Концепції краківської історичної школи в польській науці (на прикладі дискусії про праці Міхала Бобжинського 1879 р.)

Ковшун Л. І. КОНЦЕПЦІЇ КРАКІВСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ШКОЛИ В
ПОЛЬСЬКІЙ НАУЦІ (НА ПРИКЛАДІ ДИСКУСІЇ ПРО ПРАЦІ
МІХАЛА БОБЖИНСЬКОГО 1879 р.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. – Національний університет «Києво-Могилянська академія».
Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2021.
Провідною темою дисертації є аналіз польської історичної науки в
європейських інтелектуальних тенденціях ІІ пол. ХІХ ст., здійснений на
прикладі текстів «Історії Польщі в нарисі» й «В ім’я історичної правди. Мова
про завдання історії й теперішнє її становище» Міхала Бобжинського (обидва
тексти – 1879 р.) та дискусії навколо них у середовищі професійних істориків. В
основі дискусії лежав конфлікт напрямів історизму та позитивізму, перший з
яких підкреслював цінність історії як науки про індивідуальне, а другий –
вимагав уніфікації та узагальнення за прикладом природничих наук.
Актуальність цього дослідження підтвердив аналіз історіографії,
проведений у першому розділі дисертації. Послуговуючись відповідним
науковим апаратом та чинними методологічними нормами, історіографи від
кін. ХІХ ст. до поч. ХХІ ст. пропонували власні інтерпретації наукової
спадщини Міхала Бобжинського та краківської історичної школи. Однак
інтерпретації створювались навколо конкретних концепцій, які знаходилися у
політичному або науковому дискурсі досліджень і формували певні
історіографічні традиції. Політичні концепції «сильної влади», «песимізму» та
«органічної праці» були характерними для історіографії кін. ХІХ – І пол. ХХ
ст., виявлені в працях Владислава Смоленського, Вацлава Собеського, Яна
Адамуса та Стефана Кеневича. «Позитивізм» – концепція наукового дискурсу –


став фокусом досліджень кін. 1950-х – 1970-х рр. у роботах Маріана
Серейського, Анджея Ґрабського та Єжи Матерницького. Польські та
українські історики 1980-х – 2000-х рр. звернули увагу на концепцію
«цивілізації». В сучасній науці спостерігається повернення до «позитивізму» в
контексті інтелектуальної історії та історії ідей.
Проведений в дисертації аналіз окремих структур політичного та
наукового дискурсів дозволив підтвердити подібність політичних переконань
краківських істориків. Однак було зауважено суттєві відмінності наукових
поглядів. У другому розділі розглянуто, як Бобжинський обґрунтував
можливість приєднання історії до прогресивних суспільно-політичних наук у
методологічній брошурі «В ім’я історичної правди» та спробував застосувати
цей підхід на практиці в монографії «Історія Польщі в нарисі». Бобжинський
зайняв позицію соціологічно-орієнтованого позитивізму, яка не була
підтримана професійними істориками.
У третьому розділі проаналізовано рецензії професійних істориків на
згадані вище праці Міхала Бобжинського, що дозволило зауважити
різноманіття поглядів на польську історичну науку під час її професіоналізації
наприкінці 1870-х рр. Для оцінки тези про окремішність краківської школи в
польській історичній науці та непродуктивність такого сприйняття для
досліджень з інтелектуальної історії, в дисертації було розглянуто рецензію
Ксаверія Ліске, засновника т.зв. львівської історичної школи. Валеріан Калінка
дотримувався ще просвітницької ідеї історії як конструкції та романтизму, який
наполягав на її національних рамках. Львівський історик Ксаверій Ліске
наполягав на критичному аналізі джерел. Юзеф Шуйський, відповідно до засад
позитивізму, наголошував на цінності факту, але вважав, що історико-
критичний метод засвідчує наукову природу історії. Станіслав Смолька
обґрунтував теорію історії та її наукову методологію за взірцем
індивідуального історизму Йогана Ґустава Дройзена.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим
комплексним дослідженням впливу дискусії навколо праць Міхала


Бобжинського в колі істориків краківської історичної школи на процес
формування польської історичної науки в ІІ пол. ХІХ ст. та подальшої
історіографічної традиції.
У дисертації вперше:
– проаналізовано усталені характеристики краківської історичної школи
в польській та українській історіографії, відображені в концепціях
«позитивізму», «песимізму», «органічної праці», «сильної влади» та
«цивілізації»;
– застосовано структурний та семантичний підходи для аналізу
історіографічних джерел роботи, а саме – книги «Історія Польщі в
нарисі» та методологічної брошури «В ім’я історичної правди» Міхала
Бобжинського, рецензій «Кілька уваг про «Історію Польщу в нарисі М.
Бобжинського окреслив Юзеф Шуйський, «Про книгу проф.
М.Бобжинського «Історія Польщі в нарисі» накреслив кілька слів
Валеріан Калінка», «Історію Польщі проф. Бобжинського оцінив
Ксаверій Ліске», «Про поняття, завдання та становище історії»
Станіслава Смольки;
– розмежовано науковий та політичний дискурси в аналізі поглядів
істориків краківської історичної школи та пропрацьовано окремі
концепції такі як «позитивізм», «песимізм», «сильна влада»,
«органічна праця» та «цивілізація»;
– зауважено ознаки теорії індивідуального історизму Йогана Ґустава
Дройзена в рецензії Станіслава Смольки та запропонованій ним
методології історіописання;
У ході дослідження уточнено:
– історію поняття «краківська історична школа» в польській та
українській історіографії ХХ–ХХІ ст.;
– вплив методологічної брошури Міхала Бобжинського «В ім’я
історичної правди» (1879) на формування польської історичної науки;
– термін «соціологічно-орієнтованого позитивізму» для окреслення


ідейного наповнення праць Міхала Бобжинського, виданих у 1879 р.;
– відмінності у поглядах на теорію історії між Бобжинським, Шуйським,
Калінкою, Смолькою та Ліске в контексті європейської дискусії між
застосуванням принципів позитивізму та історизму в історіописанні.
Набула подальшого розвитку проблема неоднорідністі поглядів істориків
краківської історичної школи, що здебільшого різнилися в наукових, а не в
політичних питаннях.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їхнього
використання в працях з історії історіографії, інтелектуальної історії,
біографістики як в польському, так і в східноєвропейському порівняльному
контексті. Висновки роботи можуть бути використані для уточнення спірних
моментів при розробці навчальних матеріалів та курсів з польської історіографії
ХІХ ст., історіографії східноєвропейського регіону ХІХ ст., історії науки та
методології історії.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним дослідженням, в якому викладено авторський погляд на проблему
формування польської історичної науки наприкінці ХІХ ст. Наукові результати
дисертації належать особисто автору дослідження і становлять теоретичний та
практичний внесок здобувача в розвиток історичної думки східноєвропейського
регіону.
Ключові слова: польська історіографія ХІХ ст., історіографічна дискусія,
краківська історична школа, позитивізм, історизм, сильна влада, песимізм,
органічна праця, цивілізація.