Драматургія Юрія Косача в контексті літератури української еміграції

Реутова М. А. Драматургія Юрія Косача в контексті літератури
української еміграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська
література». – Донецький національний університет імені Василя Стуса
Міністерства освіти і науки України;
Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ, 2018.
Дисертація є першим цілісним дослідженням драматичної творчості
Юрія Косача в літературному контексті драматургії української діаспори.
Вперше залучено до аналізу неопубліковані драматичні твори, маловідомі
архівні матеріали, що значно розширюють можливості літературознавства з
дослідження творчості Косача та дозволяють увести доробок письменника в
дискурс української еміграційної драматургії.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів з окремими
підрозділами, висновків, списку використаних джерел, додатку. Перший
розділ присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічної основи
дисертації. Виявлено, що складність контекстуального аналізу драматургії
Ю. Косача зумовлена відсутністю у сучасному літературознавстві
ґрунтовного теоретичного осмислення поняття «контекст», методології
виокремлення його рівнів. Залучення літературного, біографічного,
історичного, авторського контекстів дозволило виявити суб’єктивне
сприйняття світу письменником, художню реалізацію біографічних колізій у
творах, автоінтертекстуальність як характерну ознаку його ідіостилю, що
підтверджувала зосередженість автора на власних почуттях і переживаннях.
Здійснено систематизацію літературознавчих досліджень про
драматургію представників української еміграційної літератури: Ю. Косача,
І. Костецького, І. Чолгана, О. Бабія, І. Багряного, Л. Коваленко, А. Юриняка.
Виявлено, що, на відміну від радянської літератури, яка розвивалася майже в 3

повній ізоляції від світових художніх тенденцій, еміграційна література
функціонувала в руслі ідейного розмаїття доби. Акцентовано увагу на
експериментальному характері драматургії української діаспори, специфіці
композиційної організації п’єс. Обґрунтовано, що значний вплив на
українських митців мав німецький драматург Б. Брехт. Від його «епічного
театру» діаспорні драматурги запозичили трансформацію художньої
структури драматичного твору, апелювання до інтелектуальних та
аналітичних здібностей читача, активізацію інтересу не до розв’язки, а до
перебігу подій.
У другому розділі з’ясовано особливості психоаналітичної
трансформації автобіографічного матеріалу у драмі «Кортез і безталанна» та
«Скорбна симфонія». Біографія Ю. Косача підтверджувала пристосовництво
до різних суспільно-політичних і культурних ситуацій, унаслідок чого
біографічна проблема стала предметом інтелектуальної рефлексії читача.
Психологічна роздвоєність митця призводила до душевного дискомфорту та
знайшла свій вияв у його творчості, що була для нього своєрідною
аутотерапією. В образі головного героя – Кортеза – передається
світовідчуття, психологічна ситуація вигнанця та авторська неспроможність
реалізуватися у США. Автор свідомо зображує героїв у межових ситуаціях,
відтворених ним із власного досвіду для спостереження за їх поведінкою.
Така своєрідність творчого підходу пояснюється глибокою психологічною
роздвоєністю самого Ю. Косача.
З’ясовано, що сюжет драматичного твору «Скорбна симфонія» постає
не відтворенням біографії письменника, а відштовхуванням від неї,
компенсацією того, що не здійснилося в реальному житті. Дисертантом
обґрунтовано значення головного героя твору Дмитра Бортнянського,
автопсихологічного персонажа, його компенсаторну функцію у процесі
автоінтерпретації.
У третьому розділі з’ясовано змістові та структурні особливості
історичної концепції митця, втіленої у драмах «Облога» та «Марш 4

Чернігівського полку». Встановлено, що Ю. Косач одним із перших відкрив
для українського читача справжні реалії повстання декабристів в Україні. В
основі твору лежать відомості про діяльність у Російській імперії кінця
1810 – середини 1820-х років різних політичних гуртків і масонських лож,
зокрема «Північного товариства» (Петербург) і «Південного товариства»
(Тульчин, Кам’янець, Васильків). Проте найбільшу увагу в драмі автор
приділив діяльності «Товариства об’єднаних слов’ян», яке було засноване й
діяло в Україні.
Виявлено, що активне звернення Юрія Косача до історичного минулого
у драматичних творах зумовлює доречність розгляду доробку письменника в
історичному контексті. Драматург здійснює спробу естетизації симетрії між
минулим і теперішнім, здійснює глибокий аналіз подій української та
світової історії крізь призму ретроспективи. Історична тематика дозволяє
актуалізувати важливі проблеми, які доречно досліджувати з позиції
«позазнаходження» (за М. Бахтіним). Юрій Косач удається до осмислення
сутності історичної місії України та її народу, вводить вітчизняну історію до
широкого світового контексту, створює цілу низку національних художніх
образів, що є наслідком оригінальної авторської концепції історизму.
У четвертому розділі здійснено інтертекстуальний аналіз драми «Дійство
про Юрія-Переможця», який передбачає виявлення численних міжтекстових
зв’язків. З’ясовано, що у драмі «Дійство про Юрія-Переможця» літературний
контекст створений автором свідомо і виявляється на ідейному, жанровому й
образотворчому рівнях тексту. Письменник подає не певну модель світу, а
безліч її версій. На формальному рівні у драмі Юрія Косача помітне
поєднання ознак авангардного письма і барокового театру, представленого
інтермедіями та алегоріями. Автор поєднує різні художні техніки не лише
задля увиразнення зв’язку із минулим, а й для того, щоб за його допомогою
прокоментувати тогочасні реалії, підкреслити конфлікт старого з новим.
У висновках узагальнено основні положення дисертації. Аналіз
драматургії Юрія Косача підтвердив наявність не тільки спільних рис із
творами представників української діаспори середини ХХ століття, а й
виявив своєрідність творчого мислення митця. Специфіку драматичної
творчості Ю. Косача визначають: оригінальна історична концепція та діалог
зі світовою культурною традицією, питомою складовою якої, на думку
письменника, є українська література; експериментальність поетики;
наскрізна інтертекстуальність як показник інтелектуальної елітарності.
Драматичний доробок Юрія Косача – це оригінальний мистецький феномен,
що вписується в природне повернення національного письменства до
європейського літературного контексту.
Ключові слова: драматургія, драма, драматична поема, контекст,
еміграція, абсурд, екзистенціалізм, поетика.