Формування, розвиток і перспективи двосторонніх відносин України та Канади

Макар В. Ю. Формування, розвиток і перспективи двосторонніх відносин
України та Канади. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за
спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального
розвитку. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,
Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.
Дисертація присвячена виявленню сутнісних характеристик рис процесу
формування, розвитку і перспектив двосторонніх відносин України та Канади.
Обгрунтовано, що серед дослідників двосторонніх відносин сформувався
консенсус щодо їх найбільш важливих ознак, які визначають вектори розвитку
системи міжнародних відносин: ознаки структурного ряду, які вказують на
кількісні та якісні зміни в сукупності політичних акторів; ознаки системного
ряду, які вказують на співвідношення впорядкованості та хаотичності в системі
міжнародних відносин; ознаки середовища, в якому відбувається
функціонування системи міжнародних відносин (глобалізація, технологізація
та інформатизація); ознаки соціального ряду, відображені у тенденціях
оновлення соціального простору (демографія, екологія, права людини).
Доведно, що канадська політика мультикультуралізму, спрямована на
залучення етнічних громад до соціокультурних та політичних процесів в
суспільстві, стала основою політичної суб’єктивації української діаспори
Канади в системі двосторонніх українсько-канадських відносин після здобуття
Україною незалежності. Низький рівень сегрегації етнічних громад в сферах
освіти та бізнесу, як результат канадської моделі політики
мультикультуралізму, сприяв формуванню партнерських (паритетних,
особливих, стратегічних) відносин Канади з країнами-донорами етнічних
громад (Україною) та висхідній соціальній мобільності представників
української діаспори.


3
Встановлено, що українська діаспора, будучи сформованою та
функціонуючою в сприятливих умовах канадського мультикультуралізму,
сьогодні перебуває на етапі внутрішніх та організаційних змін, покликаних
зміцнити її в системі сучасних викликів та загроз. Стратегія, обрана
українською діаспорою Канади, забезпечила: неперервність процесу
відтворення української етнічної ідентичності; соціокультурну, економічну та
політичну інтеграцію українських іммігрантів; визнання впливовості
української діаспори в просторі публічної політики Канади, що дозволяє
означати її як протом’якої сили у системі двосторонніх відносин України та
Канади. Дієва мережа організаційних структур української діаспори,
інкорпорація її представників до політичної еліти Канади на регіональному та
національному зрізах політики, розосередження в соціальній структурі
канадського суспільства та здатність до збереження української етнічної
ідентичності забезпечили політичну суб’єктність, для якої базовим
інструментом політичної діяльності є м’яка сила.
Розкрито особливості процесу інституціоналізації двосторонніх відносин
України та Канади, зміст та характер яких відбувався під впливом української
діаспори, яка сприяла формуванню позитивного іміджу України в канадському
політикумі та сформувала ґрунт для швидкого визнання незалежності України.
Формування та діяльність дипломатичних служб Канади в Україні є
відображенням змістовного контексту національних інтересів та зовнішньої
політики Канади, дипломатичних стратегій її партнерів, загальної
характеристики геополітичних процесів. Основою форм та технологій
канадської дипломатії в Україні є історичні зв’язки, які були сформовані під
час чотирьох імміграційних хвиль українців до Канади та відображених в
функціонуванні організаційно спроможної української діаспори.
Підтверджено, що процес інституціоналізації двосторонніх відносин
України та Канади супроводжувався створенням їх нормативно-правового
каркасу, який має два виміри: національний, який відображає нормативний
характер двосторонніх відносин, як відносин взаємозалежності, яка


4
мотивується необхідністю задоволення внутрішніх потреб соціально-
економічного розвитку кожної держави-партнера; міжнародний, що відображає
усвідомлену необхідності забезпечення правовими нормами спільних інтересів,
з якими пов’язані національні інтереси держав. Формування нормативно-
правового каркасу двосторонніх відносин є відображенням статусу
національних держав як безпосередніх учасників творення / санкціонування
норм національного та міжнародного права.
Доведено, що система інструментів моделі українсько-канадських
двосторонніх відносин міжнародних відносин є складною структурою
взаємопов’язаних елементів, які забезпечують процес досягнення мети
двосторонніх відносин та є їх регулятором. Таке визначення сутності системи
інструментів двосторонніх відносин вказує на її структурно-функціональні
характеристики, тобто певний набір інструментів (двосторонні зустрічі,
міжурядові комісії, парламентські групи та комітети, міжвідомчі об’єднання
національного рівня, проєкти, публічна дипломатія), в якій кожен інструмент
виконує чітко означені функції. Найбільш потужним інструментом
двосторонніх відносин є спільні проєкти та програми допомоги Україні з боку
Уряду Канади, започатковані в 1991 р. з метою підтримки зусиль нашої
держави, спрямованих на розбудову демократичного суспільства та ринкової
економіки, вирішення соціальних та екологічних проблем, поглиблення
існуючих політичних та економічних зв’язків.
Обгрунтовано, що безпекові аспекти українсько-канадського політичного
партнерства в умовах російської агресії в Україні є похідними від концепту
зовнішньої політики держави-партнера та реалізуються на принципах:
суб’єктності, відповідно до якого кожна держава є суверенною та самостійно
виробляє зовнішню політику; реалістичності, відповідно до якого держава не
може ставити перед собою нездійсненних завдань; прагматизму, відповідно до
якого забезпечення національних інтересів держави не може здійснюватися без
урахуванням національних інтересів партнера по двостороннім відносинам.


5
Інтерпретація принципів зовнішньополітичної діяльності держави відображена
в концептуальних засадах її зовнішньої політики.
Доведено, що необхідність захисту територіальної цілісності України в
умовах російської агресії в Україні спричинило поглиблення безпекових
аспектів політичного партнерства України та Канади. Україна отримала
підтримку в рамках низки численних проєктів та змогла перенести у площину
публічного дискурсу проблеми постачання летальної зброї та оборонної
військової техніки, включення України до переліку країн, до яких дозволено
постачання вогнепальної зброї, обміну інформацією між розвідками та
супутниковими знімками, необхідності посилення співпраці між Канадою та
Україною в сфері оборонної промисловості та кібербезпеки. Канада, як
держава-партнер, що просуває українські інтереси в системі міжнародних
відносин отримала можливість геополітичного ствердження: перетворюючи
збройний конфлікт в Україні на ключову тему, Канада претендує на роль
лідера міжнародного діалогу, щодо мирного вирішення збройного конфлікту в
Україні, ініційованого та здійснюваного Російською Федерацією.
Виявлено, що економічне співробітництво України та Канади, яке
ґрунтується на виробленні адекватної сукупності інструментів та механізмів
розширення товарообігу, вдосконалення експортно-імпортної структури,
прогнозування та оцінки товарних ринків, здійснення валютно-фінансових
операцій, відбувається під впливом процесів глобалізації. Порівняння
рейтингів України та Канади за Індексом сприяння торгівлі, Індексом
економічної складності та Індексом економічної свободи дозволило встановити
та обґрунтувати, що між Україною та Канадою існують принципові відмінності
в політиці сприяння торгівлі та економічній свободі. Україна, що перебуває в
стані війни, не створила умови для конкурентних економічних відносин
шляхом забезпечення верховенства права, зокрема захисту прав власності,
ефективності судочинства, формату правових відносин на ринку праці,
формування відкритості ринку для інвестування. Водночас, упродовж останніх
двох десятиліть позиції і України, і Канади у рейтингу економічної складності


6
погіршувалися. Одним із встановлених парадоксів є те, що російська військова
агресія Росії в Україні надала поштовх до збільшення державних
капіталовкладень у виробництво продукції військового призначення, що є
складним виробничим процесом, який піднімає позицію нашої країни.
Неоднозначний контекст українсько-канадських двосторонніх економічних
відносин не став перешкодою для підписання «Угоди про вільну торгівлю між
Україною та Канадою» , яка набула чинності 1 серпня 2017 р.
Огрунтовано, що природа та сутність гуманітарної складової
двосторонніх відносин передбачає виокремлення їх домінанти, через яку
формується розуміння природи та механізмів їх функціонування. Для кейсу
українсько-канадських відносин такою домінантою є українська діаспора
Канади, що набуває статусу цілісного, системного явища та інтегральної
характеристики двосторонніх відносин. Гуманітарний вектор канадських
програм підтримки реформ в Україні ґрунтується на демократичних принципах
і стандартах, що детермінують, як основне завдання, необхідність завершення
модернізації системи державного управління та інституту державної служби.
Саме цей вектор позиціонується канадською стороною як джерело імпульсів
інноваційного оновлення всієї системи суспільних відносин в Україні.
Доведено, що перманентний характер застосування проєктного підходу в
двосторонніх гуманітарних відносинах забезпечив синхронізацію дій України
та Канади у їх символічному наповненні. Базовим маркером цього процесу
стала проблема Голодомору в Україні 1932–1933 рр. та її означення як
геноциду українського народу.
Доведено припущення, що перспективи динаміки моделі двосторонніх
відносин України та Канади визначаються трансформацією ролі національних
держав під впливом глобалізаційних процесів, яка посилює значення
двосторонніх відносин, які за своїм потенціалом виконували функцію
збалансування системи міжнародних відносин та наділяти національні держави
додатковими ресурсами у протистоянні ризикам процесів глобалізації.
Чинником посилення значення українсько-канадських двосторонніх відносин


7
для держав-партнерів стала артикульована інтегральна характеристика цих
відносин (українська діаспора Канади), однаково значима і для Канади, і для
України. Саме вона є функціональним ядром моделі українсько-канадських
відносин, сутність якої визначається через функціональну взаємодією трьох
базових елементів (інститути, нормативно-правовий каркас, інструменти) та
предметне поле двосторонніх відносин (безпекові питання, економічна
співпраця, гуманітарні відносини). Інтегральною ознакою цієї моделі є
українська діаспора Канади, яка функціонально присутня на рівні всіх
елементів моделі.
Ключові слова: двосторонні відносини, інструменти двосторонніх
відносин, інститутуи двосторонніх відносин, модель двосторонніх відносин,
Україна, Канада, зовнішня політика, безпека, українська діаспора.