Текстологічна історія багатотомних видань творів Івана Франка (1876–1941 роки)

Голяк Т. В. Текстологічна історія багатотомних видань творів Івана
Франка (1876–1941 роки). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.01.09 — літературне джерелознавство і
текстологія. — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ,
2020.
Дисертація — перше системне дослідження текстологічної історії
багатотомних видань творів Івана Франка, виконане із залученням широкого
масиву архівних матеріалів. На основі комплексного аналізу джерел та
епістолярію простежено процес зародження і кристалізації авторського задуму
кількатомного видання оповідань. З’ясовано, що втілення у життя амбітного
задуму розпочалось після усної домовленості з видавцем А. Хойнацьким 1902 р.;
письмову угоду на десятитомник малої прози з додатком двох томів літературно-
критичних праць І. Франка укладено 1903 р. У рамках проєкту вийшли друком
збірки оповідань «Добрий заробок і інші оповідання» (1902), «Панталаха і інші
оповідання» (1902), «Малий Мирон і інші оповідання» (1903), «З бурливих
літ» (1903) та перше видання збірки «Маніпулянтка й інші оповідання» (1904).
Виразною текстологічною особливістю запланованого видання слід назвати
оригінальну композицію. Вона полягала у синтезі вже відомих на час укладання
багатотомника і новонаписаних текстів з метою дотримання тематичної цілісності
та наявності авторських передмов. У них І. Франко з’ясовував історію написання і
джерела того чи того твору. Обґрунтовано ймовірні причини зупинки цього
видавничого проєкту.
Надалі збірки оповідань Івана Франка виходили друком накладом
Українсько-руської видавничої спілки: друге видання збірки «Маніпулянтка і інші
оповідання» (1906), «На лоні природи і інші оповідання» (1905). Вони не мали
авторських передмов. Органічно вписується у концепцію кількатомника і збірка
«Батьківщина і інші оповідання» (1911), видана тією ж Українсько-руською


3



видавничою спілкою. І. Франко наголошував, що книжку укладено за тим самим
принципом, що й попередні. Наявна авторська передмова, але до корпусу збірки
увійшли лише раніше опубліковані твори.
Вивчивши зазначені вище факти та дослідження науковців з цього питання,
дисертантка доходить висновку, що пропозиція Н. Вишневської та Б. Якимовича
розглядати збірки «Добрий заробок і інші оповідання» (1902), «Панталаха і інші
оповідання» (1902), «Малий Мирон і інші оповідання» (1903), «З бурливих
літ» (1903), «Маніпулянтка й інші оповідання» (1904, 1906), «На лоні природи і
інші оповідання» (1905), «Батьківщина і інші оповідання» (1911) як прижиттєве
семитомне видання малої прози митця є достатньо переконливою і може бути
врахована під час розробки концепції нового видання творів Івана Франка.
На основі джерелознавчого аналізу епістолярних матеріалів простежено
історію підготовки до друку й видання тритомника творів за редакцією
С. Єфремова протягом 1903–1905 рр. Зʼясовано, що більшість повноважень зі
згоди автора було передано С. Єфремову, який розробляв концепцію проєкту та
інформував про хід подій І. Франка. Охарактеризовано цензурні вилучення.
Застосування текстологічного методу дослідження дозволило на прикладі дитячих
оповідань «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Оловець»,
«Schönschreiben» встановити низку різночитань і прокоментувати редакторські
втручання в авторський текст.
Два розділи дисертації присвячено реконструкції історії підготовки до
друку та публікації багатотомних видань творів Івана Франка першої половини
ХХ століття (до 1941 р.). Джерелознавчий метод дослідження дав можливість
розкрити обставини підготовки Академією наук невідомого дотепер зібрання у
17 томах 1919 р. Встановлено обсяг проєктованого видання, окреслено фінансові
витрати, з’ясовано коло науковців, долучених до роботи. Зокрема, очолити
редакційну комісію мав академік А. М. Лобода, який відповідав би за
упорядкування та підготовку до друку творів першої серії, членами редакційної
колегії пропонували призначити М. К. Зерова (керував би другою серією творів),
А. Ю. Кримського (відповідав би за третю серію), Ф. О. Сушицького (працював


4



би над четвертою серією). Сформульовано ймовірні причини нереалізованості
цього видавничого проєкту.
Шляхом аналізу архівних джерел реконструйовано історію
тридцятитомного видання творів Івана Франка 1924–1931 рр., здійсненого
видавництвами «Рух» та «Книгоспілка». Це було перше реалізоване багатотомне
видання творів письменника, відтак позначене суспільною значимістю,
науковими здобутками і, поряд із перевагами, численними помилками та
прорахунками. Розкрито мотиви участі приватних видавництв у цьому проєкті.
Прокоментовано особливості формування проспекту, який безпосередньо залежав
від результатів архівно-пошукової роботи (архів письменника перебував у Львові,
за межами тодішнього кордону, і був невпорядкованим, тому користуватися ним
було майже неможливо). Листування М. Возняка з упорядником тридцятитомника
І. Лизанівським дало змогу встановити, що вчений надавав допомогу у
формуванні корпусу літературно-критичних праць І. Франка, які, проте, не
опубліковані у тридцятитомнику. На основі архівних документів простежено
календар виходу томів. Між іншим, у результаті співпраці М. Возняк зацікавився
творчою історією драми «Рябина» і кілька років присвятив дослідженню цього
питання.
Окреслено загальні труднощі видавничого процесу, які доводилося долати
упорядникові. Зрештою, політичні обставини, фінансова неспроможність, цілий
комплекс проблем побутового характеру стали визначальними у долі
тридцятитомника.
Окремо розглянуто взаємини І. Лизанівського зі спадкоємцями Івана
Франка, зокрема стосовно дотримання авторського права під час видання його
творів. Це дало змогу ввести до наукового обігу ряд архівних матеріалів.
Проаналізовано композиційні особливості корпусу малої прози та поезії. За
допомогою текстологічного аналізу встановлено різночитання у поетичних
творах, прокоментовано найвиразніші приклади редакторського втручання у
авторський текст.
Досліджено історію підготовки до друку двадцятип’ятитомника 1940–
1941 рр. — першого видання, упорядники якого мали можливість користуватися


5



архівом письменника. Було розроблено науковий апарат, взято до уваги принцип
останньої творчої волі автора. Хоча в історії проєкту залишається чимало лакун,
частину їх вдалося заповнити шляхом вивчення архівних матеріалів. Результатом
цих розшуків стали відомості про варіативність плану-проспекту видання та
змістового наповнення окремих томів. Зокрема з’ясувалося, що не одразу
узгодили кількість томів видання. Тематичні плани на 1940 рік фіксують задум
15 томів художніх творів і 16 томів літературно-критичних праць письменника.
Зрештою, ухвалили рішення на користь 25 томів із серійним розташуванням
матеріалу, що мали представити читачам художню творчість Івана Франка та його
вибрані наукові праці. Основна робота була сконцентрована у Львівському відділі
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Найбільше дискусій викликало питання
мовного оформлення творів.
Окремим пунктом окреслено причини, які могли стати на заваді успішної
реалізації проєкту. Про його виконання громадськість дізнавалася завдяки
львівській періодиці, з якої видно, що науковому колективу не вдавалось
дотримуватися заявлених термінів. Графік роботи був надзвичайно напруженим, а
складність роботи, своєю чергою, об’єктивно не оцінили. Це зумовило цілий
комплекс проблем, які доводилося долати упорядникам. Джерела свідчать, що
науковці підготували 20 томів видання, але встигли вийти друком лише ІІ-й та
ХІІ- й. Одна з офіційних версій причини зупинки проєкту — події Другої світової
війни. Попри все, робота науковців стала основою для видання творів Івана
Франка у 20 томах, здійсненого у 1950–1956 роках.
Вивчення текстологічної та джерелознавчої історії багатотомних зібрань
спадщини Івана Франка дає можливість залучити до наукового обігу чимало
архівних матеріалів, відтворити драматичні колізії видавничих процесів,
проаналізувати підходи виконавців до вирішення проблеми текстологічних
принципів видань, що є важливим підґрунтям для підготовки сучасного видання.
Ключові слова: Іван Франко, багатотомне видання, текстологічна історія,
літературний задум, редагування, композиція, творча воля автора, різночитання.