Типологія і поетика художніх образів у прозі І.О. Буніна періоду еміграції

Орлов О.П. Типологія і поетика художніх образів у прозі І.О. Буніна
періоду еміграції. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук зі спеціальності 10.01.02 – «Російська література» (Філологічні науки). –
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка,
Міністерство освіти і науки України; Дніпровський національний
університет імені Олеся Гончара, Міністерство освіти і науки України. –
Дніпро, 2019.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню художніх образів у
прозі І.О. Буніна періоду еміграції (1920–1953). Незважаючи на численні
праці про письменника, в сучасний період є нагальна необхідність у
системному дослідженні ейдології у прозі І.О. Буніна періоду еміграції на
підставі досягнень літературознавства, а також в аспекті проблеми традицій і
новаторства, розвитку жанрово-стильових тенденцій у літературному
контексті.
Актуальність дисертації обумовлена відсутністю в сучасному
вітчизняному та зарубіжному літературознавстві системних праць,
спеціально присвячених багатоаспектному дослідженню художніх образів у
прозі І.О. Буніна періоду еміграції, їхньої структури, семантики, типології,
поетики, функціонування й динаміки на тлі літературного процесу. Вивчення
художньої образності у творчості І.О. Буніна періоду еміграції дозволяє
уточнити особливості індивідуального стилю письменника, а також зміни в
літературній парадигмі першої половини XX ст.
Об’єкт дослідження – художня проза І.О. Буніна періоду еміграції
(1920–1953): книга «Окаянні дні» («Окаянные дни», 1920); збірки оповідань
«Роза Єрихону» («Роза Иерихона», 1924); «Мітіна любов» («Митина
любовь», 1925), «Сонячний удар» («Солнечный удар», 1927); «Боже дерево» 3
(«Божье дерево», 1931); «Петлясті вуха» («Петлистые уши», 1953); «Темні
алеї» («Темные аллеи», 1937–1953); роман «Життя Арсеньєва» («Жизнь
Арсеньева», 1929) та ін. Для дослідження залучені й ранні твори І.О. Буніна,
його листи, спогади митця і його сучасників, архівні матеріали.
Предмет дослідження – типологія, поетика, динаміка художніх образів
у прозі І.О. Буніна періоду еміграції.
Дисертація є першою в українському літературознавстві комплексною
роботою, в якій здійснено багатоаспектне дослідження художніх образів у
прозі І.О. Буніна періоду еміграції. Визначені особливості структури
бунінських образів, зумовлені взаємодією напрямів і течій, жанрово-
родовою дифузією, впливом на літературу інших видів мистецтва. Специфіка
бунінської образності розглянута у співвіднесенні з авторським
світобаченням, історичним, суспільним, культурним, біографічним
контекстом, а також літературними тенденціями доби.
На підставі досягнень літературознавства в дисертації уточнено
конститутивні ознаки образу як категорії художньої літератури, а саме:
поєднання предметної конкретності й смислового узагальнення; цілісність
семантико-функціональної структури; здатність до художнього
моделювання; відображення об’єктивного і суб’єктивного; знаковість;
різноманіття текстових зв’язків (внутрішніх і зовнішніх); здатність до
просторово-часового розширення, виходу за межі реальної дійсності; зв’язок
семантики, структури поетики художнього образу з тенденціями
літературного процесу і мистецтва, напрямами і течіями, родами і жанрами
та ін.
Розроблено методику розгляду ейдології на матеріалі прозових творів.
У процесі дослідження художніх образів у прозі І.О. Буніна періоду еміграції
враховувалися такі чинники: зміни літературної парадигми першої половини
XX ст.; жанрово-родова система літератури того часу; взаємодія
літературних напрямів і течій; вплив різних видів мистецтва один на одного, 4
зокрема на образність; аспекти художніх образів, які функціонують на різних
рівнях тексту (сюжетно-композиційному, мотивно-тематичному, стильовому,
мовному, просторово-часовому тощо); взаємозв’язки і взаємодія художніх
образів, їхні трансформації, динаміка в межах твору, творчості митця,
культури; обумовленість художніх образів авторською позицією і
світоглядом митця, його ставленням до життя, слова, мистецтва;
співвідношення традиції та новацій у художніх образах тощо.
Виявлено, що у прозі І.О. Буніна періоду еміграції посилюється
(порівняно з ранньою творчістю) вплив модернізму, зокрема імпресіонізму,
що виявилося в активному використанні візуальних образів (образи-пейзажі,
образи-інтер’єри, образи-дії, образи-явища тощо), які стають
багатошаровими, поєднуючи у своїй структурі плани споглядання (чуттєвого
сприйняття) і вираження (почуттів, емоцій, духовних станів тощо).
Акцентована увага митця до збагачення кольорової гами, зміни освітлення.
Тісний зв’язок художніх образів із довколишнім середовищем зумовлює їхню
особливу мальовничість і динаміку. У дослідженні доведено, що візуальні
образи (природи, побуту, життя людей та ін.) у творах І.О. Буніна періоду
еміграції мають переважно синтетичний характер. У них органічно поєднані
зорові й слухові аспекти, предметна конкретність і особистісне враження /
сприйняття певного моменту, настанова на зображення суцільного «потоку
життя», увага до неповторно одиничного.
В аспекті феноменологічного підходу художні образи у творах
І.О. Буніна емігрантського періоду розглянуто як антиномії випадкового і
закономірного, об’єктного і суб’єктного, зовнішнього і внутрішнього,
побутового і буттєвого, індивідуального і загального. Вихідною основою для
створення художнього образу визначено «мислячу» свідомість, яка
«переживає себе й інших» (або «співпереживає»). Доведено, що зовнішня
подієвість у творах І.О. Буніна періоду еміграції значно послаблена,
бунінські художні образи – не готові усталені конструкції з чіткими й 5
визначеними контурами, а напрочуд гнучкі, пластичні, рухливі структури,
що ґрунтуються на розгортанні в різних напрямках асоціацій, роздумів,
емоцій на підставі певної «події / випадку / явища».
Ейдологію митця охарактеризовано в різних аспектах (предметності,
феноменології, екзистенціальних смислів, тілесності, міфологізму, архетипів,
символічності, простору, часу, концептуальності, авторської позиції та ін.).
Визначено провідні риси його художніх образів: синтетизм, семантична
багатошаровість, розгортання в різних просторово-часових площинах,
багатство конотацій (психологічних, історико-соціальних, інтертекстуальних
та ін.) тощо. Розглянуто трансформації біблійних образів-міфологем та
архетипів у творчості І.О. Буніна 1920–1953 рр., спроектованих митцем на
реальні колізії (особисті, історико-соціальні, загальнокультурні).
Особливу увагу приділено процесу ейдетичної суб’єктивації, що
зумовила появу образів-спогадів, образів-вражень, образів-«відбитків часу»
тощо у творах письменника. Розвиток художніх образів І.О. Буніна
простежено в біографічному, історичному, соціальному, культурному
контексті. У дисертації визначені засоби, що надають динаміку бунінським
образам: переключення точок зору, поєднання внутрішнього і зовнішнього
планів, рух від конкретності й предметності до поглиблення смислів
(феноменологічного, екзистенціального, соціального, морального тощо),
«повертання» образів різними гранями, зміна дистанції (у просторі й часі),
нарощування й нашарування ейдетичних значень за рахунок міфологем,
архетипів, літературного і культурного інтертекстів тощо. Відзначено вплив
ейдології на жанрово-родову своєрідність прозових творів (оповідання,
повість, роман) І.О. Буніна. Ліричний модус визначає послаблення епічного
начала у творчості письменника періоду еміграції, що виявилося у
фрагментарності композиції, ескізності, зсувах просторово-часових планів,
пунктирності зображення, зближенні образів автора, персонажа, розповідача. 6
Виявлено традиції та новаторство письменника в галузі ейдології,
взаємодію елементів реалізму, натуралізму, модернізму (імпресіонізму,
постімпресіонізму, екзистенціалізму) в бунінських образах. Встановлено
форми вираження авторської свідомості та наративні стратегії в
образотворчості І.О. Буніна. Настанова не на план відображення, а на план
вираження обумовили домінування «я»-нарації у прозі І.О. Буніна 1920–1953
рр. Художні образи письменника періоду еміграції розглянуті на тлі зміни
літературної парадигми першої половини XX ст., взаємодії видів мистецтва,
родів і жанрів, напрямів і течій.
Ключові слова: І.О. Бунін, проза, образ, типологія, поетика, реалізм,
натуралізм, модернізм, імпресіонізм, феноменологія, оповідання, повість,
роман, взаємодія родів і жанрів.