Орнаментація посуду населення лісостепової України порубіжжя бронзової та ранньозалізної доби

Пефтіць Д. М. Орнаментація посуду населення лісостепової України
порубіжжя бронзової та ранньозалізної доби. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «Археологія» –
Національний університет «Києво-Могилянська академія», Інститут
археології НАН України. – Київ, 2021.



Мета дисертації зводилася до того, щоб надати якомога повнішу
характеристику орнаменту керамічного посуду лісостепового люду в
білогрудівсько-чорноліський час. Це передбачало передусім розробку
загальної типології орнаменту, яка б стала основою проведення аналізу
матеріалів пам’яток, здійснення порівняння їх між собою та врешті
вирішення проблеми походження певних різновидів орнаментації. В основу
класифікації покладено метод структурного аналізу орнаменту, що
уможливив розглядати усю сукупність орнаментації на чотирьох рівнях,
кожен з яких, своє чергою, теж структуровано.
Всі прийоми декорування об’єднуються за спільними ознаками в
групи, які названо техніка нанесення декору. Так для наскрізної техніки
виокремлюємо проколи та псевдопроколи, для наліпної – валики та виступи.
Окрему групу формує заглиблений орнамент, зокрема, деформуючі
елементи: пальцево-нігтьові вдавлення, насічки та нарізки. Сюди ж
відносимо прокреслений/врізаний, штампований, накольчастий та
канельований різновиди декору.
Все розмаїття орнаментів лісостепового посуду може бути зведено до
обмеженої кількості мотивів пластичного (4 типи) та геометричного (9 типів)
декору. До першої групи відносимо: низку проколів (І), валикове пасмо (ІІ),


3



пасмо деформуючих елементів (ІІІ) та виступи (IV). Головною якісною
ознакою орнаментів столової кераміки є їх розміщення за певними
принципами (схемами), на основі яких вибудовано геометричні мотиви:
горизонтальне пасмо (V), “драбинка” (VI), заштриховані поля (VII), “паркет”
(VIII), зиґзаґ (IX), ряд трикутників (X), концентричні півкола (XI) та ромби
(XII). В окремий тип (XIII) виокремлені рідкісні візерунки, побудовані із
залученням складніших принципів симетрії.
Набір основних технік є переважно однаковим для всієї білогрудівсько-
чорноліської геометричної орнаментації. Ключова відмінність ранніх
орнаментів полягає в застосуванні дрібнозубчастого штампу, в той час як для
чорноліських візерунків більш поширеним стає крупнозубчастий і
«псевдошнуровий». Також відмічено зникнення техніки прямого штампа і
зменшення використання наколів, місце яких займають фігурні відбитки
гальштатського зразка. Важливим є включення до системи локальної
орнаментики канелюрів, мотиви якого є типовими для канельованого
гальштату. В руслі традицій останнього також відбувається використання
наліпних елементів, які зустрічаються частіше та набувають різноманітних
форм.
Геометричні орнаменти білогрудівськоїй кераміки розвивалися в за-
гальній для пізньобронзової орнаментики тенденції. Завдяки уніфікованому
набору мотивів та використанню простих принципів їх організації, система
візерунків є дуже гомогенною. Один тип фігур розміщувався в рамках одного
рівня орнаменту, а ускладнення композиції досягалося за рахунок збільшення
таких рядів. Більшість композицій є дворядними, їх верхній ряд складають
варіанти мотивів “горизонтальне пасмо” або “драбинки”, нижче яких
розміщені зиґзаґи або трикутники. Ця орнаментальна традиція
продовжується практично без змін у чорноліський час, завдяки чому
прослідковано спадковість геометричного стилю обох горизонтів. В той же
час, для чорноліських орнаментів вже більш типовим є використання
«закритих» мотивів. Назагал, суттєве розширення набору технік декору,


4



поява складних мотивів та залучення нових видів симетрії визначає
синкретичний характер чорноліської геометричної орнаментації.
Більшість прийомів і мотивів декору відома у лісостепових комплексах
ще в білогрудівський час. Насамперед, це стосується декору кухонних
горщиків, основні техніки й мотиви декорування яких відомі вже в цей
період. Загалом найменше зовнішні впливи позначилися саме на кухонній
кераміці, що зумовлює її місцевий вигляд. Подібна стійкість пояснюється
консервативністю кухонного посуду в сприйнятті нових елементів, його
повільним розвитком на відміну від динамізму формування столової
кераміки.
У розвитку орнаментації столового посуду чорноліської культури
можна виділити три основних компонента, представлених певним техніками
та мотивами. Перший, умовно названий “місцевим”, апелює в своєму
розвитку до традицій, які визначалися південним напрямком стосунків
лісостепового населення ще в пізньобронзовий час. Найприкметнішими її
ознаками є використання техніки зубчастого штампування та різноманітних
варіантів трикутників. Ґенеза іншого оздоблення за низкою показників тяжіє
до характеристики декору посуду “культур штампованої кераміки”,
з традиціями яких слід пов’язувати використання такої прикметної техніки як
фігурні штампи, мотиви на основі різних варіантів зиґзаґа. Врешті третій
компонент представлено стійким поєднанням таких прийомів орнаментації
як канельований декор з типовими для неї візерунками (мотиви “драбинка”
та “напівколо”) та виступів, наліпних і видавлених. Вона має коріння серед
гальштатських культур канельованої кераміки.
Окрім гальштатських, відмічено впливи й інших сусідніх культур –
лужицької, висоцької та бондарихінської. Внесок цих культур також
відобразився в системі оздоблення чорноліського посуду, що проявилося,
головним чином, в локальних особливостях комплексів. Але в цілому
значення останніх впливів було значно меншим порівняно з дією культур
західного кола, які наразі розглядаються в руслі концепції гальштатизації.


5



Взаємодія різних традицій декорування, кожна з яких має своє походження,
забезпечила своєрідність і розмаїття орнаментації посуду білогрудівсько-
чорноліських пам’яток. Назагал орнамент кераміки лісостепової
Наддніпрянщини постає як синтез місцевих і чужорідних компонентів.
Результатом міграційних процесів в лісостеповій смузі України є
формування локальних груп, серед яких можна виокремити пам'ятки
Середнього Подніпров’я (центральна), Середнього Подністров’я (західна),
північний ареал та лівобережну групу. Найбільшою яскравістю та
насиченістю вирізняється орнамент кераміки західної та центральної груп
пам’яток, декор посуду інших регіонів набагато бідніший та спрощений.
Особливості в поширенні орнаменту можна виразити як тенденцію
послаблення гальштатизації у напрямі з заходу на схід.
Наше дослідження підтверджує необхідність виокремлення
жаботинського етапу як окремого культурного і хронологічного явища,
пов’язаного із інтенсифікацією гальштатизації. Подібні зміни пов’язуються з
впливами пам’яток типу Басарабі та продовженням контактів з культурою
Козія-Сахарна в її пізніх проявах. Найповніше цей процес проявився у
розвитку геометричної орнаментації, зокрема, у такому явищі як
«орнаментальний вибух», в якому білогрудівсько-чорноліська геометрична
традиція відгравала субстратну роль.



Ключові слова: Лісостеп Східної Європи, білогрудівсько-чорноліські
пам’ятки, орнаментація посуду, Гальштат, кухонні горщики, столовий посуд.