Трансформація регуляторної економічної політики в Україні

Кочук С.І. Трансформація регуляторної економічної політики в Україні.
–Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки. –
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», Київ, 2019 рік.
Дисертація присвячена вивченню теоретико-методологічних засад
регуляторної економічної політики, визначенню національних особливостей її
трансформації в Україні та обґрунтуванню стратегічних пріоритетів її реалізації
в умовах європейського вектору розвитку, а також розробці комплексного
алгоритму реалізації регуляторної економічної політики в Україні.
Сучасна теорія державної регуляторної політики поки не сформувала
однозначного бачення масштабів, меж і інтенсивності державного втручання,
інструментарію економічної політики, його ієрархії. Зарубіжні та вітчизняні
вчені по-різному оцінюють ефективність і корисність впливу економічної
політики на процеси модернізації, особливо в умовах глобалізації, коли частину
своїх функцій і повноважень держава делегує на регіональний або світовий
рівень.
Визначено, що теорія державної регуляторної політики наразі виділяє
декілька ключових проблем. Зокрема, якщо відносно необхідності економічної
політики дискусії вже не порушуються, то питання масштабів, меж та
інтенсивності державного втручання досі остаточно не вирішено. Актуальною є
і проблема інструментарію економічної політики, його ієрархії. Крім того,
відсутня єдність поглядів на ефективність й корисність впливу економічної
політики на процеси модернізації та неоднозначна оцінка науковцями стратегії
державної політики в умовах глобалізації, коли частину своїх функцій та
повноважень держава делегує на регіональний або світовий рівень. 3
На основі аналізу економічної політики в Україні кін. ХХ - поч. ХХІ ст.
доведено, що основною проблемою у визначенні теоретико-практичної моделі
пострадянської економічної політики стала неможливість імплементації
формату, змісту і логічної структури марксистської політекономії в
традиційному радянському трактуванні, в модель переходу від командно-
адміністративної до ринкової економіки. У той же час неокласична методологія
виявила свою обмеженість в аналізі трансформаційних процесів в Україні та
інших країн колишнього СРСР.
Протягом останніх 25-30 років економічна політика в Україні
характеризується постійними коливаннями між різними тактичними цілями
пануючих у даний період часу політичних сил і олігархічних груп, що призвело
до формування стрибкоподібної, суперечливої і волюнтаристської її моделі.
Кожна зміна політичної влади в Україні означала докорінну зміну економічної
політики, відмова від попереднього – позитивного або негативного – досвіду,
використання економічних важелів для досягнення політичних цілей і впливу
на політичних опонентів.
Виявлено, що процес формування регуляторної економічної політики в
Україні відбувся в умовах крайньої нерівномірності розподілу вигід та витрат.
Вітчизняний політикум виявився неготовим до участі в процесі приватизації в
ролі представника держави, а не учасника, який має додаткові привілеї через
власну близькість до центру прийняття рішень. У свою чергу, вітчизняний
бізнес виявився неготовим до ефективного управління набутими об’єктами
власності: мале та середнє підприємництво переважно пішло шляхом
перепродажів та торгівлі, а великий бізнес, майже без виключень, обрав
рентоорієнтовну модель поведінки. Домінування на ринку компаній – близьких
до політичної верхівки, відверте лобіювання владою їх інтересів за рахунок
скорочення суспільного добробуту, перетворили вітчизняний ринок передусім
на джерело дешевих ресурсів, і лише потім – на потенційно платоспроможний 4
ринок. Така модель національної стратегії та бізнес-поведінки не може не
обмежувати участь України у формуванні глобальної господарської системи.
Констатовано, що подібна взаємодія бізнесу та влади за умов відсутності
легітимного захисту приватного капіталу, сприяла виникненню національної
моделі олігархічного капіталізму – концентрації капіталу навколо центрів
прийняття економічних та політичних рішень.
Результати дослідження доводять необхідність переформатування
політики економічного регулювання, зміни її ключових акцентів з метою
підвищення ефективності трансформації регуляторної економічної політики в
умовах децентралізації, але за наявності величезної кількості регуляторних
бар’єрів для створення та розвитку бізнесу, непрогнозованості, нелогічності, і,
нерідко, суперечності законодавчих змін. В такому контексті та за умови
сировинного характеру вітчизняної економіки, розвитку вітчизняного ІТ-
сектору як аутсорсингового, неефективної інноваційної політики стрімкого
посилення та поглиблення технологічного розриву між Україною та
розвинутими країнами, основними пріоритетами реформування регуляторної
економічної політики в умовах європейського вектору розвитку, визначено
економічну децентралізацію, розвиток конкуренції, реформування системи
державних фінансів, запровадження системи електронного урядування,
розвиток державно-приватного партнерства.
Запропоновано модель розробки та реалізації регуляторної економічної
політики, яка ґрунтується на ідеях захисту національних інтересів та активної
підтримки політики економічної ефективності. Модель розробки та реалізації
регуляторної економічної політики забезпечує оптимальність прийняття
рішень, оскільки уможливлює знаходження балансу державних та суспільних,
державних та місцевих, державних та приватних інтересів.
Обґрунтовано можливість розвитку регуляторної економічної політики за
двома альтернативними напрямками: за принципом «від держави до держави» і
за принципом «від держави до суспільства і бізнесу». Автором проаналізовані 5
зазначені альтернативи за критеріями співвідношення економічного,
соціального, політичного; особливостей політичної та економічної стратегії на
міжнародних ринках; співвідношенню економічних і адміністративних методів
регулювання економіки, що дозволило сформувати сценарії реалізації
регуляторної економічної політики по кожному напрямку.
Розроблено комплексний алгоритм реалізації регуляторної економічної
політики в Україні за сценарієм «від держави до суспільства і бізнесу», який
відповідає як стартовим умовам нинішньої соціально-економічної ситуації,
стратегічним цілям і пріоритетам розвитку національної економіки, так і
основними напрямками реалізації стратегічних цілей, визначених на даному
етапі соціально-економічного розвитку. Алгоритм, побудований на принципах
комплексності, системності, несуперечності всіх ключових елементів, дозволяє
мінімізувати негативний вплив тих регуляторних ініціатив та традицій, які були
реалізовані протягом останніх десятиліть.
Комплексний алгоритм включає три блоки: перший блок загально-
стратегічний основне завдання якого визначення напрямку економічної
політики узгодження базових цінностей у суспільстві, світових та
загальноєвропейських трендів соціально-економічної політики держави та місії,
принципів та пріоритетів регуляторної економічної політики в Україні. Другий
блок стратегічно-тактичний на цьому етапі реалізації регуляторної економічної
політики йде мова про «стратегічні речі» – місію, принципи, пріоритети
регуляторної економічної політики в Україні, що відповідають стратегії
національного розвитку. З іншого – даний блок включає аналіз основних
поточних проблем, визначення конкретних проектів та програм,
характеристику джерел фінансування та ресурсного забезпечення регуляторної
економічної політики, а, головне, виокремлення цільових показників, етапів та
ефективності її реалізації. Отже основне завдання даного блоку – визначення,
які саме господарські відносини слід регулювати, окреслення методології
регулювання та оцінювання результативності регуляторної економічної політики. Блок оціночно-прогностичний блок алгоритму реалізації та
узгодження стратегічних пріоритетів та регуляторної економічної політики в
Україні, передбачає не лише корегування (за необхідності) термінів та
послідовності етапів реалізації регуляторних трансформацій, але й оцінку її
ефективності, виходячи з певних цільових показників та індикаторів.
Тільки комплексний підхід, який оцінює вплив регуляторного акту /
процесу від базисних цінностей в суспільстві, світових трендів, до оцінки
впливу на бізнес і суспільство, державну і місцеву владу, національну і
локальну економіку, забезпечать продуктивну реалізацію регуляторних реформ
в контексті європейського вектору розвитку.
Ключові слова: регуляторна економічна політика, реалізації та
узгодження стратегічних пріоритетів регуляторної економічної політики,
альтернативні сценарії регуляторної економічної політики, економічна
політика, економічної політики трансформаційного періоду України, урядове
адміністрування.