Управління міжнародними резервами в країнах Центральної та Східної Європи

Грицишин А. Т. Управління міжнародними резервами в країнах
Центральної та Східної Європи. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні
відносини. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. –
Київ, 2019.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей діяльності
центральних банків країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), а також
України у сфері управління міжнародними резервами. Важливість ефективного
управління міжнародними резервами зумовлена тим, що саме резерви є одним з
визначальних чинників забезпечення стійкості країни до шокових потрясінь.
Використання ненадійних та ризикованих методів управління резервами має
наслідком прийняття помилкових або неефективних рішень відповідними
державними органами під час фінансових криз, що, своєю чергою може їх
поглиблювати.
Процес управління міжнародними резервами складається з кількох етапів,
у межах кожного з яких вирішують певні завдання. Зокрема, це етапи:
планування; організація та виконання; аналіз ефективності; звітність та
контроль. Незважаючи на специфічність систем управління міжнародними
резервами окремих центральних банків світу, виокремлено декілька загальних
принципів управління міжнародними резервами – захищеність, ліквідність,
узгодженість та дохідність.
Охарактеризовано еволюцію поглядів науковців на роль міжнародних
резервів та запропоновано власне визначення поняття, за яким міжнародні
резерви запропоновано визначати як високоліквідні зовнішні активи держави,
визнані міжнародним співтовариством, які використовують для зовнішнього і
внутрішнього регулювання економіки країни.

3
У праці детально проаналізовано емпіричні дослідження детермінантів
міжнародних резервів, критеріїв достатності резервних активів та їхньої
структури, а також діяльність центральних банків країн ЦСЄ у сфері
управління міжнародними резервами відповідно до норм національного
законодавства кожної з країн та міжнародних принципів.
Оскільки впровадження євро значною мірою вплинуло на економічне
середовище країн Європи, то всі дослідження у дисертаційній роботі виконано
шляхом порівняння двох груп країн ЦСЄ:
І група – країни ЦСЄ, що є членами Європейського Союзу та зони євро –
Естонія, Латвія, Литва, Словаччина та Словенія;
ІІ група – країни ЦСЄ, що є членами Європейського Союзу та мають в
обігу власні грошові одиниці – Польща, Угорщина, Чехія, Румунія та Болгарія.
Аналіз діяльності центральних банків країн ЦСЄ дав змогу виокремити
заходи щодо досягнення стратегічних цілей під час управління резервними
активами у країнах ЦСЄ. Це, зокрема, диверсифікація валют та інвестиційних
інструментів, впровадження передових методів глобального розподілу активів,
спрощення процесу ухвалення рішень та розробка методів управління
інвестиційними ризиками.
Визначено, що міжнародні резерви країн ЦСЄ інвестують виключно у
високонадійні та ліквідні цінні папери у такий спосіб, який не загрожує
зменшенню обсягів резервних активів країни.
Важлива роль міжнародних резервів у врегулюванні фінансової та
курсової стабільності постійно актуалізує проблему визначення оптимального
обсягу резервних активів, якими повинна володіти країна, оскільки занижений
обсяг резервів істотно обмежує регулятивні можливості держави, а завищений
– спричиняє заморожування значної частини національного доходу на тривалий
період.
У дисертаційній роботі досліджено такі критерії достатності міжнародних
резервів, як критерій покриття міжнародних резервів імпортом, відношення
міжнародних резервів до ВВП, відношення міжнародних резервів до грошової

4
маси та відношення міжнародних резервів до короткотермінового зовнішнього
боргу.
Дослідження достатності міжнародних резервів засвідчило, що відбулося
різке скорочення обсягу міжнародних резервів у країнах ЦСЄ після введення в
обіг євро як національної грошової одиниці. Обсяг міжнародних резервів на
душу населення у країнах ЦСЄ з власними грошовими одиницями є значно
вищим, ніж у країнах ЦСЄ, що є членами зони євро.
Аналіз таких критеріїв достатності міжнародних резервів, як критерій
покриття імпорту міжнародними резервами, відношення міжнародних резервів
до ВВП, відношення міжнародних резервів до грошової маси, засвідчив, що у
країнах ЦСЄ – членах зони євро міжнародні резерви були нижчими за
мінімальні порогові значення достатності від моменту введення в обіг євро як
національної грошової одиниці до сьогодення.
Ефективне управління міжнародними резервами передбачає не лише
нагромадження міжнародних резервів, а й їхню диверсифікацію.
Диверсифікація – це регулювання структури міжнародних резервів шляхом
включення до їхнього складу різних компонентів. Вона може відбуватися у
двох площинах – як диверсифікація валют та як диверсифікація активів.
Дослідження валютної структури міжнародних резервів засвідчило, що
резервні активи у країнах ЦСЄ, здебільшого, зберігають у доларах США.
Частка резервів, що зберігають у євро, є другою за величиною, у британських
фунтах стерлінгів та японській єні – третьою та четвертою, відповідно.
Здійснено аналіз структури міжнародних резервів для кожної
досліджуваної країни ЦСЄ відповідно до класифікації МВФ: офіційні валютні
резерви, резервна позиція в МВФ, спеціальні права запозичення (СПЗ), золото
та інші резервні активи.
Результати засвідчили, що центральним банкам країн ЦСЄ – членів ЄС та
зони євро довелося змінити структуру міжнародних резервів у зв’язку з
введенням в обіг євро як національної грошової одиниці. Наприклад, у
Словаччині та Словенії із різким скороченням частки офіційних валютних

5
резервів значно зросла частка золота, СПЗ та резервної позиції в МВФ, а в
Естонії – значно зросла частка СПЗ.
Своєю чергою центральні банки країн ЦСЄ – членів ЄС, що мають власні
грошові одиниці, абсолютну більшість резервних активів зберігають у формі
офіційних валютних резервів. Мінімальна частка припадає на резервну позицію
в МВФ та СПЗ. Незначна частка активів зберігається у формі золота.
На підставі детального аналізу емпіричних досліджень факторів впливу
на обсяг та динаміку резервних активів виокремлено шість основних груп
детермінантів міжнародних резервів: 1) розмір та рівень розвитку економіки,
що характеризується такими показниками, як ВВП, ВВП на душу населення,
чисельність населення; 2) поточний рахунок платіжного балансу, що
характеризується такими показниками, як частка експорту у виробництві,
частка імпорту у виробництві; 3) рахунок операцій з капіталом платіжного
балансу, що вказує на фінансову відкритість економіки та характеризується
такими показниками як відношення потоків капіталу до ВВП, відношення
грошової маси до ВВП, короткотерміновий зовнішній борг, позиція іноземного
капіталу; 4) волатильність валютного курсу, що характеризується такими
показниками, як реальний ефективний валютний курс, номінальний
ефективний валютний курс; 5) альтернативна вартість зберігання міжнародних
резервів, що виникає внаслідок різниці національної та іноземної відсоткових
ставок; 6) інституційні змінні, що характеризуються такими поняттями, як
політична (не)стабільність, корупція, індекс Джонсів.
На основі вищезгаданої класифікації змодельовано та виконано
регресійний аналіз основних детермінантів міжнародних резервів для двох груп
країн ЦСЄ. Для першої групи країн ЦСЄ (Естонії, Латвії, Литви, Словаччини та
Словенії) виявлено значущість таких показників, як ВВП на душу населення,
відношення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) до ВВП та індекс Джонсів. Для
другої групи країн ЦСЄ (Польщі, Угорщини, Чехії, Болгарії та Румунії)
виявлено значущість таких показників, як ВВП на душу населення та
альтернативна вартість зберігання міжнародних резервів.

6
Результати встановили, що зі зростанням ВВП на душу населення та
відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП обсяги міжнародних резервів
у країнах ЦСЄ збільшуються, а зі зростанням альтернативної вартості
зберігання міжнародних резервів та індексу Джонсів (розміру міжнародних
резервів країн-сусідів) обсяги резервних активів скорочуються у досліджуваних
країнах. Середня схильність до імпорту (середня схильність до експорту) та
волатильність валютного курсу виявилися незначущими факторами для усіх
країн ЦСЄ.
У дисертаційній роботі досліджено особливості управління
міжнародними резервами в Україні. Аналіз достатності резервних активів
України засвідчив, що міжнародні резерви були такими, які можна вважати
достатніми, згідно з такими критеріями достатності, як відношення
міжнародних резервів до ВВП, відношення міжнародних резервів до грошової
маси, відношення міжнародних резервів до короткотермінового зовнішнього
боргу та критерію покриття імпорту міжнародними резервами лише протягом
2005–2010 років.
Дослідження структури міжнародних резервів України засвідчило, що
абсолютна більшість активів зберігається у формі офіційних валютних резервів,
незначна частка – у золоті, мізерна частка – у формі резервної позиції в МВФ та
СПЗ. Міжнародні резерви у формі інших резервних активів в Україні відсутні.
Економетричне дослідження детермінантів міжнародних резервів в
Україні виявило прямий та значущий вплив таких показників, як середня
схильність до експорту та відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП.
Встановлено обернений та значущий вплив альтернативної вартості зберігання
міжнародних резервів. Такі показники як ВВП на душу населення, середня
схильність до імпорту, реальний ефективний валютний курс та індекс Джонсів,
визначено статистично незначущими факторами впливу на резерви в Україні.
Ключові слова: міжнародні резерви, управління міжнародними
резервами, достатність міжнародних резервів, структура міжнародних резервів,
детермінанти міжнародних резервів.