Фальшивомонетництво на українських землях (1795–1917 рр.)

Бойко-Гагарін А. С. Фальшивомонетництво на українських землях (1795–
1917 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. – ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди», Переяслав, 2021.
Актуальність дослідження. Довгий час вивчення аспекту
фальшивомонетництва в Україні виходило за межі актуальних напрямків
нумізматичних досліджень. На сьогодні в історіографії немає комплексної
всеохоплюючої наукової праці, присвяченої вивченню процесів фальшування
грошей в Україні в імперську добу, що визначає обрану тему дослідження
актуальною. Більшість відомих нумізматів через відсутність доступу до
достовірних джерел тривалий час не вважали вивчення цієї теми актуальних
напрямком досліджень та не розглядали її в організаційних засадах розвитку цієї
галузі історії. Необхідність вивчення аспекту фальшивомонетництва довгий час
виходила за межі поглядів наукової спільноти, дослідження цього питання також
не було включено у перспективи розвитку вітчизняної нумізматики.
В імперську добу питанню класифікації монет та паперових грошових знаків
також не було приділено належної уваги науковців. У працях радянських
дослідників наявна низка помилок, допущених через політико-ідеологічну
заангажованість. Загалом найчастіше в окрему групу виділено гроші, що з’явились
в результаті фінансових диверсій іноземних держав та такі, що знецінилися після
поразки у політичній боротьбі окремих урядів. Фальшиві монети минулого довгий
час не представляли інтерес для колекціонерів, не виокремлювалися в
нумізматичних каталогах та аукціонах нумізматичних фірм, не враховувались у
програмах комплектування музейних фондів, були відсутні згадки про них у
методичних посібниках та підручниках із проведення мистецтвознавчої експертизи
культурних цінностей. На сьогоднішній день із зростанням кількості відомого
нумізматичного матеріалу, відкритості розсекречених архівних фондів, доступності


3



сучасних технічних вимірювальних пристроїв перед дослідниками з’явилась
можливість якісного висвітлення обраної теми.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертаційному
дослідженні вперше: здійснено комплексне спеціальне дослідження фальшування
грошей в імперську добу; введено до наукового обігу широкий ряд
неопублікованих джерел (матеріали історичних архівів, предмети з музейних та
приватних колекцій, публікації періодичної преси); здійснено порівняння процесів
фальшування монет в Російській та Австрійській (Австро-Угорській) імперіях;
визначено регіони найбільшої локалізації виявлення підроблених грошей, здійснене
припущення щодо центрів виготовлення фальшивих грошей; виконано комплексну
реконструкцію здійснення державної експертизи фальшивих грошей державними
органами, надано якісну оцінку ефективності заходів державної боротьби проти
фальшивомонетництва.
удосконалено: осмислення повного технологічного ланцюгу виготовлення
фальшивих монет та паперових грошових знаків в досліджувану добу; уявлення
про соціальний аспект фальшивомонетництва, уточнено національний та
професійний склад зловмисників; теоретико-методологічні підходи до визначення
зразків тогочасних фальшивих грошей у фондах музеїв та приватних зібраннях;
уявлення про повний механізм застосування купецтвом приватних грошових
сурогатів та замінників грошей.
набули подальшого розвитку: студії з історії грошового обігу на території
України в імперську добу; уявлення про собівартість виготовлення зловмисниками
фальшивих грошей, а також про тривалість перебування підробок в обігу;
фактологічні відомості про фінансові диверсії ворогуючих проти Російської імперії
держав.
Практичне значення дисертації зумовлюється можливістю використання
окремих теоретичних положень та висновків, матеріалів опублікованих джерел у
розвитку подальших досліджень у галузі історії грошового обігу, економічної
історії, криміналістики, історії держави і права, історії науки і техніки,
краєзнавства, а також спеціальних галузей історичної науки. Вони можуть бути


4



застосовані для підготовки праць узагальнюючого характеру, написання
підручників та навчальних чи методичних посібників, складання лекцій та
спецкурсів для студентів закладів вищої освіти, а також стати в нагоді експертам-
мистецтвознавцям для визначення автентичності предметів нумізматики і
боністики, дозволить зберігачам колекцій музеїв у атрибуції та паспортизації
тогочасних підробок грошових знаків.
Фальшивомонетництво на українських землях в імперську добу досить
спорадично висвітлено у системі нумізматичних студій. Довгий час вивчення
аспекту фальшивомонетництва в Україні виходило за межі актуальних напрямків
нумізматичних досліджень, на сьогодні відсутня єдина комплексна праця
всеохоплюючого характеру з вивчення особливостей аспекту
фальшивомонетництва в Україні в імперську добу. Для визначення підґрунтя для
виникнення фальшування монет надано характеристику грошовим господарствам у
Російській та Австрійській (Австро-Угорській) імперіях, доповнюючи новими
свідченнями з неопублікованих джерел. Висвітлено основні етапи грошового обігу,
втілені реформи, характерні риси та особливості грошового обігу у імперську добу.
З’ясовано, що ввезення підробок російських грошей на територію України
відбувалось переважно під час значущих воєнних конфліктів: Війни 1812 р., війни з
Японією 1904–1905 рр. та Першої світової війни. Протягом майже всього ХІХ ст.
відбувається організована на високому рівні фінансова диверсія польських
патріотів-інсургентів з Англії. Фінансові диверсії з боку іноземних держав
здійснювались з метою підриву економіки ворогуючої країни, переслідували
деструктивну мету.
Доведено, що протягом досліджуваного періоду фальшивомонетниками були
сфальсифіковані практично всі найбільш популярні серед населення зразки монет
та паперових грошових знаків. На рівні з фальшивомонетництвом зазнавали особи,
які незаконно переплавляли монети, а також ввозили монети гіршої якості із-за
кордону. Найпопулярніші зразки для фальшування грошей Російської імперії серед
кредитних білетів: 25 руб. та рідше – 10, 5 та 3 руб.; серед монет частіше
підроблялись срібні рублі та полтинники, рідше золоті – 5 та 10 руб., найчастіше в


5



якості зразка для підробки використовували монету номіналом 20 копійок. У
Австрійській та Австро-Угорській імперіях найчастішим зразком для фальсифікації
ставали монети номіналом 20 крейцерів, а після реформи тенденції у фальшуванні
змінилися – найпопулярнішими прототипами для підробки монет були 20 гелерів, 5
та 1 корона. Найчастіше трапляються свідчення про підробку банківських білетів
вартістю дореформених 1 та 10 гульденів, а у ХХ столітті – 10, 20, 50 та 100 корон.
Встановлено, що об'єктом фальшування в Царстві Польському стала не лише
загальноімперська російська монета, а і власна регіональна, а також я наявні в обігу
монети сусідньої Пруссії. Монету номіналом 10 грошів зразка 1840 р. можна
впевнено назвати однією із найпоширеніших монет свого часу. Численні свідчення
про виготовлення підробок подвійних злотих зафіксовано на Волині та Поліссі.
З 1735 р. в Російській імперії було таємно налагоджено виготовлення
високоякісних імітації золотих дукатів Голландії. Під час Російсько-Турецької
війни 1806–1812 рр. на Санкт-Петербурзькому монетному дворі було налагоджено
карбування імітацій турецьких курушів для постачання у війська на Дунайський
театр бойових дій. З приватної ініціативи фальшивомонетниками в Російській
імперії здійснювалось використання монет також Франції та Італії, в Австрійській
та Австро-Угорській – крупних срібних монет Румунії, Франції, Швейцарії та
США. При спробах перетину кордону зафіксовані випадки вивезення фальшивих
грошей Китаю.
Достовірно визначено повний технологічний ланцюг процесів підробки монет
та паперових грошових знаків, який починався із етапу пошуку відповідної
сировини (олова, ртуті, паперу із водяними знаками) та завершувався
виправленням недоліків (покриття поверхні монет металом, що імітує
дорогоцінний, імітація підписів та серії на паперових грошових знаках). Часто опис
обладнання, перелік інструментів, а також технічні характеристики самих
фальшивих монет можна зустріти на сторінках публікацій в періодичній пресі,
черговість та особливості технічного втілення процесів при виготовленні
фальшивих грошей дізнаємось також із збережених в архівних матеріалах допитів
затриманих та засуджених фальшивомонетників.


6



Акцентовано увагу на відмінностях у процесах фальшивомонетництва в
Російській, Австрійській та Австро-Угорській імперіях полягала наявності в
Російській імперії налагодженої імітації іноземних монет на державному рівні,
натомість в Австрійській та Австро-Угорській імперіях іноземна монета ставала
прототипом частіше для приватної підробки; фальсифікація за прототипом
регіональних грошових емісій характерна для Російської імперії. Діяльність
зловмисників обох імперій мала і технічні відмінності у виборі металу для
фальшивих монет. Нових тенденцій явище фальшування грошей набуває в часи
Першої світової війни – збільшується кількість фальшивих паперових грошових
знаків, з високим ступенем імовірності можна припустити, що через збільшення
попиту на монет через «монетний голод», більша частина відомих сьогодні зразків
фальшивих монет могла бути виготовлена саме в час Великої Війни.
Підробляли найрізноманітніші цінні папери: виграшні білети 1-ої внутрішньої
державної позики, поштові марки, продовольчі картки, векселі тощо. Технологічно
ступінь складності був навіть дещо меншим, а потенційні суми за підробленими
векселями інколи досягали вражаючих розмірів. Поширення підробок кредитних
білетів та монет змушує владу заборонити зображення грошей та цінних паперів на
друкованій продукції.
Комплексний аналіз джерел дозволив встановити топографію районів з
високою концентрацією фальшивих грошей – найбільшу кількість спостерігаємо у
м. Києві, м. Одесі, м. Лодзі та у 1880-ті роки на Поділлі. Виявлення фальсифікатів
грошей в Австро-Угорській імперії відмічаємо майже по всій Галичині: у Бродах,
Глинянах, Городенці, Бериславі, Дрогобичі та Станіславові. Збут підробок часто
відбувався у містах Львів, Судова Вишня та Бердичів.
Визначення соціального аспекту фальшивомонетництва в імперську добу
(професійна, національна приналежність фальшивомонетників, їх вік, особливості
лексики та ін.); Встановлено, що до фальшивомонетників частіше зафіксовано
причетність осіб із професійними навичками обробки металів та представників
технічних спеціальностей: ковалі, гравери, слюсарі; фахівців в галузі друкарської


7



справи та фотографії. Лідерство серед національної причетності
фальшивомонетників займали євреї.
Аргументовано, що вживані владою заходи з протидії фальшивомонетництву
не були повною мірою ефективними у боротьбі з підробкою грошей.
З припиненням у XIX ст. практики смертної кари для винних у фальшуванні
грошей кількість подібних злочинів у порівнянні із кількістю виявлених підробок
зменшується, хоча можливість отримання винагороди за викриття
фальшивомонетників породжує існування поля для необґрунтованих звинувачень
проти невинних у фальшивомонетництві осіб – недругів чи конкурентів
обвинувача. Налагоджена система інформування шляхом розсилки з Експедиції
заготівлі державних паперів до губернських центрів та згодом до підприємств з
значним готівковим оборотом не давав суттєвих результатів.
Ключові слова: фальшивомонетництво, підробка грошей, грошовий обіг,
Російська імперія, Австрійська та Австро-Угорська імперії, Османська імперія,
фінансові диверсії, експертиза підробок, технологічні процеси виготовлення
підробок.