Поведінка домашніх господарств як суб'єктів ринкових відносин

Катаранчук Г.Г. Поведінка домашніх господарств як суб’єктів
ринкових відносин. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки». –
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Київ, 2018.
У дисертації здійснено системно-концептуальне дослідження теоретико-
методологічних і практичних основ поведінки домашніх господарств як
суб‘єктів ринкових відносин у сучасній економіці. Узагальнено методологічні
підходи щодо дослідження домашніх господарств як суб‘єктів ринкових
відносин та теоретичні основи обґрунтування їх економічної поведінки.
Запропоновано новий методологічний підхід до трактування сутності
домогосподарства як відкритої системи, що передбачає оцінку «входів» і
«виходів», аналіз шести підсистем (суб‘єктно-об‘єктної, інформаційної,
адаптаційної, цільової, функціональної, оціночної) та можливих змін у цій
системі під впливом економічних, правових, соціальних, демографічних,
конкурентних та інших чинників зовнішнього середовища.
Удосконалено класифікацію головних концепцій розвитку теорій
економіки домогосподарства (класична, неокласична, кейнсіанська, нова
концепція економіки домогосподарства, неомарксистська,
неоінституціональна) з виділенням теоретичних моделей у рамках цих
концепцій (економічної людини; раціональної поведінки, загальної та
граничної корисності; ефективного попиту; міжчасового вибору; «сім‘я – міні-
фабрика»; обмеженої раціональності та ін.).
Обґрунтовано необхідність розмежування теоретичних підходів щодо
аналізу поведінки домашніх господарств на нано-, мікро- і макрорівнях з
виділенням предмету та головних концепцій дослідження поведінки
домогосподарств на кожному з цих рівнів.
3
Встановлено структурно-функціональну залежність поведінки домашніх
господарств від існуючих механізмів узгодження економічних інтересів
суб‘єктів на різних стадіях розвитку ринкової економіки; доведено можливість
впливу на цю поведінку через систему економічних, соціальних та
інституціональних чинників; побудовано логічну модель узгодження інтересів
домогосподарств як суб‘єктів ринкових відносин.
Проаналізовано споживчу поведінку та її вплив на добробут
домогосподарств України. Виділено типові моделі та головні характеристики
споживчої поведінки: заощадлива та недемонстративна поведінка, характерна
для переважної більшості домогосподарств з низькими доходами; поведінка,
що ґрунтується на дотриманні консьюмеристської культури, характерна для
забезпечених мешканців мегаполісів; моделі функціонального споживання,
орієнтовані лише на основні потреби; поведінка індивіда, орієнтована на
демонстративне споживання; конформна та індивідуалістична поведінка, що
виявляється залежно від віку покупців; конс‘юмеристські моделі споживання,
що спостерігаються переважно серед молоді. Одним з найвагоміших чинників,
який впливає на поведінку споживачів, виділено розмір доходу.
Виявлено моделі поведінки домогосподарств на ринках ресурсів. Щодо
заощаджень домогосподарства поділяються на фінансово активні і фінансово
пасивні. Серед фінансово активних домогосподарств охарактеризовано такі
основні моделі поведінки: «заощаджувачі», «антизаощаджувачі»,
домогосподарства зі змішаною моделлю поведінки. Поведінка домогосподарств
щодо заощаджень пояснюється насамперед їх природним бажанням
забезпечити стабільне, постійно зростаюче споживання. Мотиви заощаджень
залишаються класичними: обачність та необхідність створення резерву на
випадок непередбачених обставин в умовах конкуренції; передбачливість,
врахування майбутнього співвідношення між доходами і витратами;
ощадливість, прагнення забезпечити собі доход у формі відсотка або
передбачуваного збільшення цінності майна; прагнення до підвищення
4
добробуту, до незалежності у споживанні від родичів; підприємливість,
бажання залишити спадщину тощо.
На ринку праці, крім класичних, визначено специфічні моделі поведінки,
– такі, що виникають у ході ринкової трансформації економіки: орієнтація на
законні або незаконні способи збагачення (тіньова зайнятість,
самозайнятість, орієнтації на патерналістські або партнерські відносини
домогосподарства з роботодавцем).
Виявлено, що активність домогосподарств як суб‘єктів підприємницької
діяльності безпосередньо залежить від: сприятливого нормативно-правового,
інституційного та операційного середовища; можливостей оперативного
доступу підприємців до джерел фінансування за привабливими умовами;
ефективності податкового адміністрування малих і середніх підприємств;
формування підприємницької культури та розвитку конкурентоспроможного
людського капіталу і підприємницьких навичок; наявності інноваційного
потенціалу домогосподарств.
Дослідження умов функціонування та поведінки домогосподарств як
власників ресурсів на ринках ресурсів дало можливість констатувати, що за час
ринкової трансформації економіки в Україні так і не склалися умови, достатні
для того, щоб домогосподарства змогли у повній мірі реалізувати свій
потенціал. Їхня поведінка значно залежить від зовнішніх чинників (політичних,
законодавчих, економічних, технологічних, конкурентних, демографічних та
інших умов). Крім того, зазначено внутрішні чинники, що зумовлюють цю
поведінку та не дозволяють оптимізувати економічні рішення.
Виявлено мотиви і стимули поведінки домогосподарств на різних ринках
у залежності від того, у якій ролі вони виступають (покупці, виробники,
інвестори, продавці робочої сили). Зазначено суперечливий характер цих видів
поведінки. Визначено механізми, умови та засоби впливу на поведінку
домогосподарств з метою забезпечення спрямованості їх діяльності на
5
підвищення ефективності використання ресурсів, зростання добробуту,
сприяння сталому розвитку економіки і суспільства.
Визначено механізми інституціонального регулювання поведінки
домашніх господарств. Конкретизовано поняття механізмів взаємодії
пізнавальної, вольової, емоційної, цільової, програмної, інституціональної,
інвайронментальної, інформаційно-інструментальної, координаційно-
субординаційної, процесної, результативної та регулятивної підсистем у
моделях економічної поведінки домогосподарств, що формують алгоритми та
стереотипи поведінки домогосподарств як споживачів та як власників
економічних ресурсів. Розроблено методичні підходи до формування стратегії
економічної поведінки домогосподарств в умовах невизначеності зовнішнього
середовища.
Ключові слова: домашнє господарство, суб‘єкти ринкових відносин,
економічна поведінка домашніх господарств, мотиви поведінки, споживча
поведінка, поведінка на ринках ресурсів, підприємницька поведінка,
детермінанти формування економічної поведінки, моделі економічної
поведінки, стратегії поведінки домогосподарств.