Концепція історичного минулого в українській драматургії 1920–1930-х років (С. Черкасенко, Л. Старицька-Черняхівська, І. Микитенко, М. Ірчан)

Мета дослідження – здійснити системну концептуальну інтерпретацію образу
минулого в українській драматургії 1920–30-х років, з’ясувати нові естетичні якості
та художні прийоми змалювання національної історії в драматичних творах українських письменників, чия творчість припадає на перші десятиліття ХХ
сторіччя.
Реалізація поставленої мети може бути конкретизована у таких завданнях:
 обґрунтувати концептуальні засади формування інтерпретаційних
моделей минулого в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ
століть;
 простежити етапи становлення концепції минулого в літературному
дискурсі доби Розстріляного Відродження;
 висвітлити трансформацію уявлень про національну історію та візію
української минувшини в літературі кінця ХІХ – початку ХХ століть;
 визначити типові ознаки концепції українського минулого в драматургії
1920–30-х років, окреслити її витоки та принципи функціонування;
 вивчити специфіку втілення концепції національно-міфологічної
концепції минулого в драматургії Спиридона Черкасенка та Людмили
Старицької-Черняхівської;
 з’ясувати особливості втілення ідеологічно-риторичної концепції
минулого в драматичних творах Мирослава Ірчана та Івана Микитенка;
 проаналізувати домінантні мотиви змалювання історичних подій
минулих епох у творчій практиці Спиридона Черкасенка, Людмили
Старицької-Черняхівської, Мирослава Ірчана, Івана Микитенка;
 висвітлити шляхи становлення агітаційної п’єси як особливого
жанрового різновиду в драматургії 1920–30-х років;
 узагальнити концепції минулого в українській драматургії 1920–30-х
років.