Історія психології XIX — початку XX століття

ЗМІСТ
Передмова 4
Вступ 8
Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології 8
Матеріальне та ідеальне єство людини і принцип взаємної доповнюваності в історичній психології та історії психології 31
Частина перша
ОБРАЗ ЛЮДИНИ: АКАДЕМІЧНИЙ СТИЛЬ
Розділ I. Наукова і сцієнтистська психологія XIX — початку XX століття 35
Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопенгауер (1788—1860) 36
Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна 47
Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського 55
Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Куна 58
Загальний поділ історико-психологічного процесу на ґрунті принципу дії 59
Розділ II. Мета вчинкової дії 76
Психологія як наука про виникнення і структуру суб’єктивного досвіду 76
Специфічна енергія органів чуття. Й. Мюллер (1801—1858) 83
Психофізіологія органів чуття та образ світу. Г. Гельмгольц (1821—1894) 88
“Мова — це світ, що лежить між світом зовнішніх явищ і внутрішнім світом людини”. В. Гумбольдт (1767—1835) 91
Душа і слово — божественні властивості людини. М. О. Максимович
(1804—1873) 96
Мова народу та індивідуальна творчість мови. О. О. Потебня (1835—1891) 104
Душа як мікрокосмос 114
Динаміка уявлень та механіка духу. Психологія Й. Ф. Гербарта (1776—1841) 114
Розкриття великого світу через світ малий. Г. Р. Лотце (1817—1881) 119
Психічний світ. Позиція бачення світу і його самоспоглядання. М. М. Ланге (1858—1921) 127
Психологія свідомості як науковий напрям 129
Встановлення психофізичних закономірностей. Г. Т. Фехнер (1801—1887) — поет, філософ, учений 129
Ідея самобутності психічних явищ і завдання психології. К. Д. Кавелін (1818—1885) 136
Психологія як наука про “безпосередній досвід”. В. Вундт (1832—1920) 140
611

Історична психологія світових воєн 155
Структурна психологія. Е. Б. Тітченер (1867—1927) 160
Емпіріокритицизм і психологія. Р. Авенаріус (1843—1896) 162
Паралогізм психологічної загадки. Дослідження пам’яті. Г. Еббінгауз (1850—1909) 165
Психологія свідомості і самосвідомості як напрям, що долає психологізм. Теорія вчування. Т. Ліппс (1851—1914) 175
Інтуїтивізм творчої еволюції психічного та психофізіологічний паралогізм. А. Бергсон (1859—1941) 178
Прагматичні парадокси з “психологією свідомості”. В. Джемс (1842—1910) 186
Психологія з емпіричної та інтенційної точок зору. Ф. Брентано (1838—1917) 198
Розділ III. Засіб дії. Психіка як знаряддя пристосування до середовища. Психологія як природнича наука 201
Теорії пасивного пристосування 205
Принцип адаптації та еволюційний підхід у психології. Г. Спенсер (1820-1903) 205
Походження психічних властивостей людини від тваринних форм психічного та диференційний перехід між ними. Ч. Дарвін (1809—1882) 212
Рефлекторна теорія психічного та вирішального впливу середовища на формування психіки. І. М. Сєченов (1829—1905) 219
Теорії активного пристосування 235
Принцип руху та визначальна роль спадковості у формуванні психічного. Т. Рібо (1839—1916) 235
Теорії коригуючого пристосування 249
Систематичний виклад теорії людського духу на засадах природничо-наукової психології. О. Бен (1818—1903) 249
Поняття рефлекторного кільця у психології. Дж. Дьюї (1859—1952) 255
Розділ IV. Характер дії. Психологія людського духу 258
Співвідношення мети і засобу в структурі вчинкової дії на засадах принципу взаємного доповнення 258
Людська душа як предмет педагогічної антропології. Антропологічний принцип у психології. К. Д. Ушинський (1824—1870) 261
Серце і вчинок. Психологія П. Д. Юркевича (1826—1874) 269
Психічний ортобіоз в оптимістичному тлумаченні. Наукова правда — в цілісному, раціональному баченні природи людини. І. І. Мечников (1845—1916) 275
Мета і засіб у вчинковій дії: колективні та індивідуальні форми психічного 279
Психологія народів та її складові 279
Психологія “колективної свідомості”. Е. Дюркгейм (1858—1917) 290
Психологія “колективних уявлень”. Л. Леві-Брюль (1857—1939) 297
Частина друга
ОБРАЗ ЛЮДИНИ: КОЛІЗІЙНО-ДРАМАТИЧНИЙ СТИЛЬ
Розділ V. Характер дії: психологія людського духу 304
Співвідношення мети й засобу у вчинку на. засадах класової ідеології та інквізиторської уніфікації 304
Марксизм як ідеологія та психологія людини. К. Маркс (1818—1883), Ф. Енгельс (1820—1895) 306
612

Про психологію Великого Інквізитора. Ф. М. Достоєвський (1821—1881): попередники й наступники (Від казки до легенди. Центральний узагальнюючий архетип людського життя) 321
“Психологія народів і мас”, зрештою, психологія людини. Г. Лебон (1841—1931) 339
Психологія характеру та особистості 343
Принцип особистості бути самим собою та його моральна безпринципність. “Пер Гюнт” Г. Ібсена (1828—1906) 343
Особистість: тип аполлонівський і діонісійський. Звернення до надлюдини — “Воля до влади”. Ф. Ніцше (1844—1900) 350
Всеблаженство буття в собі та злиденність його сенсу. Історія психології та психологія спокуси. Г. Флобер (1821—1880), А. Франс (1844—1924) 359
Невропатичність геніальності. Ч. Ломброзо (1836—1909) 364
Психологічні ескізи з історії. Π. І. Ковалевський (1849—1923) 367
Гармонійний розвиток у людській особистості естетичних та етичних засад. С. Кіркегор (1813—1855) 372
Характер особистості як співвідношення мети й засобу в характері дії. Вчення про нахили особистості. О. Ф. Лазурський (1874—1917) 381
Особистість майбутнього. Футуризм — спосіб життя та ідеологія творчості. Ф. Марінетті та інші 391
Темпоральні елементи сучасності та відповідна духовна ситуація 397
Психологія особистості: діалектика життя і творчості 400
Душа та особистість в екзистенційному висвітленні 400
Нове архітектурне середовище і психіка людини 411
Техніка і техніцизм щодо психології людини та її духовності 414
Психологічні засади розкриття художнього образу в літературі та мистецтві XIX і XX ст. 418
Осьовий час мистецтва і художні пошуки прекрасного з негацією потворного 423
Мистецтво класицизму, романтизму, модернізму і постмодернізму та психологія вражень 426
Секрети поетичної творчості і людської душі. Іван Франко (1856—1916) 428
“Питання теорії та психології творчості”. Творчість народна і творчість особистісна 433
Історична психологія особистості і творчості. Роль і межі переказу в становленні особистісної творчості. О. М. Веселовський (1838—1906) 435
Філософія винаходу і винаходи у філософії (Вступ до історії філософської творчості). І. І. Лапшин (1870—1955) 449
Сенс творчості. М. О. Бердяєв (1874—1948) 455
“Щастя творити” (Р. Роллан) і “Фурія руйнування” (Гегель) — риси вчинку XIX і XX ст. Післядія і кара за дію. Політика і мораль 469
Характер любовного діалогу 483
“Заповіт Каїна” — “спадщина злочинів і страждань, які обтяжують людство”. Л. фон Захер-Мазох (1836—1895) 483
Психологія переображеного Еросу. Б. П. Вишеславцев (1877—1954) 486
Психологія в історії звичаїв Е. Фукса. Еротизм: тілесне, психічне, духовне 493
Душа людини в аксіологічному тлумаченні 499
Описова психологія проти пояснювальної. В. Дільтей (1833—1911) 499
Душа людини в екстатичному пориванні до вищих рівнів буття. Психіка, яка сама себе долає. С. Л. Франк (1877—1950) 510
613

Софійність, або сенс учинку і життя 516
Сенс життя в структурі дії. Μ. М. Рубінштейн (1880—1953) 516
Вчинок як логічний осередок і пафос психологічного вчення. Г. І. Челпанов (1862—1936) 521
Унікальність і відповідальність вчинку як засади його рефлексивності. Μ. М. Бахтін (1895—1975) 524
Розділ VI. Теорія вчинку і шляхи розвитку психології XX ст. 531
Пропедевтика психологічної теорії вчинку 531
Загальна природа вчинку 540
Детермінізм і свобода стосовно катарсисної концепції вчинку 582
Легенда про Ерос 591
Вчинковий осередок у психології 594
Дія та післядія (рефлексія) — тлумачні принципи психології XIX й XX ст. 594
Список використаної літератури 604