Мода тоталітаризму та посттоталітаризму в європейській культурі: філософсько-антропологічний аналіз
Олександра Капітоненко
Інформація
Коментарі (0)
Мода тоталітаризму та посттоталітаризму в європейській культурі: філософсько-антропологічний аналіз - Олександра Капітоненко
Автор: Олександра Капітоненко
Написано: 2017 року
Твір додано: 20-10-2021, 12:02
Завантажити:
Мета дисертаційного дослідження: визначити місце, роль та ознаки
модної індустрії тоталітарного та посттоталітарного суспільства в аспекті
філософської антропології, прагматики культури та соціокультурної еволюції
моди ХХ століття.
Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність розв’язання таких
взаємопов’язаних завдань:
– охарактеризувати моду тоталітаризму та посттоталітаризму в межах
уніфікуючих та антитетичних стратегій, що визначають як процес
гомогенізації, так і індивідуалізації модних інновацій в ідеологізованому
просторі культури;
– уточнити поняття «пострадянський» та «посткомуністичний» простір,
«неокласика», «еклектика», «синтез мистецтв» у контексті тоталітарної та
посттоталітарної моди;
– надати експлікацію етико-естетичних ознак модних інновацій в
контексті компаративістського та полісистемного підходів щодо дослідження
функціонування моди в тоталітарних та посттоталітарних суспільствах;
– визначити стильові детермінанти моди радянського та
пострадянського суспільства в контексті утворення авангардних реалій
модних інновацій (твори Казиміра Малевича, Василя Кандинського,
Олександра Родченка);
– охарактеризувати ретроархієзуючї тенденції моди тоталітарного
суспільства, зокрема неокласики, етнокультурних інтенцій, а також
мистецьких політичних презентацій моди як реалій видовищності і комплексу
міфогеної творчості тоталітарного суспільства;
– визначити постмодерністські інтенції посткомуністичної моди, яка
презентується як своєрідний арт-простір, як широка адаптація і водночас
реінсталяція західних інтенцій модних інновацій в просторі національного
антитетичного руху незалежних країн колишнього СРСР;
– здійснити аналіз естетичних утопій моди двадцятого століття, що
починається з авангардного поштовху «Прозодяг», та визначає простір
культурної резервації, «острівної онтології», за Е.Мореном, локалізації моди
як своєрідного синтезу мистецтва;
– презентувати системи інституалізації моди в контексті утворення
домів моди та широких фестивальних рухів, пов’язаних з модою, що
призводить до певної гомогенізації цінностей культури та модного
видовищно-презентативного простору культури пострадянського простору;
– визначити педагогічні, творчі та модельно-конструктивні пріоритети
київської школи дизайну одягу.
модної індустрії тоталітарного та посттоталітарного суспільства в аспекті
філософської антропології, прагматики культури та соціокультурної еволюції
моди ХХ століття.
Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність розв’язання таких
взаємопов’язаних завдань:
– охарактеризувати моду тоталітаризму та посттоталітаризму в межах
уніфікуючих та антитетичних стратегій, що визначають як процес
гомогенізації, так і індивідуалізації модних інновацій в ідеологізованому
просторі культури;
– уточнити поняття «пострадянський» та «посткомуністичний» простір,
«неокласика», «еклектика», «синтез мистецтв» у контексті тоталітарної та
посттоталітарної моди;
– надати експлікацію етико-естетичних ознак модних інновацій в
контексті компаративістського та полісистемного підходів щодо дослідження
функціонування моди в тоталітарних та посттоталітарних суспільствах;
– визначити стильові детермінанти моди радянського та
пострадянського суспільства в контексті утворення авангардних реалій
модних інновацій (твори Казиміра Малевича, Василя Кандинського,
Олександра Родченка);
– охарактеризувати ретроархієзуючї тенденції моди тоталітарного
суспільства, зокрема неокласики, етнокультурних інтенцій, а також
мистецьких політичних презентацій моди як реалій видовищності і комплексу
міфогеної творчості тоталітарного суспільства;
– визначити постмодерністські інтенції посткомуністичної моди, яка
презентується як своєрідний арт-простір, як широка адаптація і водночас
реінсталяція західних інтенцій модних інновацій в просторі національного
антитетичного руху незалежних країн колишнього СРСР;
– здійснити аналіз естетичних утопій моди двадцятого століття, що
починається з авангардного поштовху «Прозодяг», та визначає простір
культурної резервації, «острівної онтології», за Е.Мореном, локалізації моди
як своєрідного синтезу мистецтва;
– презентувати системи інституалізації моди в контексті утворення
домів моди та широких фестивальних рухів, пов’язаних з модою, що
призводить до певної гомогенізації цінностей культури та модного
видовищно-презентативного простору культури пострадянського простору;
– визначити педагогічні, творчі та модельно-конструктивні пріоритети
київської школи дизайну одягу.
Вступ…………………………………………………………………...…………3
Розділ І. Джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження
1.1. Історіографія проблеми………………….………………..…….……… 15
1.2. Етико-естетичні засади компаративістського та полісистемного
дослідження модних інновацій та комунікацій…………………..…..…….…37
1.3. Мода тоталітаризму та посттоталітаризму як соціокультурний
феномен………………………………………………………………....….……56
Висновки до першого розділу………………………………………....……….69
Розділ ІІ. Стильові детермінанти моди радянського та пострадянського
суспільства
2.1. Авангард-1 та авангард-2 в моді ХХ століття: від світобудівництва до
маньєризму…………………………………...………………………….…...….71
2.2. Неокласика тоталітарної та посттоталітарної моди………….….………89
2.3. Постмодерністські інтенції моди посткомуністичного суспільства…...109
Висновки до другого розділу….………………………………………….…...119
Розділ ІІІ. Формування естетичних та мистецьких пріоритетів моди в
радянському та пострадянському просторі культури ХХ століття
3.1. Естетична утопія групи «Прозодяг» як синтез мистецтв: формування
перших інституцій з дизайну одягу…………………….….………….……...121
3.2. Синтетичні та еклектичні тенденції формування шкіл з дизайну одягу в
Україні………………………………………………………...………………..133
3.3. Київська школа риторичного дизайну як синтез лінгво-семіотичного та
візуального поворотів у моді ХХ століття…………………………………...144
Висновки до третього розділу………………………………………………...153
Висновки………………………………………………...…………………….155
Список використаних джерел…………………………...………………….159
Розділ І. Джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження
1.1. Історіографія проблеми………………….………………..…….……… 15
1.2. Етико-естетичні засади компаративістського та полісистемного
дослідження модних інновацій та комунікацій…………………..…..…….…37
1.3. Мода тоталітаризму та посттоталітаризму як соціокультурний
феномен………………………………………………………………....….……56
Висновки до першого розділу………………………………………....……….69
Розділ ІІ. Стильові детермінанти моди радянського та пострадянського
суспільства
2.1. Авангард-1 та авангард-2 в моді ХХ століття: від світобудівництва до
маньєризму…………………………………...………………………….…...….71
2.2. Неокласика тоталітарної та посттоталітарної моди………….….………89
2.3. Постмодерністські інтенції моди посткомуністичного суспільства…...109
Висновки до другого розділу….………………………………………….…...119
Розділ ІІІ. Формування естетичних та мистецьких пріоритетів моди в
радянському та пострадянському просторі культури ХХ століття
3.1. Естетична утопія групи «Прозодяг» як синтез мистецтв: формування
перших інституцій з дизайну одягу…………………….….………….……...121
3.2. Синтетичні та еклектичні тенденції формування шкіл з дизайну одягу в
Україні………………………………………………………...………………..133
3.3. Київська школа риторичного дизайну як синтез лінгво-семіотичного та
візуального поворотів у моді ХХ століття…………………………………...144
Висновки до третього розділу………………………………………………...153
Висновки………………………………………………...…………………….155
Список використаних джерел…………………………...………………….159
Що ще подивитися