Модель формування етнічної ідентичності в літературі чикано: варіант Ричарда Родрігеса

Рахнянський В. В. Модель формування етнічної ідентичності в
літературі чикано: варіант Ричарда Родрігеса. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.01.04 «література зарубіжних країн». Київський
національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України. –
Київ, 2019.
У дисертації вперше в українському літературознавстві проаналізовано
моделювання етнічної ідентичності в автобіографічній тетралогії Ричарда
Родрігеса, видатного сучасного мексикано-американського письменника
(«Голод пам’яті: виховання Ричарда Родрігеса» (1982), «Часи обов’язку:
суперечка з моїм мексиканським батьком» (1992), «Коричневий: останнє
відкриття Америки» (2002), «Люба» (2013). Ричард Родрігес вніс чимало
дискусійних питань у мексикано-американську літературу, ставлячи під сумнів
категорії етнічної приналежності, ідентичності, раси, класу. Автобіографічна
проза Ричарда Родрігеса зображує його надзвичайно напружене ставлення до
спадщини та підводних каменів, які чекають на перехресті культурних практик.
Письменник довгий час знаходився поза каноном літератури чикано і вважався
«аутсайдером», оскільки заявив, що він не є представником меншини, а
прихильник асиміляції іммігрантів у більш широке мейнстрімівське
американське суспільство. Ричард Родрігес наголосив на привілеюванні
індивідуальної самості над колективною ідентичністю. Дослідження
зосереджено на розгляді формування етнічної ідентичності автобіографічного
наратора Ричарда Родрігеса та еволюції його поглядів на природу поняття
«самоідентифікація». Крім того, коли мексикано-американці поступово стають
найбільшою етнокультурною групою Сполучених Штатів Америки, питання
ідентичності, асиміляції, гетерогенності, гібридності, які піднімав письменник,
є актуальними та важливими.
Дослідження систематизувало та узагальнило корпус критичної
літератури з питань етнічної ідентичності у філософії, культурології та 3

літературознавстві. Психосоціальні та екзистенціальні методологічні підходи
до вивчення творів Ричарда Родрігеса використовуються, оскільки вони
допомагають визначити «сценарії» моделей ідентичності та меж соціальних
складових елементів, відображають складні системи цінностей,
самоідентифікації та існування індивіда за процесів конститування
ідентичності. Теорія ідентичності Е. Еріксона виявилася ефективною для
автобіографічного аналізу художньої літератури, оскільки теоретичні
положення вченого підкреслюють важливість темпоральної інтеграції в поняття
ідентичності.
Актуальними питаннями дисертаційної роботи стали співвідношення
індивідуальної та комунітарної конструктивних шарів ідентичності та вибору
або їх виконання. Описано найважливіші фактори формування етнічної
ідентичності в соціальному контексті.
Психоаналітична методологія була використана для вивчення гендерних
та сексуальних формант етнічної ідентичності, трансформації чоловічої
ідентичності та проблеми маскулінності у роботах Ричарда Родрігеса. Для
дослідження стали актуальними теорії З. Фройда, Дж. Лакана та К. Хорні. У
роботі використана конструктивістська теорія (Б. Андерсон, В. Соллорс) для
дослідження процесів формування етнічної ідентичності з точки зору
соціальних змін.
Основною концепцією поняття етнічної ідентичності є
постконструктивістська теорія, оскільки вона стверджує, що на сучасному етапі
ідентичність має антиесенціалістський характер. Ідентичність вважається
сукупністю варіацій, випадкових змін із властивостями гнучкості та плинності.
Зосереджено увагу на найвпливовіших працях у цій галузі. Це дослідницькі
роботи Д. Голлінджера та С. Холла, які представляють індивідуальну
ідентичність як «фрагментарну, розбиту, складену з різних суперечливих
дискурсів, практик» або як результат «згоди» чи «приналежності» на підставі
свободи волі та бажання. 4

Перший розділ роботи містить огляд моделей етнічної ідентичності в
літературі чикано з 1950-х до початку ХХІ століття. Проведено історичне та
літературне дослідження жанру етнічної автобіографії в американській
літературі з акцентом на автобіографічній прозі мексикано-американців з
хронологічної точки зору, враховуючи доволі суперечливу культурну спадщину
цієї етнокультурної групи, проблеми колишніх іммігрантів в Сполучених
Штатах, і як ці питання розвиваються, коли вони пишуть автобіографічні твори.
Дослідження приділило особливу увагу появі жанру тестімоніо в літературі
чикано. Мультикультурні письменники записують історії свого особистого
життя та родин через бажання зберегти зникаючу культуру чи залишити
спогади для більш асимільованих поколінь та через сильну потребу
примиритися зі своїм «Я» загалом, і етнічного зокрема. Автобіографічний
модус написання став і пошуком власної ідентичності для Ричарда Родрігеса як
оповідача.
У другому розділі йде мова про антропологічні аспекти формування
етнічної ідентичності. У дисертації досліджено автобіографічний роман «Голод
пам’яті: виховання Ричарда Родрігеса» з точки зору функцій пам’яті як основи
особистісної ідентичності Родрігеса. Метафора письменника «голод пам’яті»
розглядає пам’ять як інтелектуальну історію свого «виховання», формування
індивідуальності, ностальгії за минулим. Пропонована метафора – це шлях
еволюції переконань Родрігеса – від прихильника асиміляції до інтерпретації
американської культури як гібридної з її перших днів появи. Незважаючи на
заявлене письменником бажання повністю включитися в домінуючу культуру,
«голод пам’яті» повертає Родрігеса в «дім дитинства» та мексиканський світ.
У «Голоді пам’яті: виховання Ричарда Родрігеса» оповідач суперечливо
стверджує, що він більше не є представником етнокультурної групи, ретельно
хронікує прогрес самооцінки, але він все ще одержимий усіма складнощами на
цьому шляху. Комплекс неповноцінності став однією з наскрізних тем творів
Ричарда Родрігеса. Етнічність та раса – це антропологічні питання, які він
обговорював на сторінках усіх автобіографій. Дослідження робить висновок,
що основним принципом етнічної та расової ідентичності Родрігеса є вибір
стратегії акультурації, зроблений його родиною, яка ґрунтувалася на вільній
приналежності до багаторасового американського суспільства. У третьому
автобіографічному романі «Коричневий: останнє відкриття Америки»
письменник описав концепцію «коричневої Америки». Вона описує сучасні
демографічні зміни в США, показуючи превалюючий відсоток
латиноамериканців в американському суспільстві. Дослідження підкреслило
вплив католицизму на акультурацію ідентичності Ричарда Родрігеса.
Католицька церква прискорила асиміляцію письменника. Це яскраво зображено
у «Голоді пам’яті: вихованні Ричарда Родрігеса» та «Часах обов’язку: суперечці
з моїм мексиканським батьком». Тему співіснування світових релігій Родрігес
розробив у останніх романах «Коричневий: останнє відкриття Америки»,
«Люба».
У третьому розділі зосереджено дослідницький інтерес на перетинах
питань хронотопу та формування ідентичності. Мексиканський топос в
автобіографічних романах Ричарда Родрігеса виявляє той факт, що культурні
корені можуть бути вельми суперечливими. Виявлено амбівалентну свідомість
Ричарда Родрігеса, спричинену складністю двох країн і культур. Після своєї
«ревізіоністської» поїздки до Мексики автор був готовий прийняти гібридну
природу мексикано-американців. У цьому розділі досліджено особливості
дому, будинку та міста (Сан-Франциско) на основі роману «Часи обов’язку:
суперечка з моїм мексиканським батьком». Бачення взаємовпливу простору та
ідентичності дозволило розрізнити поняття «етнічна ідентичність», «гібридна
ідентичність», «постідентичність».
Ключові слова: Ричард Родрігес, автобіографічний роман, етнічна
ідентичність, формування ідентичності, пам’ять, раса, релігія, етнокультурна
група, топос, асиміляція, гібридизація, постідентичність.