Україна у міждержавному співробітництві країн Балтійсько-Чорноморського простору

Панчук Р.М. Україна у міждержавному співробітництві країн Балтійсько-
Чорноморського простору. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 –
Політологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Міністерство освіти і науки України. – Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2020.
Дисертаційне дослідження присвячено визначенню та науковій
концептуалізації інтересів та ролі України у контексті міждержавної співпраці країн
Балтійсько-Чорноморського простору (БЧП).
Для розкриття теми дослідження автором було проаналізовано міжнародну
військово-політичну, економічну та соціально-культурну співпрацю України з 13
державами, що входять до Балтійсько-Чорноморського простору: Естонія, Латвія,
Литва, Польща, Білорусь, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова,
Болгарія, Грузія, Туреччина, а також співпрацю із зазначеними державами в рамках
міжнародних організацій, які діють в БЧП: Люблінський трикутник, Організація
Чорноморського економічного співробітництва, Організація за демократію та
економічний розвиток ГУАМ, Співдружність демократичного вибору, Східне
Партнерство, Центральноєвропейська ініціатива. Окремо розглянуто співпрацю
України з такими регіональними ініціативами в БЧП як Бухарест-9, Вишеградська
група, Ініціатива трьох морів та Рада держав Балтійського моря.
Геополітичне середовище Балтійсько-Чорноморського простору
розглядається автором як один із ключових напрямків формування і реалізації
інтересів України в умовах нових викликів і загроз глобального і регіонального
характеру. Після розпаду Радянського Союзу в БЧП перетнулися геополітичні
інтереси Західного світу та Росії. Наслідком цього стало утворення «буферної зони»
в БЧП, яка включає в себе Україну, Грузію та Молдову – держави, що не входять до
НАТО або до іншого військово-оборонного союзу. Щодо решти держав БЧП, то всі
вони, за винятком Туреччини, раніше входили до Організації Варшавського
договору, а нині є членами НАТО.


3
З огляду на те, що одним із основних сучасних зовнішньополітичних
пріоритетів Росії є реваншистський курс на відновлення геополітичного контролю
над Україною та ослаблення НАТО на його східному фланзі, дослідженням
обґрунтовується, що російська гібридна загроза є реальною для всіх держав БЧП, які
належали до сфери впливу Радянського Союзу у біполярному світі.
Враховуючи зазначену геополітичну кон’юнктуру, держави БЧП повинні
консолідувати свої зусилля для протидії гібридній агресії Росії задля посилення
безпеки й стабільності БЧП, відповідно і всього європейського простору.
Дисертаційним дослідженням актуалізується необхідність перегляду й
доповнення зовнішньополітичних пріоритетів України. Поряд із вступом до ЄС і
НАТО запропоновано додатковий зовнішньополітичний вектор – побудову
союзництва з державами БЧП.
У цьому контексті розглядаються можливості, передумови та інструментарій
для створення Балтійсько-Чорноморського союзу (БЧС), в якому Україна повинна
відігравати одну із ключових ролей. Основною метою такого союзництва є
ефективна протидія російській гібридній агресії, крім цього, акцентується увага на
можливостях досягнення інших цілей: реалізації важливих інвестиційних проєктів,
вирішення регіональних проблем, поглиблення соціально-культурної взаємодії.
Згідно визначених у процесі дослідження критеріїв, серед яких
зовнішньополітичні інтереси та досвід міждержавної співпраці, чинники російської
загрози, історичної та культурної близькості, взаємної симпатії народів та
політичних еліт, виділено чотири категорії держав БЧП для побудови союзницьких
відносин у форматі БЧС. Держави найвищого пріоритету: Україна, Польща, Литва,
з огляду на спільну icтopичну cпaдщину великих середньовічних держав Київcькoї
Pуci, Вeликoгo князiвcтвa Литoвcькoгo i Peчi Пocпoлитoї; держави 2-го пріоритету:
Естонія, Латвія, Румунія, Грузія; 3-го пріоритету: Чехія, Словаччина, Молдова,
Болгарія; 4-го пріоритету: Білорусь і Угорщина. Окремо виділено роль Сполучених
Штатів Америки, сприяння яких надзвичайно важливе для реалізації такого
інтеграційного проєкту в БЧП. Водночас, відносини стратегічного партнерства
такому об’єднанню необхідно вибудовувати з Туреччиною.


4
Окрім цього, автором обґрунтовується доцільність реалізації концепції БЧС на
основі запропонованого в дисертаційній роботі механізму інвестиційного
союзництва з наднаціональними повноваженнями.
В процесі дослідження надано високий пріоритет питанню поглиблення
військової та безпекової співпраці з окремими державами-членами НАТО,
передусім з Польщею та Литвою, а також з Румунією, Латвією та Естонією.
Основоположним кроком до поглиблення такої співпраці та побудови
оборонного союзництва визначено погодження спільної оборонної стратегії та
заснування спільних військових навчальних центрів держав БЧП на території
України, зокрема поблизу Харкова, Маріуполя, Херсона та Одеси.
З’ясовано, що така військова співпраця та побудова оборонного союзу
принаймні з однією із зазначених держав опосередковано залучить Україну до
системи національної безпеки цих держав, а також до системи безпеки НАТО
загалом, що суттєво посилить позиції України у протистоянні з Росією.
Результати наукової роботи доводять, що зовнішньополітичний пріоритет
України на побудову інвестиційного, оборонного і політичного союзництва в БЧП
буде загалом сприятиме посиленню безпеки та економічному розвитку в регіоні, а
також пришвидшенню європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні нових
підходів до механізму поглиблення співпраці та побудови союзництва в БЧП.
Уперше:
- представлений новий концептуальний підхід до побудови стабільного
союзництва держав БЧП з точки зору організаційної структури, складу держав-
учасників, цілей та об’єднавчих чинників;
- запропоновані авторські поняття «міждержавного інвестиційного
союзництва» та «міждержавної інвестиційної інтеграції», які в дисертаційному
дослідженні визначаються як основа механізму реалізації концепції Балтійсько-
Чорноморського союзу;


5
- акцентовано увагу на важливості аудиту ресурсів України та держав БЧП з
метою їх спільної координації та ефективного використання задля посилення
ресурсного потенціалу та розвитку регіону;
- встановлено значення співпраці України з державами БЧП по соціально-
культурному напрямку для цілей побудови союзництва в БЧП, зокрема через
формування окремого інформаційно-цивілізаційного простору для протидії
дезінформації та соціально-культурному експансіонізму Росії.
Удосконалено:
- теоретичний підхід до побудови оборонного союзу з окремими державами-
членами НАТО в БЧП, передусім з Польщею та Литвою, як ефективного
інструменту посилення безпеки в коротко- і середньостроковій перспективі;
- теоретичні підходи до ролі інституційних механізмів в якості інструментів
поглиблення міждержавної співпраці України та побудови союзництва в БЧП.
Набуло подальшого розвитку:
- питання актуалізації курсу на побудову союзництва в БЧП в якості одного з
основних зовнішньополітичних пріоритетів України;
- положення про доцільність побудови союзництва в БЧП в умовах посилення
реваншизму з боку Росії та неможливості інтеграції частини держав БЧП до
Європейського Союзу і НАТО.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
напрацювання дисертаційної роботи можуть бути враховані у зовнішньополітичній
діяльності Міністерства закордонних справ, а також інших урядових інституцій як
України так і держав БЧП для вдосконалення механізмів міждержавної співпраці в
БЧП у військово-політичній, економічній та соціально-культурній сферах, а також з
метою практичної реалізації концепції БЧС.
Ключові слова: міждержавна співпраця, міждержавне інвестиційне
союзництво, зовнішньополітичні пріоритети, інтеграційні концепції, протидія
дезінформації, Балтійсько-Чорноморський простір, Балтійсько-Чорноморський
союз.