Особливості формування доказів та доказування в кримінальному судочинстві України

Проблема доказування посідає одне з центральних місць у теорії кримінального процесу, яку нині у зв’язку з приведенням кримінального процесуального законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів, розробляють і розвивають багато вчених-процесуалістів, зокрема Ю.П.Аленін, В.І.Галаган, Є.Г.Коваленко, Л.М.Лобойко, В.Т.Нор, М.А.Погорецький, О.Ю.Татаров, В.М.Тертишник, Л.Д.Удалова, М.Є.Шумило та ін.

Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України та набрання ним чинності 20 листопада 2012 року визнається дійсно революційним кроком, чому передувала багаторічна, надзвичайно копітка робота широкого кола експертних груп і комісій, науковців та практиків. З огляду на сталі тенденції до збільшення кількості зареєстрованих заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та кримінальних проваджень у слідчих підрозділах, належне законодавче й організаційне забезпечення процесу доказування – один з головних пріоритетів щодо ефективного виконання завдань кримінального судочинства.

Тож наша праця є спробою запропонувати науково обґрунтовані шляхи розв’язання найбільш суттєвих теоретичних і прикладних проблем збирання доказів сторонами кримінального процесу, що виникають як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.