Центральноазійський напрям міжнародного співробітництва України

Гальона О.Я. Центральноазійський напрям міжнародного
співробітництва України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та
регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київ,
2021.
Дисертація присвячена аналізу міжнародних відносин в Центральній
Азії, зокрема щодо двосторонньої та багатосторонньої співпраці Казахстану,
Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану з Україною, а
також рядом інших міжнародних акторів в пострадянський період. У
дисертаційній роботі вперше в українській політичній науці здійснено
комплексне дослідження центральноазійського напряму міжнародного
співробітництва України шляхом системного аналізу трансформаційних
процесів взаємодії України, Китайської Народної Республіки, Російської
Федерації, Сполучених Штатів Америки з центральноазійськими країнами.
Доведено, що поряд з традиційними оцінками україно-казахських,
україно-туркменських, україно-узбецьких, україно-таджицьких та україно-
киргизьких двосторонніх відносин, які характеризують процеси формування
та реалізації сучасної української зовнішньої політики на
центральноазійському напрямі, важливим елементом, що має суттєву роль та
певним чином впливає на загальну картину, яка відображає політико-
економічні позиції України в Центральній Азії, виступає також і чинник
присутності в регіоні інших міжнародних акторів, зокрема КНР, РФ, США, а


3



також ряду багатосторонніх організацій за участі Казахстану, Киргизстану,
Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану.
Розкрито пріоритети та геополітичні акценти зовнішньої політики КНР,
РФ, США в Центральній Азії, зокрема в контексті актуальних питань, що
мають інтерес для України з точки зору потенціалу та перспектив розвитку
взаємовигідної політико-економічної співпраці української держави з
центральноазійськими країнами на двосторонній основі, а також в рамках
багатосторонніх зв’язків за участі глобальних світових гравців. Проведено
аналіз взаємовідносин КНР з центральноазійськими країнами, презентовано
узагальнені висновки та погляд щодо центральноазійської зовнішньої
політики Китаю, основних тенденцій та перспектив її розвитку. Показано
аспекти зовнішньої політики РФ в Центральній Азії, динаміку процесів
політико-економічного співробітництва Росії з центральноазійськими
країнами. Наведено висновки щодо позицій та стратегії Росії в Центральній
Азії, зокрема на фоні присутності в регіоні інших провідних держав світу.
Надано оцінку взаємодії центральноазійських країн із США. Відображено
факти та сформульовано висновки, що стосуються американської політики в
Центральній Азії, трансформаційних аспектів та перспектив взаємовідносин
США з центральноазійськими країнами в контексті їх геополітичних
інтересів в регіоні.
Розглянуто процеси створення та функціонування на пострадянських
теренах ряду міжнародних регіональних організацій та об’єднань (СНД,
Митний союз, ЄЕП, ЄврАзЕС, ЄАЕС, ОДКБ, ГУУАМ, ШОС) за участі
Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану.
Висвітлено думки представників науково-експертного середовища щодо
багатостороннього співробітництва в центральноазійському регіоні під кутом
зору геополітичних та геоекономічних аспектів міжнародних відносин.
Встановлено важливу роль центральноазійських країн в політико-
економічних процесах багатостороннього характеру на пострадянських
теренах. Наведено експертні погляди щодо позиціонування України стосовно


4



ряду міжнародних регіональних організацій на пострадянських теренах за
участі центральноазійських країн крізь призму українських національних
інтересів. Презентовано висновки щодо офіційних підходів України та
експертних думок відносно багатосторонніх інтеграційних проектів на
пострадянському просторі, зокрема у яких беруть участь Казахстан,
Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан.
Здійснено аналіз широкого спектру питань взаємодії України з
Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном
за період після оголошення незалежності. Дослідження розглядає питання
політико-економічних та гуманітарних аспектів двосторонньої співпраці з
цими країнами, тенденцій та особливостей його розвитку в різних сферах з
урахуванням геополітичної ролі та реального впливу на цей процес вагомих
міжнародних акторів, які присутні в Центральній Азії.
Продемонстровано кроки України та центральноазійських країн щодо
активізації взаємних політичних діалогів, пошуку шляхів нарощування
обсягів україно-казахської, україно-туркменської, україно-узбецької, україно-
таджицької та україно-киргизької торгівлі, а також координації позицій
сторін на світовій арені в контексті ряду проведених двосторонніх робочих
контактів, візитів і зустрічей на рівні очільників України та керівників
держав та урядів Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану,
Узбекистану в пострадянський період.
Висунуто припущення стосовно можливості активізації процесів
формування нових підходів з боку України щодо довгострокового
взаємовигідного співробітництва з Казахстаном, Киргизстаном,
Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, включаючи ряд
багатосторонніх аспектів налагодження й розвитку конструктивних та
прагматичних відносин з цими центральноазійськими країнами за участі
провідних світових держав.
З’ясовано проблемні аспекти двосторонньої взаємодії України з
Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном


5



за часів незалежності, включаючи значні коливання зовнішньоторгових
показників, зокрема стосовно їх зниження, а також тенденції розвитку
україно-казахської, україно-туркменської, україно-узбецької, україно-
таджицької та україно-киргизької співпраці під кутом зору політики інших
міжнародних акторів у центральноазійському регіоні.
Сформульовано висновки щодо певної залежності політико-економічних
позицій України в Центральній Азії від ряду багатогранних аспектів політики
КНР, РФ, США в регіоні, а також від можливостей побудови нових моделей
співробітництва української держави з Казахстаном, Киргизстаном,
Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном з урахуванням фактору
впливу третіх країн. Зрештою налагодження прагматичної взаємодії з іншими
міжнародними акторами в Центральній Азії має дати змогу Україні в більшій
мірі використовувати свій потенціал стосовно конструювання різнопланових
взаємин з центральноазійськими країнами.
Рекомендовано використання з боку України нових конструктивних
можливостей геополітичного характеру, що з’являються в Центральній Азії,
зокрема в контексті динамічного розвитку багатогранних політико-
економічних процесів міжнародного співробітництва в центральноазійському
регіоні за участі КНР, РФ, США.
Запропоновано бачення потенціалу розвитку взаємовигідної співпраці
України з Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та
Узбекистаном, перспектив забезпечення українських інтересів у
центральноазійському регіоні в рамках багатосторонньої взаємодії на
коопераційній основі за участі країн Центральної Азії та глобальних світових
гравців.
Ключові слова: Центральна Азія, центральноазійський регіон, Україна,
міжнародні відносини, двостороннє співробітництво, багатостороннє
співробітництво, центральноазійські країни, міжнародні актори, зовнішня
політика, глобальні світові гравці, національні інтереси.