Прізвищеві назви і прізвища Центральної Хмельниччини XVII–ХХІ ст.

Ющишина О. М. Прізвищеві назви і прізвища Центральної Хмельниччини
XVII – ХХІ ст. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі
спеціальності 10.02.01 ‒ українська мова. – Донецький національний університет
імені Василя Стуса. ‒ Вінниця, 2019.
Дисертацію присвячено вивченню лексико-семантичних, мотиваційних та
словотвірних особливостей прізвищевих назв (ПН) і прізвищ Центральної
Хмельниччини XVII − ХХІ ст.
Прізвище трактуємо як вид антропоніма, обов’язкову, зафіксовану
документально спадкову офіційну назву особи, набуту при народженні або вступі
в шлюб, яка вказує на належність людини до певної сім’ї.
З’ясовано, що прізвища за прозорістю етимології посідають проміжне місце між
іменами та прізвиськами; переважно мотивовані особовими іменами і, у свою чергу,
є твірною базою для власних географічних назв, прагматонімів та ідеонімів.
Процес становлення прізвищ тривав декілька століть, причому неоднаково
проходив на усіх українських територіях, неодночасно охопив різні соціальні
верстви. Тому можна впевнено стверджувати, що саме державні інституції мали
вирішальну роль в юридичній стабілізації прізвищ як спадкових родинних назв.
Схарактеризовано прізвищеву систему Центральної Хмельниччини XVII –
XXI ст., зокрема Волочиського, Летичівського та Хмельницького районів.
Зібрано і проаналізовано 11 860 антропоодиниць зазначеного регіону (XVII ст. –
351, XVIII ст. – 1 105, IX ст. – 1 580, XX ст. – 3 473, XXI ст. – 6 840). Результати
дослідження отримані завдяки систематизації залучених у науковий обіг
антропонімів, вивченню лексико-семантичної та словотвірно-структурної бази
прізвищ, з’ясуванню мотивації аналізованих прізвищевих типів, встановленню
найактивніших груп лексики та найпродуктивніших прізвищевих формантів
прізвищевої системи регіону на п’яти діахронних зрізах, зіставленню даних з
особливостями інших антропонімних систем. 3

Урахування екстралінгвальних чинників (здебільшого культурного,
економічного, політичного життя суспільства, динамічних соціальних процесів,
зокрема міграції населення, етнічного складу, особливостей ландшафту, фауни і
флори території, яку досліджуємо) допомогло комплексно вивчити процес
формування прізвищевої системи досліджуваного регіону.
За семантикою твірних основ ПН і прізвища Центральної Хмельниччини
поділяємо на дві основні групи: відапелятивні (5 301 од., 44,7 %) та відонімні
(4 827 од., 40,7 %). ПН, співвідносні з допрізвищевими відапелятивними
лексемами, поділено на антропоніми, похідні від особових апелятивів, і
антропоніми, похідні від неособових апелятивів. Окремо виділено полісемантичні
ПН та прізвища (605 од., 5,1 %), ПН та прізвища з непрозорою семантикою
(510 од., 4,3 %), ПН та прізвища, утворені від іншомовної лексики (617 од., 5,2 %).
Найчисленнішими з відапелятивних прізвищ є лексико-семантичні групи
«Назви людей за професією, родом занять і соціально-класовою належністю»,
«Назви людей за їхніми зовнішніми ознаками», «Назви людей за їхніми
внутрішніми ознаками», «Фаунонайменування», «Флорономінації», «Назви
засобів праці, предметів побуту, їхніх частин, об’єктів призначення».
Антропоніми, співвідносні з особовими іменами (церковно-християнськими,
слов’янськими автохтонними, запозиченими) і топонімами (ойконімами й
гідронімами), формують групу відонімних ПН і прізвищ.
Серед ПН та прізвищ Центральної Хмельниччини XVII − ХХІ ст. ми
виокремили такі мотиваційні групи: патронімічні, посесивні, квалітативні,
локативні, сутнісні, ситуативні, темпоральні, ідеологічні та назви з невідомою
мотивацією, походження яких не вдалося з’ясувати.
Словотвірно-структурний аналіз ПН та прізвищ Центральної Хмельниччини
дозволив виокремити морфологічні (6 725 од., 56,7 %) і лексико-семантичні
(4 661 од., 39,3 %) утворення, ПН та прізвища з подвійною словотвірною
мотивацією (296 од., 2,5 %), ПН та прізвища невідомого творення (178 од., 1,5 %)
через складнощі або й неможливість встановлення словотвірних відношень. 4

З’ясовано, що морфологічний спосіб творення антропонімів представлений
лише суфіксацією. Антропоніми утворювалися за допомогою патронімних
(-евич / -ович, -ич, -ин-ець, -ов-ець), поліфункціональних (-енк-о, -ук / -’ук,
-чук, -ик / -ік, -чик, -ськ-ий / -зьк-ий / -цьк-ий, -ак / -’ак, -чак, -к-о, -ець, -ан,
-ун, -к-а, -л-о, -ій, -ай, -ок, -ач, -ух, -ин-а, -ей), посесивних (-ов / -ев / -єв, -ів /
-їв, -ин / -ін) формантів.
Визначено, що найактивнішими є ПН і прізвища з формантами -ов / -ев / -єв,
-ів / -їв – 11,8 %, ук / -’ук, -чук – 11,5 %, -енк-о – 6,6 %, -ськ-ий / -зьк-ий /
-цьк-ий – 6,5 %, -ин / -ін – 4,9 %.
Лексико-семантичні деривати виникали шляхом онімізації та трансонімізації.
Лексико-семантичним способом утворено ПН і прізвища досліджуваної
території, мотивовані: 1) онімною лексикою: прізвища, співвідносні з особовими
іменами; прізвища, співвідносні з топонімами; 2) апелятивною лексикою:
прізвища, співвідносні з іменниками; прізвища, співвідносні з композитами;
прізвища, співвідносні з прикметниками і дієприкметниками.
Є прізвища, яким притаманна словотвірна неоднозначність, що пов’язано з
полісемією, а іноді – функціональною невизначеністю окремих суфіксів, які
входять у структуру прізвищ, тому вважаємо їх утвореннями подвійної
словотвірної мотивації. Насамперед це стосується відіменних прізвищ на -к-о,
-ик, -ець, а також на -івськ-ий, -овськ-ий.
Структурно-словотвірна база ПН і прізвищ найбільше подібна до
прізвищевих систем Західного Поділля, північної Тернопільщини та північної
Донеччини, Дніпровського Припоріжжя, Середньої Наддніпрянщини,
Центральної та Східної Донеччини.
Аналіз ПН і прізвищ Центральної Хмельниччини засвідчив, що
схарактеризовані одиниці є частиною загальнонаціонального антропонімікону,
хоча мають специфічні ознаки.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно
досліджено ПН і прізвища Центральної Хмельниччини, зокрема введено в
науковий обіг і проаналізовано новий антропонімний матеріал, запропоновано
лексико-семантичну й мотиваційну класифікації прізвищевих номінацій; розкрито
роль різних пластів апелятивної та онімної лексики в їх формуванні; з’ясовано
структурні особливості й актуальні способи їх творення; визначено найтиповіші
словотвірні моделі антропонімів; встановлено регіональні особливості
антропонімікону Центральної Хмельниччини і вплив на його формування
екстралінгвальних факторів. Таким чином, на новому фактичному матеріалі
перевірено й поглиблено знання про лексико-семантичну, мотиваційну та
словотвірно-структурну класифікації українських прізвищ. Зроблені висновки й
узагальнення поглиблюють знання про систему ПН і прізвищ Центральної
Хмельниччини ХVІІ − ХХІ ст., доповнюють і конкретизують історію становлення
та розвитку сучасного українського антропонімікону, відкривають перспективу
для нових наукових досліджень.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що фактичний
матеріал може бути використаний для укладання повного словника й атласу
прізвищ України. Результати дослідження можуть бути використані при
викладанні спецкурсів з ономастики та історії української літературної мови,
дериватології та історичної лексикології в закладах вищої освіти, а також у
процесі підготовки до факультативних занять у школі і в науковій роботі
школярів, студентів та аспірантів.
Ключові слова: онім, прізвищева назва, прізвище, антропонім, особовий
апелятив, неособовий апелятив, лексико-семантична група, семантика, мотивація,
словотвір, екстралінгвальний фактор.