ключові слова: публіцистика, періодика, національно-патріотична
домінанта, культурно-духовна традиція, національне виховання, національно-
визвольні змагання.