Семантико-граматична диференціація ознакових слів
Наталія Мединська
Інформація
Коментарі (0)
Семантико-граматична диференціація ознакових слів - Наталія Мединська
Автор: Наталія Мединська
Написано: 2018 року
Твір додано: 19-10-2021, 17:52
Завантажити:
2
АНОТАЦІЯ
Мединська Н. М. Семантико-граматична диференціація ознакових
слів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
зі спеціальності 10.02.01 «Українська мова» (035 – Філологія). –
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут
Української мови НАН України, Київ, 2018.
У докторській дисертації з’ясовано логіко-філософське і лінгвістичне
трактування понять «ознака», «ознакове слово», що вможливило виокремити
частиномовні класи ознакових слів.
Розмежовано предметні і ознакові слова за лексичною семантикою,
системою граматичних категорій, морфологічною парадигмою,
синтаксичними функціями, а також за словотвірною структурою та
морфемною будовою.
На широкому фактичному матеріалі української літературної мови
проаналізовано всі класи ознакових слів – дієслова, прикметники,
числівники, прислівники, що протиставлені єдиному класу на позначення
предметів (речей) – лексико-граматичному класу іменників.
Обґрунтовано поділ ознакових слів на виразників динамічної та
виразників статичної ознаки.
Дієслово визнано основним лексико-граматичним класом ознакових
слів, спеціалізованим на вираженні динамічної ознаки. Частиномовний
статус дієслова як виразника динамічної ознаки детермінують його
морфологічні категорії часу, способу та виду, на базі яких сформована
парадигма дієслівних словоформ, та категорії особи і числа (частково і роду),
граматичні значення яких координують форми пов’язуваних у реченні
предикатного й непредикатних компонентів, зумовлених валентністю
дієслівного предиката. Для дієслова установлено найбільшу кількість
семантичних зв’язків у позиції предиката. Акціональні дієслова передають 3
динаміку дій, пов’язаних із суб’єктом, неакціональні стосуються
внутрішнього світу людини, їм властива статальність, релятивність, що
зумовлює відповідне оформлення предикативності.
Дієслово як ознакове слово у функції предиката визнано
організаційним центром речення. Для всіх інших ознакових слів функція
присудка (вираження логічного предиката) є вторинною, що зумовлює
транспозицію їх до класу дієслів, і тільки за цієї умови вони можуть
відігравати центральну роль у семантичній і формально-синтаксичній
структурі речення як ознакові слова.
Виокремлено три частини мови — прикметник, числівник і прислівник,
спеціалізовані на вираженні статичної ознаки у граматичній системі
української мови. Статична ознака у структурі речення має такий
синтагматичний розподіл: прикметник і числівник на позначення кількості
кого-, чого-небудь закріплені за присубстантивною позицією, прислівник —
переважно за придієслівною позицією, тому виражена прикметником ознака
є ознакою предмета, а виражена прислівником ознака — ознакою ознаки.
Відзначено неоднорідність статичної ознаки прикметника, оскільки
вона по-різному вербалізована якісними, відносними, займенниковими та
віддієприкметниковими прикметниками. Якісні прикметники безпосередньо
репрезентують статичну ознаку предмета, а решта із зазначених
прикметників – опосередковано, через стосунок до предмета, дії, стану тощо.
У системі ознакових слів дієприкметникам відведено особливий статус, що
зумовлено їхнім функційно-семантичним роздвоєнням. Синтетичні форми
дієприкметників є виразниками статичної ознаки, а саме тієї, яку передають
відносні прикметники – ознаки предмета за відношенням до виконуваної ним
дії або за властивим чи набутим ним станом. Така ознака є нерозчленованою
семантикою стану, тому що в синтетичних формах дієприкметників
знівельована ознака процесуальності. Аналітичні форми дієприкметників, що
входять до підкласу дієслів стану, передають у пасивних конструкціях 4
значення результативного стану, що є наслідком уже виконаної дії, яку
виражали вихідні для таких дієприкметників дієслова.
Числівникову ознаку кваліфіковано як кількісну ознаку предмета, що
стосується числівників, ужитих у генетично первинній, присубстантивній
позиції. Присудкові числівники, подібно до присудкових прикметників та
аналітичних форм дієприкметників, так само входять до підкласу дієслів
стану – як аналітичні дієслова стану, бо вони виконують типову для дієслів
формально-синтаксичну функцію присудка, куди їх переводять дієслівні
власне- та невласне-зв’язки. Присудкові числівники є аналітичними
дієсловами кількісного стану.
Прислівникам відведено крайнє периферійне місце в системі ознакових
частиномовних класів, що зумовлено особливостями їхньої семантичної та
граматичної сфери. Значення статичної ознаки прислівника, на відміну від
інших класів ознакових слів станової семантики, представлене синтаксично:
обов’язковою синтаксичною характеристикою прислівникових лексем є
виконання ними функції визначника предикативного або атрибутивного
компонента речення, що забезпечує єдність прислівників як частиномовного
класу слів. Лексичне значення прислівника сформоване на лексичних
значеннях прикметника, дієслова, числівника та іменника, ужитих у
прислівниковій синтагматичній позиції, тому що їхні значення статичної
ознаки, процесу і предмета поставлені в синтагматичний зв’язок із
предикатом, унаслідок чого виконують функцію ознаки ознаки, тобто
функцію означення до класу предикатів. Прислівники визнано дериватами
прикметників, дієслів та іменників, оскільки вони не мають власного
лексичного значення.
Окреме місце в системі ознакових частин мови відведено предикатним
іменникам. Вони неоднорідні за своїми семантичними характеристиками.
Віддієслівні іменники є виразниками опредметненої дії, опредметненого
динамічного стану чи процесу, на противагу своїм твірним дієсловам, що
безпосередньо називають дію, динамічний стан чи процес. Саме тому 5
ознаковість віддієслівних іменників відмінна від ознаковості дієслів. Лише
предикатні іменники, що називають різні стани та явища природи,
зараховано до виразників дієслівної семантики стану і кваліфіковано як
ознакові іменники, оскільки вони є формально-граматичними
репрезентантами предиката всеохопного або іншого стану довкілля.
Простежено граматичну специфіку ознакових слів, пов’язану з їхньою
семантико-синтаксичною та формально-синтаксичною валентністю. У
зв’язку із цим проаналізовано закономірності поєднання ознакових слів –
виразників динамічної та статичної станової семантики – із залежними
непредикатними іменниками, значеннєво сумісними з різними типами таких
слів, наголошено на особливостях кількісного складу та якісного наповнення
їхньої валентної рамки. Іманентною рисою ознакових слів визнано також і
формально-синтаксичну валентність, адже для їхніх семантично визначених
валентних позицій характерна спеціалізація на виконанні формально-
синтаксичних функцій – підмета або керованого другорядного члена речення.
Для всіх типів ознакових слів установлено співвідношення семантико-
синтаксичної і формально-граматичної валентності, що посприяло з’ясуванню
параметрів їхньої семантико-граматичної реалізації.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній
уперше в українському мовознавстві комплексно досліджено частиномовні
класи і підкласи ознакових слів, що вможливило створити їхню семантичну
та граматичну типологію, у якій дієслово як виразник динамічної ознаки та
первинної предикативної функції є центральною частиною мови щодо інших
ознакових частин мови, а прикметник і прислівник – певною мірою
синтаксично похідні ознакові одиниці, оскільки вони вживаються в
периферійних позиціях речення і передають відповідно ознаку предмета та
ознаку ознаки. Обґрунтовано валентність як іманентну властивість ознакових
слів, наголошено на відмінностях її вияву в різних частиномовних класах цих
слів, визначено семантичний зміст реалізованих ними предикатів,
розмежовано первинні і вторинні семантико-синтаксичні та формально-синтаксичні функції ознакових частиномовних класів, простежено складну
взаємодію ознакових слів у семантико-синтаксичній та формально-
синтаксичній структурі речень сучасної української літературної мови.
Ключові слова: ознака, ознакові слова, предикат, динамічна ознака,
статична ознака, валентність, дієслово, прикметник, займенникові
прикметники, дієприкметник,числівник, прислівник.
АНОТАЦІЯ
Мединська Н. М. Семантико-граматична диференціація ознакових
слів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
зі спеціальності 10.02.01 «Українська мова» (035 – Філологія). –
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут
Української мови НАН України, Київ, 2018.
У докторській дисертації з’ясовано логіко-філософське і лінгвістичне
трактування понять «ознака», «ознакове слово», що вможливило виокремити
частиномовні класи ознакових слів.
Розмежовано предметні і ознакові слова за лексичною семантикою,
системою граматичних категорій, морфологічною парадигмою,
синтаксичними функціями, а також за словотвірною структурою та
морфемною будовою.
На широкому фактичному матеріалі української літературної мови
проаналізовано всі класи ознакових слів – дієслова, прикметники,
числівники, прислівники, що протиставлені єдиному класу на позначення
предметів (речей) – лексико-граматичному класу іменників.
Обґрунтовано поділ ознакових слів на виразників динамічної та
виразників статичної ознаки.
Дієслово визнано основним лексико-граматичним класом ознакових
слів, спеціалізованим на вираженні динамічної ознаки. Частиномовний
статус дієслова як виразника динамічної ознаки детермінують його
морфологічні категорії часу, способу та виду, на базі яких сформована
парадигма дієслівних словоформ, та категорії особи і числа (частково і роду),
граматичні значення яких координують форми пов’язуваних у реченні
предикатного й непредикатних компонентів, зумовлених валентністю
дієслівного предиката. Для дієслова установлено найбільшу кількість
семантичних зв’язків у позиції предиката. Акціональні дієслова передають 3
динаміку дій, пов’язаних із суб’єктом, неакціональні стосуються
внутрішнього світу людини, їм властива статальність, релятивність, що
зумовлює відповідне оформлення предикативності.
Дієслово як ознакове слово у функції предиката визнано
організаційним центром речення. Для всіх інших ознакових слів функція
присудка (вираження логічного предиката) є вторинною, що зумовлює
транспозицію їх до класу дієслів, і тільки за цієї умови вони можуть
відігравати центральну роль у семантичній і формально-синтаксичній
структурі речення як ознакові слова.
Виокремлено три частини мови — прикметник, числівник і прислівник,
спеціалізовані на вираженні статичної ознаки у граматичній системі
української мови. Статична ознака у структурі речення має такий
синтагматичний розподіл: прикметник і числівник на позначення кількості
кого-, чого-небудь закріплені за присубстантивною позицією, прислівник —
переважно за придієслівною позицією, тому виражена прикметником ознака
є ознакою предмета, а виражена прислівником ознака — ознакою ознаки.
Відзначено неоднорідність статичної ознаки прикметника, оскільки
вона по-різному вербалізована якісними, відносними, займенниковими та
віддієприкметниковими прикметниками. Якісні прикметники безпосередньо
репрезентують статичну ознаку предмета, а решта із зазначених
прикметників – опосередковано, через стосунок до предмета, дії, стану тощо.
У системі ознакових слів дієприкметникам відведено особливий статус, що
зумовлено їхнім функційно-семантичним роздвоєнням. Синтетичні форми
дієприкметників є виразниками статичної ознаки, а саме тієї, яку передають
відносні прикметники – ознаки предмета за відношенням до виконуваної ним
дії або за властивим чи набутим ним станом. Така ознака є нерозчленованою
семантикою стану, тому що в синтетичних формах дієприкметників
знівельована ознака процесуальності. Аналітичні форми дієприкметників, що
входять до підкласу дієслів стану, передають у пасивних конструкціях 4
значення результативного стану, що є наслідком уже виконаної дії, яку
виражали вихідні для таких дієприкметників дієслова.
Числівникову ознаку кваліфіковано як кількісну ознаку предмета, що
стосується числівників, ужитих у генетично первинній, присубстантивній
позиції. Присудкові числівники, подібно до присудкових прикметників та
аналітичних форм дієприкметників, так само входять до підкласу дієслів
стану – як аналітичні дієслова стану, бо вони виконують типову для дієслів
формально-синтаксичну функцію присудка, куди їх переводять дієслівні
власне- та невласне-зв’язки. Присудкові числівники є аналітичними
дієсловами кількісного стану.
Прислівникам відведено крайнє периферійне місце в системі ознакових
частиномовних класів, що зумовлено особливостями їхньої семантичної та
граматичної сфери. Значення статичної ознаки прислівника, на відміну від
інших класів ознакових слів станової семантики, представлене синтаксично:
обов’язковою синтаксичною характеристикою прислівникових лексем є
виконання ними функції визначника предикативного або атрибутивного
компонента речення, що забезпечує єдність прислівників як частиномовного
класу слів. Лексичне значення прислівника сформоване на лексичних
значеннях прикметника, дієслова, числівника та іменника, ужитих у
прислівниковій синтагматичній позиції, тому що їхні значення статичної
ознаки, процесу і предмета поставлені в синтагматичний зв’язок із
предикатом, унаслідок чого виконують функцію ознаки ознаки, тобто
функцію означення до класу предикатів. Прислівники визнано дериватами
прикметників, дієслів та іменників, оскільки вони не мають власного
лексичного значення.
Окреме місце в системі ознакових частин мови відведено предикатним
іменникам. Вони неоднорідні за своїми семантичними характеристиками.
Віддієслівні іменники є виразниками опредметненої дії, опредметненого
динамічного стану чи процесу, на противагу своїм твірним дієсловам, що
безпосередньо називають дію, динамічний стан чи процес. Саме тому 5
ознаковість віддієслівних іменників відмінна від ознаковості дієслів. Лише
предикатні іменники, що називають різні стани та явища природи,
зараховано до виразників дієслівної семантики стану і кваліфіковано як
ознакові іменники, оскільки вони є формально-граматичними
репрезентантами предиката всеохопного або іншого стану довкілля.
Простежено граматичну специфіку ознакових слів, пов’язану з їхньою
семантико-синтаксичною та формально-синтаксичною валентністю. У
зв’язку із цим проаналізовано закономірності поєднання ознакових слів –
виразників динамічної та статичної станової семантики – із залежними
непредикатними іменниками, значеннєво сумісними з різними типами таких
слів, наголошено на особливостях кількісного складу та якісного наповнення
їхньої валентної рамки. Іманентною рисою ознакових слів визнано також і
формально-синтаксичну валентність, адже для їхніх семантично визначених
валентних позицій характерна спеціалізація на виконанні формально-
синтаксичних функцій – підмета або керованого другорядного члена речення.
Для всіх типів ознакових слів установлено співвідношення семантико-
синтаксичної і формально-граматичної валентності, що посприяло з’ясуванню
параметрів їхньої семантико-граматичної реалізації.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній
уперше в українському мовознавстві комплексно досліджено частиномовні
класи і підкласи ознакових слів, що вможливило створити їхню семантичну
та граматичну типологію, у якій дієслово як виразник динамічної ознаки та
первинної предикативної функції є центральною частиною мови щодо інших
ознакових частин мови, а прикметник і прислівник – певною мірою
синтаксично похідні ознакові одиниці, оскільки вони вживаються в
периферійних позиціях речення і передають відповідно ознаку предмета та
ознаку ознаки. Обґрунтовано валентність як іманентну властивість ознакових
слів, наголошено на відмінностях її вияву в різних частиномовних класах цих
слів, визначено семантичний зміст реалізованих ними предикатів,
розмежовано первинні і вторинні семантико-синтаксичні та формально-синтаксичні функції ознакових частиномовних класів, простежено складну
взаємодію ознакових слів у семантико-синтаксичній та формально-
синтаксичній структурі речень сучасної української літературної мови.
Ключові слова: ознака, ознакові слова, предикат, динамічна ознака,
статична ознака, валентність, дієслово, прикметник, займенникові
прикметники, дієприкметник,числівник, прислівник.
18
Зміст
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..........................................................21
ВСТУП .........................................................................................................22
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОЗНАКОВИХ СЛІВ У ЛОГІЦІ, ФІЛОСОФІЇ ТА ЛІНГВІСТИЦІ ..............33
1.1. Поняття ознаки в логіко-філософських та лінгвістичних концепціях ... 33
1.2. Лінгвістичний аспект ознаковості............................................................ 42
1.3. Семасіологічний аспект предметних та ознакових слів ......................... 49
1.4. Ономасіологічний аспект предметних та ознакових слів ....................... 57
1.5. Кваліфікація динамічної і статичної ознаки в мовознавстві .................. 62
1.6. Частиномовна категоризація явищ дійсності .......................................... 66
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .......................................................................81
РОЗДІЛ 2. ДІЄСЛОВО ЯК ОСНОВНИЙ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИЙ
КЛАС ОЗНАКОВИХ СЛІВ .........................................................................85
2.1. Дієслово – носій динамічної ознаки ........................................................ 85
2.2. Категорійне значення дієслова: функційний аспект ............................... 96
2.3. Семантична диференціація дієслів дії, процесу, стану як виразників
динамічної ознаки ............................................................................................ 105
2.3.1. Дієслова дії як типові виразники динамічної ознаки ...................... 108
2.3.2. Дієслова на позначення динамічного процесу ................................ 113
2.3.3. Дієслова на позначення динамічного стану .................................... 116
2.4. Аспектуальність і категорія виду дієслова ............................................ 119
2.5. Роди дієслівної дії як лексико-семантичні та граматичні класи
аспектуальних дієслів ...................................................................................... 129
2.6. Об’єктивація та експлікація граматичної семантики категорії способу в
системі дієслівної парадигми .......................................................................... 144
2.7. Зв’язок категорії часу з категоріями способу й виду ............................ 150
2.8. Категорія особи у граматичній системі дієслова .................................. 153
2.9. Реалізація категорійних значень особи в односкладних означено-
особових та узагальнено-особових реченнях ................................................. 162
2.9.1. Неозначено-особове речення як засіб вираження категорійної
семантики неозначеності .............................................................................. 166 19
2.9.2. Категорійна семантика безособовості в дієслові та її реалізація в
структурі речення .......................................................................................... 168
2.10. Дієслівний предикат як центральний компонент семантико-
синтаксичної структури речення ..................................................................... 171
2.11. Специфіка категорійного значення дієслова у функції предиката...... 178
2.12. Валентність як іманентна семантико-синтаксична ознака дієслова ... 192
2.13. Реалізація валентного потенціалу дієслів у структурі речення ........... 213
2.14. Реалізація категорії ознаки на рівні пропозиції і семантико-
синтаксичної структури речення ..................................................................... 225
2.15. Дієслівна зв’язка як виразник граматичної та семантико-граматичної
функцій ............................................................................................................. 235
2.16. Другоряднопредикативна функція дієприслівника у простому
ускладненому реченні ...................................................................................... 239
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ..................................................................... 250
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЧАСТИНОМОВНОЇ ЕКСПЛІКАЦІЇ
СТАТИЧНОЇ ОЗНАКИ ............................................................................. 255
3.1. З історії іменного походження ознаки прикметника ............................ 255
3.2. Семантична диференціація прикметникової ознаки ............................. 258
3.3. Об’єктивація ознаки прикметника в морфологічній парадигмі .......... 263
3.4. Вторинна формально-синтаксична присудкова функція прикметника в
структурі речення ............................................................................................. 265
3.5. Вираження статичної ознаки займенниковими прикметниками ......... 272
3.6. Предикативна функція як вторинна функція займенникових
прикметників .................................................................................................... 278
3.7. Функційна неоднорідність дієприкметників. Синтетичні та аналітичні
форми дієприкметників як виразники статичної ознаки .............................. 281
3.8. Особливості числівникової експлікації кількісної ознаки .................... 290
3.9. Ономасіологічний аспект дослідження числівника .............................. 295
3.10. Валентно і невалентно структуровані позиції числівниково-
іменникових сполук ......................................................................................... 303
3.11 Предикатні іменники як виразники різних видів ознак ....................... 309
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ..................................................................... 318 РОЗДІЛ 4. ПРИСЛІВНИКИ ЯК НАЙПЕРИФЕРІЙНІШИЙ ЛЕКСИКО-
ГРАМАТИЧНИЙ КЛАС ОЗНАКОВИХ СЛІВ ......................................... 323
4.1. Лексична семантика прислівника на тлі інших ознакових слів ............. 323
4.2. Особливості граматичної сфери прислівника як класу ознакових слів..327
4.2.1. Первинні і вторинні формально-синтаксичні сфери прислівників . 327
4.2.1.1. Формально-синтаксична функція прислівникового складеного присудка як
вторинна функція прислівників....................................................................................... 332
4.2.1.2. Формально-синтаксична позиція прислівникового складеного головного
члена односкладного речення як вторинна функція прислівників ............................ 337
4.2.1.2.1. Прислівниковий складений головний член односкладного
речення зі значенням зовнішнього стану............................................... 338
4.2.1.2.2. Прислівниковий складений головний член односкладного
речення зі значенням внутрішнього стану ............................................ 340
4.2.1.3. Прислівникові компаративний та суперлативний складені присудки
двоскладного речення .................................................................................................... 344
4.2.1.4. Прислівникові компаративний та суперлативний складені головні
члени односкладного речення ..................................................................................... 351
4.3. Предикатна основа прислівникових предикативних членів речення .... 353
4.4. Особливості валентного оточення прислівникових предикатів якості та
предикатів стану і прислівникових предикатів якості-відношення та
предикатів стану-відношення .......................................................................... 359
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 ..................................................................... 365
ВИСНОВКИ............................................................................................... 370
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 431
ДОДАТОК А .............................................................................................. 442
ДОДАТОК Б .............................................................................................. 449
Зміст
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..........................................................21
ВСТУП .........................................................................................................22
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОЗНАКОВИХ СЛІВ У ЛОГІЦІ, ФІЛОСОФІЇ ТА ЛІНГВІСТИЦІ ..............33
1.1. Поняття ознаки в логіко-філософських та лінгвістичних концепціях ... 33
1.2. Лінгвістичний аспект ознаковості............................................................ 42
1.3. Семасіологічний аспект предметних та ознакових слів ......................... 49
1.4. Ономасіологічний аспект предметних та ознакових слів ....................... 57
1.5. Кваліфікація динамічної і статичної ознаки в мовознавстві .................. 62
1.6. Частиномовна категоризація явищ дійсності .......................................... 66
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .......................................................................81
РОЗДІЛ 2. ДІЄСЛОВО ЯК ОСНОВНИЙ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИЙ
КЛАС ОЗНАКОВИХ СЛІВ .........................................................................85
2.1. Дієслово – носій динамічної ознаки ........................................................ 85
2.2. Категорійне значення дієслова: функційний аспект ............................... 96
2.3. Семантична диференціація дієслів дії, процесу, стану як виразників
динамічної ознаки ............................................................................................ 105
2.3.1. Дієслова дії як типові виразники динамічної ознаки ...................... 108
2.3.2. Дієслова на позначення динамічного процесу ................................ 113
2.3.3. Дієслова на позначення динамічного стану .................................... 116
2.4. Аспектуальність і категорія виду дієслова ............................................ 119
2.5. Роди дієслівної дії як лексико-семантичні та граматичні класи
аспектуальних дієслів ...................................................................................... 129
2.6. Об’єктивація та експлікація граматичної семантики категорії способу в
системі дієслівної парадигми .......................................................................... 144
2.7. Зв’язок категорії часу з категоріями способу й виду ............................ 150
2.8. Категорія особи у граматичній системі дієслова .................................. 153
2.9. Реалізація категорійних значень особи в односкладних означено-
особових та узагальнено-особових реченнях ................................................. 162
2.9.1. Неозначено-особове речення як засіб вираження категорійної
семантики неозначеності .............................................................................. 166 19
2.9.2. Категорійна семантика безособовості в дієслові та її реалізація в
структурі речення .......................................................................................... 168
2.10. Дієслівний предикат як центральний компонент семантико-
синтаксичної структури речення ..................................................................... 171
2.11. Специфіка категорійного значення дієслова у функції предиката...... 178
2.12. Валентність як іманентна семантико-синтаксична ознака дієслова ... 192
2.13. Реалізація валентного потенціалу дієслів у структурі речення ........... 213
2.14. Реалізація категорії ознаки на рівні пропозиції і семантико-
синтаксичної структури речення ..................................................................... 225
2.15. Дієслівна зв’язка як виразник граматичної та семантико-граматичної
функцій ............................................................................................................. 235
2.16. Другоряднопредикативна функція дієприслівника у простому
ускладненому реченні ...................................................................................... 239
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ..................................................................... 250
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЧАСТИНОМОВНОЇ ЕКСПЛІКАЦІЇ
СТАТИЧНОЇ ОЗНАКИ ............................................................................. 255
3.1. З історії іменного походження ознаки прикметника ............................ 255
3.2. Семантична диференціація прикметникової ознаки ............................. 258
3.3. Об’єктивація ознаки прикметника в морфологічній парадигмі .......... 263
3.4. Вторинна формально-синтаксична присудкова функція прикметника в
структурі речення ............................................................................................. 265
3.5. Вираження статичної ознаки займенниковими прикметниками ......... 272
3.6. Предикативна функція як вторинна функція займенникових
прикметників .................................................................................................... 278
3.7. Функційна неоднорідність дієприкметників. Синтетичні та аналітичні
форми дієприкметників як виразники статичної ознаки .............................. 281
3.8. Особливості числівникової експлікації кількісної ознаки .................... 290
3.9. Ономасіологічний аспект дослідження числівника .............................. 295
3.10. Валентно і невалентно структуровані позиції числівниково-
іменникових сполук ......................................................................................... 303
3.11 Предикатні іменники як виразники різних видів ознак ....................... 309
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ..................................................................... 318 РОЗДІЛ 4. ПРИСЛІВНИКИ ЯК НАЙПЕРИФЕРІЙНІШИЙ ЛЕКСИКО-
ГРАМАТИЧНИЙ КЛАС ОЗНАКОВИХ СЛІВ ......................................... 323
4.1. Лексична семантика прислівника на тлі інших ознакових слів ............. 323
4.2. Особливості граматичної сфери прислівника як класу ознакових слів..327
4.2.1. Первинні і вторинні формально-синтаксичні сфери прислівників . 327
4.2.1.1. Формально-синтаксична функція прислівникового складеного присудка як
вторинна функція прислівників....................................................................................... 332
4.2.1.2. Формально-синтаксична позиція прислівникового складеного головного
члена односкладного речення як вторинна функція прислівників ............................ 337
4.2.1.2.1. Прислівниковий складений головний член односкладного
речення зі значенням зовнішнього стану............................................... 338
4.2.1.2.2. Прислівниковий складений головний член односкладного
речення зі значенням внутрішнього стану ............................................ 340
4.2.1.3. Прислівникові компаративний та суперлативний складені присудки
двоскладного речення .................................................................................................... 344
4.2.1.4. Прислівникові компаративний та суперлативний складені головні
члени односкладного речення ..................................................................................... 351
4.3. Предикатна основа прислівникових предикативних членів речення .... 353
4.4. Особливості валентного оточення прислівникових предикатів якості та
предикатів стану і прислівникових предикатів якості-відношення та
предикатів стану-відношення .......................................................................... 359
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 ..................................................................... 365
ВИСНОВКИ............................................................................................... 370
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 431
ДОДАТОК А .............................................................................................. 442
ДОДАТОК Б .............................................................................................. 449
Що ще подивитися
Словник української мови VI століття
Іван Ющук
Словник труднощів української мови
Дмитро Гринчишин,Анатолій Капелюшний,Ольга Пазяк,Олександра Сербенська,Зеновій Терлак
Сучасний тлумачний словник української мови
Ніна Кусайкіна,Юлія Цибульник
