Творчість О. Копиленка і соцреалістична парадигма 1920-1950х років

Мета дослідження – визначити своєрідність проблемно-тематичного
та естетико-стильового аспектів творчості О. Копиленка в контексті
соцреалістичної парадигми 1920–1950-х років, простежити специфіку творчої
еволюції йз’ясувати характерні риси прози письменника.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
- розглянути динаміку творчого шляху О. Копиленка, систематизувати
наявні в українському літературознавстві рецептивно-критичні концепції
його письменницького доробку; - окреслити сутність поняття «соцреалістична парадигма», особливості
її оприявлення в українськомулітературному процесі1920–1950-х років;
- охарактеризувати проблемно-тематичну структуру прози
О. Копиленка1920–1950-х років;
- виявити художньо-ідейну специфіку втілення жанрів виробничого
роману й роману виховання в творчості письменника (на матеріалі романів
«Народжується місто», «Дуже добре» та «Десятикласники»);
- проаналізуватикомплекс провідних образів та систему персонажів
оповідань і романівО. Копиленка;
- з’ясуватиособливості часопросторової організаціїпрози О. Копиленка
1920-1950-х років.
Об’єктомдослідженняє твори О. Копиленка: оповідання збірок
«Кара-Круча» (1923), «Іменем українського народу» (1924), «Буйний
хміль» (1925), «Твердий матеріал» (1928), «Допит», «Батько»,
«Брати» (1942), «Мовчання» (1943), «Невтомне життя» (1945), повість
«Буйний хміль» (1924), романи – «Визволення» (1929), «Народжується
місто» (1932), «Дуже добре» (1936), «Десятикласники» (1938),
«Лейтенанти» (1947), «Земля велика» (1957).