Моделі комерційної дипломатії в умовах торговельної глобалізаці

Безверха І А. Моделі комерційної дипломатії в умовах торговельної
глобалізації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні
відносини». – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені
Вадима Гетьмана», Київ, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню сучасної практики
комерційної дипломатії, її країнової і регіональної специфіки та обґрунтуванню
напрямів модернізації моделі комерційної дипломатії України.
У першому розділі досліджено ґенезу змісту комерційної дипломатії,
основні суб‘єкти, форми та методи комерційної дипломатії, а також сучасні
імперативи і тенденції її розвитку. Другий розділ присвячено типізації сучасної
комерційної дипломатії, дослідженню видів її організаційного забезпечення і
підходів до координації, а також регіональним особливостям її моделей. У
третьому розділі досліджено особливості формування моделі комерційної
дипломатії України в контексті викликів глобальної торгівлі, вплив дипломатії на
диверсифікацію українського експорту і обгрунтовано напрями модернізації
національної моделі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні сучасної
практики комерційної дипломатії, виокремленні та характеристиці її моделей,
форм і методів, країнової та регіональної специфіки, тенденцій розвитку, а також
обґрунтуванні напрямів модернізації моделі комерційної дипломатії України.
Нові наукові результати, одержані особисто автором, які характеризують новизну
проведеного дослідження, полягають у наступному.
Вперше виокремлено і комплексно охарактеризовано за системою критеріїв
(ступінь інтеграції комерційної дипломатії із зовнішньою політикою, рівень
активної реалізації торговельної дипломатії, включенність в процеси торговельної 3
глобалізації, вплив держави на економічну діяльність, активність парадипломатії,
тип дипломатичної поведінки, переговорний стиль) такі моделі комерційної
дипломатії, як інтеграційна (переважно країни ЄС), утилітарна (США і
розвинені країни Британської Співдружності), мережева (в основному країни
Південно-східної Азії), консенсусна (більшість латиноамериканських країн),
ресурсна (більшість країн Близького Сходу, Росія ), клубна (малі країни Африки) і
змішана (решта країн). Дано визначення моделі як певний спосіб організації і
реалізації комерційної дипломатії, її ключові характеристики Встановлено
значимість для виокремлення моделей не тільки географічного, а й економічного і
соціально-культурного контекстів
Запропоновано розширене визначення комерційної дипломатії в якості
специфічної сфери дипломатичної діяльності, що передбачає використання
державою у співпраці з недержавними суб‘єктами дипломатичних каналів та
інструментів на двосторонній та багатосторонній основі для сприяння зовнішній
торгівлі та міжнародним інвестиціям з метою реалізації бізнес-можливостей
національних компаній, усунення бар‘єрів для торгівлі та інвестицій, підвищення
конкурентоспроможності національної економіки.
Конкретизовано позиціювання комерційної дипломатії відносно суміжних
видів дипломатії (економічної, торгової, інвестиційної, бізнес-дипломатії) в
системі координат «головна мета: економічна – політична; основні методи:
економічні – політичні» зі створенням перцепційної карти, де комерційна
дипломатія є органічною частиною економічної дипломатії, частково включає
торговельну, інвестиційну та бізнес-дипломатію, однак на відміну від перших
двох має суто економічну мету, застосовуючи переважно політичні методи,
характерні для традиційної дипломатії, а на відміну від останньої здійснюється
державою з урахуванням інтересів бізнесу.
Удосконалено періодизацію розвитку комерційної дипломатії, виходячи з
ключових зрушень у політико-правових умовах, домінант розвитку торгівлі та
дипломатії , з розширеною характеристикою етапів активного розвитку:
інституціоналізації (15-16 ст. – поч.19 ст.) - поява інституту консульської служби 4
і перших дипломатичних відомств, зростання регулярності торговельно-
дипломатичних контактів, регіональна диверсифікація торгівлі, збільшення
кількості двосторонніх торговельних договорів та їх впливу на міжнародні
відносини, визнання держав-націй єдиними законними суб‘єктами міжнародних
відносин; формалізації (19 ст.) – перетворення дипломатичної служби в окрему
форму державної діяльності, заснування перших постійних міжнародних
організацій, зміна форм і методів комерційної дипломатії завдяки розвитку
технологій, територіальний розподіл світу і завершення утворення світового
ринку; глобалізації (20 ст. до 1990-х рр.) – поява комерційних відділів у складі
МЗС і торгових аташе, агентств сприяння торгівлі та інвестиціям, глобальних
організацій; стрімка глобалізація і торговельна лібералізація; інтенсифікація
торгівлі товарами, послугами, правами на об‘єкти інтелектуальної власності;
зростання кількості держав; динамізації (1990-ті рр. – дотепер) – трансформація
функцій комерційних дипломатів, зростання їх мобільності і виникнення нових
форм дипломатії, ускладнення характеру виробництва і міжнародної торгівлі,
зміна балансу сил між державою і ринком та девальвація її ролі в міжнародних
економічних відносинах.
Виявлено, що особливостями сучасного етапу розвитку комерційної
дипломатії є зростаюча складність, взаємозалежність і багаторівневість,
трансформація функцій і зростання мобільності комерційних дипломатів,
цифровізація діяльності, девальвація монопольної ролі держави у міжнародних
економічних відносинах, інституціоналізація участі бізнесу в розробленні та
імплементації міжнародної торговельної політики, актуалізація забезпечення
виконання глобальних торговельних угод).
Удосконалено систематизацію методів та форм сучасної комерційної
дипломатії з чітким їх розрізненням: методи (інформаційні, комунікаційні,
організаційні, лобістсько-адвокаційні, аналітичні); організаційно-правові форми
(прямі дипломатичні контакти; дипломатична переписка; повсякденне
представництво; міжнародні угоди; публічні партисипативні заходи;
оприлюднення офіційної позиції, документів та іншої інформації). 5
Запропоновано типізацію комерційної дипломатії залежно від: рівня реалізації
(макро-, мікрорівнева), кількості і специфіки сторін та масштабів їх інтересів
(багатостороння (глобальна, міжрегіональна, регіональна), двостороння
(міжкраїнова та парадипломатія)), типу дипломатичної поведінки (активна,
реагуюча, пасивна, змішана), цільової спрямованості (стратегічна, тактична),
специфіки форм, що використовуються (традиційна, цифрова), яка від попередніх
відрізняється врахуванням зростаючої ролі місцевих органів влади у міжнародних
відносинах (парадипломатії), цифровізації та цільової спрямованості комерційної
дипломатії;
Отримало подальший розвиток дослідження формування моделі
комерційної дипломатії України з виокремленням за критерієм організаційно-
інституційних змін п‘ятьох етапів її розвитку (І – становлення (1991-1994 рр.); ІІ –
розбудова (1994-2001 рр.); ІІІ – консолідація (2001-2010 рр.); IV – гібридизація
(2010-2015 рр.); V – модернізація (2016-дотепер)). Ідентифіковано основні
недоліки: гібридність організаційної структури, недостатня системність зусиль,
міжвідомча конкуренція, переважно пасивна дипломатична поведінка на
транзакційному рівні, слабка компетентність щодо технічних питань міжнародної
торгівлі та інвестування, хронічне недофінансування діяльності.
Отримало подальший розвиток кількісне оцінювання взаємозв‘язку між
дипломатичною присутністю та товарною диверсифікацією експорту за
допомогою гравітаційної моделі: доведено наявність позитивного за
спрямованістю, хоча й нелінійного за характером і дуже слабкого за потужністю
впливу кількості дипломатів на товарне розмаїття українського експорту на етапі
гібридизації організаційно-інституційного забезпечення (ліквідація торговельно-
економічних місій і утворення відділів з економічних питань в дипломатичних
установах з підпорядкуванням Міністерству закордонних справ при провідній
ролі Міністерства економічного розвитку у формуванні і реалізації
зовнішньоекономічної політики);
Обґрунтовано напрями модернізації існуючої змішаної моделі комерційної
дипломатії України, виходячи з характерних ознак виокремлених моделей, зокрема в частині переходу до клієнтоорієнтованої комерційної дипломатії, її
активізації з охопленням всіх рівнів і поступовим підвищенням ступеня інтеграції
із зовнішньою політикою до помірного, а також заохочення комерційної
парадипломатії з належною координацією. Це потребуватиме заходів у наступних
напрямах: нормативно-правовому (забезпечення правових форм взаємодії бізнесу
і влади на національному та субнаціональному рівнях, розмежування
повноважень органів влади), організаційному (модернізація типу організаційної
структури зі створенням мережі торговельних представництв, інтегративний
підхід до координації по вертикалі та по горизонталі), кадровому (посилення
кваліфікаційних вимог і підвищення рівня компетентності дипломатів),
інформаційному (створення єдиного веб-порталу, посилення оперативності та
змістовності у наданні інформації експортерам), функціональному (активізація
комерційної дипломатії на всіх рівнях, особливо багатосторонньому; розвиток
мережевості комунікацій; заохочення виробничих та наукових зв‘язків тощо),
фінансовому (належне фінансування з диверсифікацією його джерел, заохочення
результативності діяльності), які мають реалізовуватися на засадах таких
принципів, як клієнтоорієнтованість, системність, адаптивність, компетентність,
результативність та ефективність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть
слугувати основою для подальшого розвитку системи комерційної дипломатії
України, поліпшення організаційного забезпечення та інституційної
спроможності органів влади в процесі управління дипломатичними процесами,
що супроводжують торгову та інвестиційну політику, сприяють розвитку
експорту та інвестування, а також гармонійній взаємодії між всіма елементами
системи.
Ключові слова: комерційна дипломатія, моделі комерційної дипломатії,
торгова дипломатія, економічна дипломатія, просування експорту, просування
інвестицій, торгова глобалізація, СОТ, Україна.