Український поп-рок у контексті розвитку популярної музичної культури кінця ХХ – початку ХХІ століття

Овсянніков В. Г. Український поп-рок у контексті розвитку популярної
музичної культури кінця ХХ – початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». –
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Міністерство
культури України, Київ, 2019.
Сучасний культурний простір характеризується надзвичайною
багатоелементністю та плюралістичністю: у ньому в різний спосіб
співіснують та взаємодіють музика, створена для широкої аудиторії,
фольклор, академічна класика, старовинна музика. Багатокомпонентністю
відзначається й сама популярна музика, де сьогодні стає можливим синтез
джазу, року, фолку, хіп-хопу, електроніки. Завдяки своїй багатошаровості
популярна музична культура сьогодні все частіше потрапляє в поле зору
науковців, які прагнуть осмислити її як дієвий чинник сучасних культурно-
мистецьких процесів. Серед дослідницьких пріоритетів українських вчених –
джазове мистецтво, класичний та експериментальний рок, українська естрадна
пісня. Низка актуальних напрямів та відгалужень популярної музики, серед
яких особливе місце посідає поп-рок, ще не стали предметом спеціального
дослідження. Науковим завданням дисертації є історико-культурна та
мистецтвознавча характеристика українського поп-року як одного із провідних
напрямів вітчизняної популярної музичної культури кінця ХХ – початку XXІ ст.
У дисертації здійснено огляд наукових праць українських та
зарубіжних вчених, присвячених рок-мистецтву (роботи І. Вавшко,
О. Євтушенка, А. Комлікової, Н. Лівої, Ю. Лошкова, В. Откидача, І. Палкіної,
В. Сирова, Д. Терентьєва, А. Цукера та ін.). Зазначено, що на сьогоднішній
день в українській та зарубіжній науці відсутні спеціальні праці, присвячені
поп-року як стильовому відгалуженню рок-мистецтва. 3
На основі робіт, присвячених вивченню популярної музичної культури
(праці О. Бойка, І. Бобула, В. Конен, С. Лазарєва, М. Мозгового, Т. Рябухи,
Т. Самаї, О. Сапожнік, А. Сохора, В. Тормахової, Ф. Шака, С. Шаповалова,
О. Шевченко, І. Шнур та ін.), розглянуто зміст базових понять «естрадна
музика», «масова музика», «популярна музика», «молодіжна музика», «легка
музика» («розважальна музика»). Обґрунтовано доцільність використання
дефініції «популярна музика», яка є більш відповідною щодо мистецтва доби
постмодерну, де нівелюється опозиційність дихотомічної діади «елітарна
культура – масова культура».
Базуючись на науковому доробку культурологів та мистецтвознавців,
присвяченому актуальним питанням сучасного мистецтва, у дисертації
запропоновано розглядати популярну музику доби постмодерну у світлі
теорії культурних кодів. Доведено, що поп-рок як культурно-мистецьке
явище, яке поєднує протестний потенціал року та розважальну спрямованість
поп-музики, містить два опозиційні культурні коди – соціальної
заангажованості та соціального конформізму. У роботі відзначено важливість
для українського поп-року національного культурного коду.
Здійснено короткий огляд української рок-музики від витоків до
сьогодення. Зазначено, що історія українського року розпочалася з середини
1960-х рр. з появою перших самодіяльних рок-гуртів, які у своїй творчості
намагалися долучитися до світових трендів. Фольклорні ВІА, а також гурти
«Березень», «Друге Дихання», «Еней» стали флагманами українського
національно орієнтованого року. У 1990-х рр. стильова палітра вітчизняної рок-
музики розширюється: вона представлена фолк-роком («Воплі Відоплясова»,
«Вій»), панк-роком («Брати Гадюкіни», Віка Врадій), альтернативним роком
(«Королівські зайці», «Раббота Хо», Юлія Лорд), а також різного роду
стильовими мікстами («Мертвий півень», «Плач Єремії», «Брати Блюзу»).
Поп-рок як стильове відгалуження рок-музики в Україні набуває
актуальності у 2000-і рр. У цей період низка популярних гуртів, серед яких
«Океан Ельзи», «Скрябін», «Друга ріка», «СКАЙ», «Мотор’ролла», трохи 4
пізніше «Антитіла», «Lama», «О.Torvald» стають лідерами вітчизняної рок-
музики. Також в українському культурному просторі з’являються й шоу-
бізнесові проекти, які позиціонують себе як поп-рок (Альона Вінницька,
Міка Ньютон). Поруч з поп-рок-виконавцями на українській сцені у 2000–
2010-х рр. працюють й представники інших стилів рок-музики («Гайдамаки»,
«Мандри», «Танок на майдані Конго», «Бумбокс»). Зазначено, що період
2010-х рр. відзначений трансформаційними процесами в популярній музиці,
зміною стильових пріоритетів, однак найкращі поп-рок-гурти сьогодні
залишаються лідерами української сцени.
У роботі поп-рок охарактеризовано відповідно до двох ключових
аспектів буття популярної музичної культури – промоції власної творчості за
допомогою відеокліпів як презентаційних роликів та створення власного
унікального артистичного іміджу. Відеокліпи поп-рок-музикантів
проаналізовано з позицій втілення у них найважливіших культурних кодів.
Підкреслено значення національного культурного коду для гуртів «Океан
Ельзи», «Скрябін», «СКАЙ», «Мотор’ролла», «Антитіла», «Lama»,
«О.Torvald» та Марїі Бурмаки, який виявляється у культивуванні
україномовного репертуару та зверненні до інтонаційного фонду
українського фольклору й пісенно-романсового шару професійної музики,
вказано на соціальну заангажованість їх творчості. Зазначено, що творчість
Альони Вінницької та Міки Ньютон відзначені соціальним конформізмом та
пріоритетністю пострадянського культурного коду. Виділено найважливіші
культурні коди у відеороботах українських поп-рок-виконавців, серед яких
найбільшу значимість набули урбаністичний, ностальгічний, гламурний, а
також опозиції «природне – штучне», «життя – смерть». Розкрито аспекти
іміджу як важливої складової презентації естрадного артиста. Відзначено, що
більшість артистичних образів українських поп-рок-виконавців базуються на
напрацюваннях західних іміджмейкерів і не пов’язані з українськими
культурними традиціями. Подано характеристику іміджу українських поп-
рок-виконавців, серед яких найбільш яскравими є образи романтичного героя 5
(«СКАЙ», «Скрябін», «Океан Ельзи»), класичного рокера («Океан Ельзи»,
«Мотор’ролла», «О.Torvald»), урбанізованої дівчини з екзотичним іміджем
(«Lama»), зухвалої та водночас романтичної дівчини-підлітка (Міка Ньютон),
гламурної та сексапільної рок-діви (Альона Вінницька).
Визначено параметри та критерії для характеристики національного й
інтернаціонального компонентів у рок-мистецтві. Інтернаціональний
компонент поп-року полягає у використанні його представниками англійської
мови, характерних музичних лексем та принципів формотворення,
апробованих у світовій популярній музиці; шлягерності, роковому саунді,
тематиці, іміджі та сценічній поведінці. Національний первень у поп-року
унаочнюється через культивування української мови, використання елементів
національної музичної мови та звертання до тематики, що суголосна
українським культурним традиціям. У роботі проаналізовано риси
інтернаціонального та національного у творчості провідних представників
українського поп-року.
У світлі нових тенденцій сучасної культури відзначено розширення
діапазону соціокультурних функцій рок-музики, серед яких ключовими
визначено естетичну, інноваційно-креативну, ідеологічну, виховну,
націєтворчу, ідентифікаційну, компенсаторну, комунікативну, розважальну та
рекреаційну функції. Особливу увагу в роботі приділено націєтворчій функції
рок-мистецтва, яка у період засилля російських зірок в українському
культурному просторі та переходу українських артистів на російську мову
завдяки концентрації рок-музикантів на україномовному репертуарі стала
однією з провідних.
Сучасна українська популярна музична культура представлена низкою
виконавців у стилі поп-рок, кожен з яких є яскравою індивідуальністю.
Творчість гурту «Океан Ельзи» органічно поєднує надбання світової
популярної музики з національною музичною традицією. За більш ніж
двадцятирічний час творчості колектив створив не один десяток пісень
різного змісту – ліричних, філософських, соціально орієнтованих, найкращі з 6
яких стали класикою пісенного жанру. «Океан Ельзи» з моменту своєї появи
на естраді створив високу планку для українських поп-рок-виконавців, тим
самим зробивши поп-рок репрезентативним напрямом вітчизняного рок-
мистецтва та усієї популярної національно орієнтованої музичної культури.
Творчість гурту «Скрябін» характеризується поєднанням національних
музичних традицій із західною рок-музикою, де у стильовому відношенні
домінує остання, тематичним розмаїттям, загостреністю у розкритті
соціально значимих тем, звертанням до національного культурного коду не
лише у його класичних формах, а й локальних та субкультурних виявах.
Мистецький доробок гурту «СКАЙ» є значимим для української культури
передусім завдяки ліричному струменю, який є серцевиною творчості
колективу. Рок-балади, що написані учасниками гурту, на сучасному етапі
продовжують традиції українського солоспіву. Завдяки пріоритетності
мелодичного первня творчість музикантів гурту «СКАЙ» суголосна
національним архетипам та українській ментальності.
Музиканти гурту «Мотор’ролла» у своїй творчості розширюють
жанрово-стильове підґрунтя вітчизняного поп-року, звертаючись не лише до
пісенно-романсових, а й до танцювальних жанрів українського фольклору.
Сьогодні музичні композиції колективу входять у золотий фонд українського
року, а довершеність зрілого стилю гурту, який сьогодні продовжує свій
творчий шлях, свідчить про актуальність класичного поп-року для сучасної
української популярної культури. Гурт «Антитіла» як представник нової
генерації поп-року є найбільш урбанізованим і глобалізованим музичним
проектом, чому свідоцтвом є тематична спрямованість їх творчості,
музичномовні пріоритети та плідна співпраця із зарубіжними колегами. При
цьому музиканти гурту не відмовляються від традицій української культури
у їх локальному і загальнонаціональному виявах. Гурт «Lama» також є
музичним проектом глобалізаційної доби, де урбаністичний код поєднується
з національним та орієнтально-екзотичним. Музиканти гурту «О.Torvald»
орієнтуються на класичний поп-рок з пріоритетністю соціальної та 7
філософської тематики, їх творчість є відповіддю на суспільні запити
сучасності і формою самовираження у нестійкому та мінливому світі.
Марія Бурмака як сольна артистка, що працює у стилі поп-рок, у своїх
піснях поєднує традиції бардівської музики зі стилістикою поп-року. Тексти
її пісенних творів відзначаються глибиною змісту та високим художнім
рівнем. У музичному плані виконавиця і авторка пісень звертається до
інтонаційного фонду українського фольклору, музичної класики та західної
рок- і поп-музики.
В українському культурному просторі є низка поп-рок-виконавців, які
у своїй творчості орієнтуються не лише на українську аудиторію, а й
слухачів усього СНД. Музично-стильовими пріоритетом у творчості Альони
Вінницької став російський рок, який співачка поєднує з гламурно-
еротичним іміджем, сформованим ще у часи її роботи у поп-проекті «ВІА
Гра». Українська поп-рок-співачка Міка Ньютон є музичним проектом
глобалізаційної доби, який було створено для просування спочатку на ринку
СНД, а пізніше США. Попри доволі успішний початок кар’єри виконавиці
відсутність у її творчості зв’язку з національною культурою стало причиною
швидкого завершення творчої діяльності цієї талановитої артистки.
Ключові слова: популярна музична культура, рок-мистецтво, поп-рок,
культурний код, відеокліп, імідж, соціокультурні функції мистецтва.